Коні й не тільки на полотнах Світлани Омельченко: у столичному музеї відкрили яскраву виставку

До 8 травня у Музеї Марії Заньковецької триває виставка «Казковий світ Арнольда та Лучески» київської художниці Світлани Омельченко.

Світлана каже, що насправді дуже хвилювалася перед відкриттям, адже до неї у гості на виставку прийшли дорогі та рідні її серцю люди. А про головних персонажів виставки Арнольда та Луческа говорить, що вона подарувала їм щасливе життя на полотнах.

«Я подарувала їм щасливе життя! Щоби коні асоціювалися не тільки із важким трудом, а були наче казкові герої, прекрасні особи, у яких все у житті складається добре та невимушено», — зазначає художниця.

Й справді, Арнольд та Луческа завжди у гуморі, навіть інколи посміхаються. Про те, що вони працюють над собою — годі й говорити. На полотнах вони завжди підтягнуті, так би мовити, «у образі» людей, які проживають легке, просте та прекрасне життя.

Споглядаючи роботи, хотілося й самому стати краще. Жити наче казкові коники — так, щоб життя було однією вдалою пригодою.

Але незважаючи начебто на іграшковий камертон Світланиних робіт, гості виставки багато говорили про їх змістовну серйозність. Про поєднання дитячого, наївного бачення життя та прихованих смислах у діях, образах та деталях, які змалювала художниця.

«Те, що ми бачимо, це мистецтво. Й його визначення йде поки що як наївне, наївизм, — каже головна редакторка журналу „Жінка“ Тамара Маркелова. — Наївісти завжди були у нас в Україні. Це люди — самородки. Це люди — самоуки, примітивісти, філософи, народні майстри тощо. Мистецтвознавці, дослідники досі не дали визначення — це мистецтво особливе та інтуїтивне. Й тим воно дуже дороге для нас».

Пані Тамара вважає, що люди, які не прив’язані до канонів та шаблонів мистецтва, малюють так, як відчувають:

«Мені надзвичайно було приємно, коли я вперше побачила ці роботи, констатувати, що у нас є така людина, вона з’явилася», — зауважила вона. Й констатує, що з боку держави для наївістів немає особливої підтримки. Що, на жаль, треба визнавати.

Отже, живопис, який вирізняється яскравою палітрою, незвичними формами й уважністю до деталей, має виживати, як сам зможе.

«Я балкони на Трьохсвятительський так довго промальовувала», — наївно, просто каже Світлана про одну із своїх відомих робіт. Й ці її слова звучать як вирок у сучасному, незацікавленому ні у чому світі — хто оцінить старанність художниці, хто підтримає її на тернистому шляху мистецтва?

Позитивні, сонячні, казкові — так блогерка та журналістка Юлія Омельчук відгукується про роботи Світлани Омельченко.

«Це саме те, чого нам бракує. Наприклад, проходить тривожна, безсонна ніч. Прокидаюсь зранку, йду у музей, знайомлюся із творами художниці, й мені на душі стає легше. Такі картини, світлі, діють як арт-терапія. Вони додають здоров’я», — сказала під час відкриття виставки пані Юлія.

Й її неможна не підтримати! Світлана Омельченко працює у напрямі наївного мистецтва, того, що йде прямо до душі. Мистецтва, де особлива увага приділяється щирості образів і безпосередності сприйняття. У глядача не виникає сумніву та міркуваннь, що це насправді тут намальовано? Глядач пропускає образи робіт через свідомість та серце. Наче як у дитинстві. Все дуже просто — побачити та зрозуміти світ таким, як він є.

У своїх картинах Світлана поєднує реальність із фантазією, створюючи власний художній простір, у якому звичні речі набувають символічного змісту. А може, навіть, й трохи дитячого забарвлення?

Можливо, й так. Адже у її роботах часто з’являються вигадані персонажі, знані нами Арнольд та Луческа, дещо казкові мотиви, через які передаються емоції, переживання й спостереження за повсякденним життям.

Чого вартують декілька серій робіт — Веселий, Сумний Арт. У них вона прагне говорити простою й зрозумілою мовою про складні речі, що трапляються з нами у житті. Приказки, життєві історії, настрій, внутрішній стан людини, гармонію і пошук радості — все це у її картинах. Кожна картина є своєрідною історією, що відкривається глядачеві поступово. Принаймні вона пам’ятається, про неї згадують.

Співкуратор виставки Сергій Комісаров повідомив присутніх, що незабаром принти оригінальних робіт Світлани Омельченко побачать поранені українські солдати та офіцери, які відновлюють свої сили й здоров’я в одному з військових шпиталів України.

«Це їм дуже потрібно! Адже супер позитивні картини цієї світлої душею художниці випромінюють щастя, радість та надію на нашу довгоочікувану Перемогу, — зауважив він. — Вітаємо тебе, дорога моя землячко, з підкоренням ще однієї творчої висоти! Бажаємо тобі завжди знаходити натхнення в кожному дотику кисті та кольору! Нехай твої картини відображають твою унікальність і бачення Світу, а кожен новий етап творчого шляху веде до нових відкриттів. Вір у свої сили, експериментуй сміливо та залишайся вірною своїм ідеям!».

Нагадаємо, що в експозиції музею Марії Заньковецької представлені 30 робіт Світлани Омельченко. Художниця каже, що для неї самої процес малювання є способом відновлення і внутрішнього перетворення. Оглядаючи картини, видається, що це так й є.

Персональна виставка Світлани Омельченко «Казковий світ Арнольда та Лучески»

Коли: з 25 квітня по 8 травня з 10:00 до 17:00, понеділок вихідний.
Де: Музей Марії Заньковецької, вул. Вел. Васильківська, 121
Вхід за музейним квитком

Читайте також:

• У Києві відбувся допрем’єрний показ тактичного екшн-трилера «Кіллхаус» режисера Любомира Левицького — першого у світі художнього фільму, що відтворює рятувальні операції із застосуванням FPV-дронів.
  Стрічка заснована на реальних подіях і розповідає історію складної операції з порятунку цивільних, які опинилися під вогнем на тимчасово окупованій території. У центрі сюжету — командир роти ударних безпілотників Сід, який повертається до служби та долучається до надскладної місії разом із підрозділами ГУР, СБУ та Третьої окремої штурмової бригади.

Тарас БУРНОС, спеціально для «Вечірнього Києва»