Живописні «ню» та пейзажі: у столиці тривають дві виставки Анатолія Криволапа
Шанувальники мають змогу познайомитися з різними аспектами творчості митця.
11 вересня цього року Анатолію Криволапу виповниться 80 років. До ювілею у столиці вже проходять експозиції, що представляють його творчість.
Художник насамперед знаний як майстер кольору, який є його головним інструментом та об’єктом досліджень. Він використовує відкриті, яскраві, насичені кольори та вміє гармонійно поєднувати їх на полотні.
В аукціонному дому Goldens триває виставка «Живописні НЮ» Анатолія Криволапа — перша в кар’єрі художника повноцінна персональна експозиція, присвячену цьому жанру. Вона демонструє еволюцію цього напряму в творчості майстра.
Основний акцент виставки — ранні роботи 1990-х років. Саме в цей період Анатолій Криволап активно розвивав жанр ню, створюючи яскраві, експресивні полотна з характерною для нього енергійною пастозною фактурою та насиченим колоритом.
«Узагальнена пластика і колір яскравіше виявляють образ жіночності, — говорить Анатолій Криволап. — Щодо оголених — поставив собі чітке завдання: зафарбувати пласт тіла емоційним кольором. І я зробив низку полотен, у кожному з яких жіноча фігура іншого кольору: від білого до темно-фіолетового. Використав усі кольори: є червона, оранжево, жовта, синя, блакитна… навіть зелена. Темно фіолетовою завершив. Ні, останньою поки що є біла, що на тлі моря».
До експозиції також увійшли знакові твори 1980-х, 2000-х і 2020-х років, серед яких «Вечірній пляж. Тулуза», (1985-1993), «Біля дзеркала» (1991), «Лежача модель» (1995), «Рожевий ранок» (1999), «Літо» (2000), «Оголена» (2022) та інші.
Жіноча фігура в живописі Криволапа втрачає портретну конкретність і перетворюється на універсальну пластичну форму, що існує в напруженому колірному просторі. Художник свідомо відмовляється від академічної деталізації на користь емоційної експресії: тіло стає частиною живописної енергії, де лінія, колір і фактура утворюють єдину виразну форму.
Експозиція демонструє, як змінювалася пластика ню в доробку майстра протягом чотирьох десятиліть. Від умовних, майже абстрактних форм 1980-х через інтенсивний колоризм 1990-х до більш лаконічних і м’яких рішень 2020-х — усі роботи об’єднані авторським поглядом на тіло як на джерело чистої живописної енергії та внутрішньої свободи.
Як зазначила у каталозі до виставки кандидат мистецтвознавства Олеся Авраменко, милуючись жінкою, її тілом, художник насамперед захоплюється сполученням барв, мінливістю світла й тіней, що змушують гроти й сполахувати той чи інший колір. У цьому він десь перегукується із Жоржем Браком і навіть Пабло Пікассо, а за пластикою на подекуди співзвучний із Амедео Модільяні та навіть Егоном Шиле.
Коли: до 22 травня, з понеділка по суботу з 12:00 до 19:00 (неділя вихідний)
Де: Аукціонний дім GOLDENS, вул. Леоніда Первомайського, 4
Вхід вільний
Також в залах галереї Олександра Брея можна оглянути виставку творів Анатолія Криволапа, переважно пейзажів та натюрмортів. Художник власне й починав свій творчий шлях, працюючи з кольоровими сполученнями, з пейзажу. Поступово пейзаж трансформувався в глибоке емоційне переживання, очистившись від деталей та наситившись кольорами.
Як зазначають в галереї, митець свідомо відмовляється від дрібниць. На полотні може бути лише небо, земля і самотній силует: коня, хати чи дерева. Цей лаконізм дозволяє глядачу зануритися у стихію кольору та отримати певний емоційний заряд. Більшість робіт побудовані на домінування горизонтальний ліній, що створює відчуття монументальності і спокою.
