У Києві відкрили вуличну виставку про Чорнобиль, що став поштовхом до Незалежності
Це візуальна історія про те, як будувалося місто Прип’ять, як воно зникло і як Чорнобильська трагедія розбудила національну свідомість українців, ставши одним із головних поштовхів до розгортання боротьби за державну незалежність.
На подвір’ї «Українського Парнасу» розпочав роботу виставковий проєкт «ДО і ПІСЛЯ», приурочений до 40-х роковин аварії на ЧАЕС. Замість звичної сухої хроніки, організатори представили історію катастрофи через унікальні архіви родини Бондаренків — знакових постатей української фотодокументалістики.
В основі експозиції лежить діалог двох поколінь: погляд Валентина Бондаренка (1936–2022), співзасновника Спілки фотохудожників України, який три десятиліття фіксував життя країни, поєднується з баченням його доньки — журналістки та мисткині Лади.
Таке творче поєднання надає проєкту особливої емоційної тяглості, перетворюючи родинну пам’ять на вагоме мистецьке дослідження.
Експозиція побудована на різкому контрасті: унікальні кадри фотографа фіксують будівництво станції та ритм молодої Прип’яті ще до того, як місто стало «зоною». Лада Бондаренко продовжила справу батька, додавши до виставки сучасну рефлексію та тексти, що розкривають глибинний зміст подій. Проєкт демонструє, що Чорнобиль був не лише екологічним лихом, а й потужним політичним вибухом.
Саме ця трагедія остаточно розвіяла міф про «безпечний СРСР» і стала одним із вирішальних чинників, що змусили українців усвідомити потребу в боротьбі за вихід зі складу радянської «імперії».
Куратори експозиції зазначають, що така виставка є надзвичайно актуальною та цікавою для сучасного глядача, адже вона повертає історії «людський масштаб». На їхню думку, за десятиліття тема Чорнобиля надто сильно обросла штампами, які заважають побачити за цифрами реальні життя.
«Для нас було важливо вийти за межі офіційної хроніки, — пояснюють фахівці. — Фотографії Валентина Бондаренка — це не замовні чи світлини для звітів, а погляд людини, яка бачила народження та загибель міста зсередини. Саме це першоджерело свідчень робить історію не просто „датою в календарі“, а живим досвідом, зрозумілим кожному».
Водночас наукові співробітники акцентують на важливості історичного контексту, який додала Лада Бондаренко. Виставка розглядає Чорнобиль як точку деокупації свідомості, пояснюючи, як екологічний біль поступово трансформувався у політичний протест. Дослідники переконані, що через такі проєкти стає зрозуміло, як катастрофа прискорила розвал СРСР та стала потужним каталізатором національного пробудження.
Окрему увагу музейники приділили формату презентації — вибір відкритого простору на подвір’ї був свідомим рішенням, щоб забезпечити доступність історичних матеріалів для широкого кола киян та гостей міста.
«Ми винесли ці кадри на вулицю, щоб вони стали частиною щоденного маршруту містян, а не ховалися в залах, — підкреслюють у Музеї. — Це спосіб нагадати, що наслідки Чорнобиля — це не лише далека Зона відчуження. Це наше сьогодення, наша державність і наша родинна пам’ять, що навіть після 40 років залишається відкритою раною, яка досі впливає на те, як ми бачимо себе і своє майбутнє».
Проєкт реалізований за підтримки ГО «Музей відкрито на ремонт»
Де: Подвір’я Українського Парнасу, вулиця Панаса Саксаганського, 95
Вхід вільний
До теми: Ліквідатори зустрілись з юними киянами на виставці «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття». ФОТОРЕПОРТАЖ.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»