Напередодні Великодня у Києві відбулася зустріч із жінками, які пережили полон та багатодітними родинами. ФОТОРЕПОРТАЖ
Про досвід російського полону, виклики повернення до мирного життя та потребу в більшій підтримці й увазі до таких історій, — говорили жінки, які пережили полон, родини загиблих військових і багатодітні матері.
У неформальній атмосфері учасниці разом із родинами мали змогу поділитися власними історіями, отримати підтримку і відчути турботу напередодні свят.
Як зазначила депутатка Київської міської ради та голова ГО «Рада жінок міста Києва» Наталія Берікашвілі, подібні зустрічі мають стати регулярними, адже вони формують простір довіри та взаємопідтримки.
«Я вже майже три роки працюю з жінками різних категорій: представницями багатодітних родин, жінками, які повернулися з полону, медикинями, освітянками. Для мене надзвичайно важливо розуміти потреби та проблеми кожної жінки, яка живе в Києві.
Сьогоднішня зустріч відбувається у неформальній атмосфері, і я щиро прагну, щоб такі формати спілкування стали регулярними. Це не про боротьбу — не про відстоювання прав чи зміни до законодавства. Це простір для діалогу, підтримки та взаєморозуміння».
Вона підкреслила, що в умовах війни жінки беруть на себе надзвичайну відповідальність, часто залишаючи поза увагою власні потреби.
«Упродовж усього періоду воєнного стану жінки виховують дітей, займаються волонтерством, виконують професійні обов’язки. Водночас часто бракує часу на себе — на спілкування, турботу про власне здоров’я і навіть про відпочинок.
Сьогодні, слухаючи історії наших жінок, ми змогли глибше відчути їхні переживання і побачити реальні виклики. Водночас очевидно: жінки готові об’єднуватися, щоб разом вирішувати проблеми. Надзвичайно важливо відчувати підтримку одна одної», — наголосила Наталія Берікашвілі.
Українська співачка, композиторка та громадська діячка Олена Тополя наголосила на важливості поширення правдивих історій про війну та людський досвід.
«Важливо об’єднуватися, щоб говорити про те, що відбувається і відбувалося насправді. Це складні, болючі історії, які часто не мають достатнього розголосу. Йдеться не про популярність, а про масштабування, щоб більше людей знали, читали і розуміли ці досвіди.
Сьогодні значна частина суспільства живе відносно мирним життям, але випробування, які проходять жінки, демонструють зовсім іншу реальність. У цьому відносно мирному сьогоденні надзвичайно важливо пам’ятати: нам є за що бути вдячними. Кожна мить — це привід подякувати тим, хто повертається живим, хто тримає цей дух і стоїть поруч з нами.
Це про людяність — про цінність людського життя, про взаємини між людьми. Поза релігіями, політичними поглядами чи іншими відмінностями, у центрі завжди має бути людина. Особливо зараз, у цей непростий час, коли кожен переживає свої втрати і біль. Деякі родини втрачають найдорожче — і це невимовна трагедія».
У коментарі «Вечірньому Києву» Олена Тополя зізналася, що історії, які звучали під час зустрічі, для неї є глибоко особистими та болісними.
«Ми почули багато історій — історій жінок, які пережили полон, втрати, особисті трагедії, пов’язані з російською агресією. Ці історії — не абстрактні, вони дуже особисті.
Моя родина також має цей досвід. З початку повномасштабного вторгнення мої рідні залишаються в окупації — у селах Запорізької області. Зв’язок із ними є, хоча і нерегулярний, і кожен контакт — це ризик для них. Але навіть у цих умовах є те, що надихає: ми спілкуємося українською. І це — про ідентичність, про внутрішню силу і про незламність. Саме тому так важливо говорити, слухати і об’єднуватися. Бо тільки разом ми здатні не лише пережити цей час, а й стати сильнішими».
Зустріч організували за підтримки громадських ініціатив, спрямованих на допомогу родинам, які особливо потребують уваги в умовах війни.
Правозахисниця, голова ГО «Нумо, сестри!» Людмила Гусейнова, яка провела понад три роки в російському полоні, розповіла про виклики, з якими стикаються жінки після звільнення.
«Три роки тому, коли відбувся один із найбільших обмінів, саме тоді повернулася і я, — не існувало системної підтримки для цивільних жінок. Ми не розуміли, як жити далі, куди звертатися і де шукати допомогу. Саме тоді виникла ідея об’єднатися з тими, хто пройшов цей складний шлях.
Сьогодні наша організація об’єднує понад 60 жінок, які пережили полон, окупацію або змогли самостійно виїхати. Багато з них зазнали тортур і насильства, і для них надзвичайно важливо мати підтримку і розуміння».
За її словами, діяльність організації охоплює як допомогу звільненим, так і підтримку тих, хто досі перебуває в неволі.
«Ми допомагаємо жінкам соціалізуватися, надаємо консультації, налагоджуємо зв’язки з фондами та організаціями. Але окремий і дуже важливий напрям — це підтримка тих, хто досі перебуває в місцях несвободи.
Ми відстежуємо їхні історії, намагаємося передавати допомогу і підтримку, а також опікуємося дітьми цих жінок. Є діти, які роками чекають на повернення своїх матерів — і ми намагаємося бути поруч із ними».
Гусейнова також наголосила на масштабності проблеми та необхідності системного реагування.
«За наявними даними, понад дві тисячі жінок нині перебувають у полоні. Ми співпрацюємо з правозахисниками, формуємо базу даних і відстежуємо ситуацію на тимчасово окупованих територіях.
Останніми роками затримують не лише дорослих, а й підлітків і людей старшого віку. Це системна проблема, про яку потрібно говорити відкрито і наполегливо», — підкреслила правозахисниця.
Учасниці зустрічі наголосили, що сьогодні важливо не лише надавати допомогу, а й створювати простір для єдності та взаємної підтримки.
Такі ініціативи, за їхніми словами, демонструють, як через спільний досвід, діалог і солідарність формується більш стійке та небайдуже суспільство.
Також читайте:
- За чотири роки з полону повернули понад 8 тисяч українців.
Анастасія ВАСИЛЬЧУК, фото Олексія САМСОНОВА «Вечірній Київ»