«Для мене колір — це нерв, — говорить художник. — Це чиста енергія, яка має збігатися з моїм внутрішнім станом у момент творчості. Прагну знайти точку, де фарба перестає бути речовиною і стає почуттям. У моїх картинах головне — не сюжет, а стан».
Анатолій Криволап
Коли: до 31 травня, графік роботи: середа, п’ятниця, субота 11:00 — 16:00
Де: галерея Олександра Брея, Андріївський узвіз, 3
Вхід вільний
До слова, побачити картини Анатолія Криволапа можуть не лише кияни. До 14 червня у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького триває спільний з ГО «Музей авангадру» проєкт «Першообрази».
Виставка пропонує поглянути на творчість митця крізь призму пошуку первинного образу — того, що передує формі, але визначає її внутрішню сутність. Експозиція об’єднує живописні роботи нефігуративного напрямку творчості художника різних періодів із сакральним досвідом художника — іконами, створеними у процесі розпису храму в селі Липівка Київської області.
Впродовж 2014-2026 років Анатолій Криволап разом із монументалістом Ігорем Ступаченком здійснює розпис храму, поєднавши традиційні іконографічні сюжети з сучасною художньою мовою. Насичений колір, узагальнені форми та особлива робота зі світлом стали тим містком, що поєднав живописну практику митця із сакральним простором.
В одній залі виставкового простору представлено мультимедійний проєкт «ХРАМ», який присвячений наслідкам розстрілу церкви Покрова Пресвятої Богородиці у селі Липівка під час окупації ворогом Київської області у 2022 році.
Сьогодні, після знищення храму внаслідок російської військової агресії, ікони та фрагменти руїн набувають нового значення. Вони постають не лише як свідчення втрати, а як матеріальні носії образу, що зберігає свою присутність попри руйнування. У цьому контексті виставка розгортається як діалог між створенням і зникненням, формою і її руйнацією, видимим і внутрішнім.
У вересні у Києві планують відкрити нові, масштабні проєкти до ювілею Анатолія Криволапа. Попередньо, виставки заплановані у Національному музеї «Київська картинна галерея» та «Музеї авангарду».
Анатолій Криволап народився у 1946-у році в місті Яготин. Згодом отримав художню освіту в Київському художньому інституті (зараз Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), де навчався в майстерні Віктора Пузиркова. Ще в молодому віці визначив свої вподобання та вектор мистецьких пошуків. Не бажаючи ототожнювати себе з мистецтвом єдиної радянської системи, протягом кількох років вів непублічний спосіб життя, продовжуючи розвивати власні художні погляди та творчість. Лише у 1986-му році, через 10 років після закінчення інституту, він збагнув, що знайшов свою техніку. Цього ж року з-під пензля Криволапа з’являються перші абстрактні образи, народжені уявою художника.
Відчутний перелом розпочався для майстра в середині 1980-х років разом з «відкриттям» фовістів. З кінця 1980-х років ім’я Анатолія Криволапа все частіше з’являється в арт-просторі, про нього пишуть критики, відзначаючи живописний темперамент. У 1992-у році разом з Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейком, Миколою Кривенком засновує групу «Живописний заповідник», вплив якої на сучасне українське образотворче мистецтво тривав десятиліття.
Перша половина 1990-х минула для Криволапа під знаком «Живописного заповідника», після чого він занурюється у радикальні експерименти. До візуального першообразу — світла, що містить у собі всі базові кольори, Анатолій Криволап звертається у 2007 році, створивши програмну композицію «Структури».
У 2011 Криволап був визнаний «Людиною року» в Україні. Того ж року роботи митця двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. У 2012 художник отримав Національну премію імені Т.Г. Шевченка. Живе та працює у Києві та в Яготині.
Читайте також:
- Художник Іван Марчук приїхав до столиці та відвідав виставку в Музеї історії Києва. Митець оглянув експозицію, яка розгорнулася на чотирьох поверхах закладу, отримав почесну нагороду від Національної академії мистецтв та привітання численних шанувальників.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»