11 київських вистав увійшли до лонглісту театрального фестивалю-премії ГРА: особливості постановок

Організований Національною спілкою театральних діячів України (НСТДУ), Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «GRA» («GreatRealArt») є ключовою
національною театральною премією, покликаною відзначати найкращі здобутки
українського театру, підтримувати професійний розвиток митців та фіксувати
сучасний театральний процес.

Цього року фестиваль-премія проходить вже в восьме.

«Щороку ГРА дивує — кількістю заявок, новими колективами, цікавими постановками. Але стабільно це широка географія. Цього року ми отримали 92 заявки з 22 міст України — від Сум і Харкова до Ужгорода і Мукачева, від Луцька до Одеси, від Запоріжжя до Львова. А це значить, що вся Україна у ГРІ, — зазначив директор Фестивалю-Премії „GRA“ Богдан Струтинський. — Театри відкривають себе один одному, запрошують авторів, режисерів, художників на постановки, в тому числі і завдяки Фестивалю-Премії. І ця жива енергія, цей рух, мабуть, і є головним нашим досягненням. Адже, у нашій ГРІ немає тих хто програє».

До довгого списку 8 «ГРИ» потрапило 28 колективів з 10 міст: Київ (12 вистав), Львів (10), Івано-Франківськ (3), Рівне (2), Луцьк, Вінниця, Суми, Чернівці, Ужгород, Харків, Хмельницький (по 1 виставі). Вперше тут представлені театри з Вінниці та Ужгорода.

Лонгліст 8 Фестивалю-Премії об’єднав вистави режисерів, які вже не раз потрапляли у довгий і короткий списки «ГРИ». Це — Тамара Трунова, Максим Голенко, Оксана Дмітрієва, Дмитро Захоженко, Артем Вусик, Ніна Хижна, Ілля Мірошніченко, Кристина Шишкарьова, Дмитро Некрасов. Також є постановники, які вперше у «ГРІ»: Іван Шаран, Станіслав Іванов, Євген Карнаух, Микита Поляков.

У довгий список потрапили вистави за текстами таких сучасних українських авторів як Ліна Костенко, Ілларіон Павлюк (інсценівка Олексія Доричевського), Ніна Захоженко, Андрій Бондаренко, Людмила Тимошенко, Тетяна Киценко, Аліна Сарнацька, Дмитро Сухолиткий-Собчук, Оксана Данчук, Олександр Гаврош, Володимир Тука та інших. З української класики найбільш представлена Леся Українка — 3 вистави за її творами «Кассандра», «Бояриня» та «Камінний господар».

Попереду наступний етап фесту — перегляд експертами наживо відібраних вистав
і формування шортліста 8 ГРИ. Оголошення фіналістів відбудеться у липні.

ВИСТАВИ КИЇВСЬКИХ ТЕАТРІВ У ЛОНГЛІСТІ

«Володар мух» (Дикий театр, у номінації «За найкращу драматичну виставу великої сцени»)

Дебютна режисерська робота Івана Шарана за мотивами роману однойменного Вільяма Ґолдінга. Сюжет роману переплітається з «Легендою про Нібелунгів» і «Майн Камф» Гітлера.

Внаслідок авіатрощі кілька дітей потрапляють на безлюдний острів, дуже схожий на райський куточок. Безмежний океан, тропічні пальми, кришталеве джерело, таємнича печера… Тут є все, крім дорослих. У маленькій громаді одразу визначаються два лідери. Починається боротьба за владу. І дуже скоро діти забувають не тільки про дружбу й порядність, а навіть про людську подобу… Межа, яка відділяє людину від тварини, дуже тонка. І боятися треба не того звіра, що десь зовні. Набагато страшніший той, що всередині в кожного…

«Моя мета — пошук відповіді на питання та дослідження теми яку закладає автор — „Звір в кожному з нас“. Досить вагоме питання щодо його зародження, адже породивши звіра ми маємо багато прикладів його діяльності на світовій арені, — зазначив режисер Іван Шаран. — Важливим моментом також є історичні та політичні події у світі, які проводять до глобальної катастрофи та руйнації цивілізованого світу. Важко усвідомити, що насправді наш час наповнений дикунами, які втратили відчуття гуманності та віри в демократичний устрій».

«Brecht.Cabarett» (Київський академічний театр «Золоті ворота», у номінації «За найкращу драматичну виставу камерної сцени»)

Політична сатира й музична історія про солдата, який повертається з війни у місто, що його вже не чекає.

Режисерка Оксана Дмітрієва разом із драматургом Андрієм Бондаренком поєднують тексти Брехта («Барабани вночі») та пісні у перекладі Сергія Жадана, щоб поставити перед глядачем питання: що буде зі світом, якщо солдат одного дня перестане воскресати?

«Місячні» (Київський національний академічний Молодий театр, у номінації «За найкращу драматичну виставу камерної сцени»)

Жіночі історії складені із фрагментів тіл, голосів і спогадів, що обертаються в нескінченному циклі виборювання права самостійно розпоряджатися власними життями. Монологи жінок різного віку й досвіду, які проходять крізь війну, буденні кризи, суспільний осуд.

Це історії про тіло, сексуальність, материнство, війну. Усі вони переплітаються в хорі звинувачень суспільства, що диктує, якою мусить бути жінка, тоді як кожна з них виборює власну незалежність.

Жанр — перформативно-рухова вистава. Авторка — Аліна Сарнацька, режисерка — Ніна Хижна. У виставі використовуються цитати Соломії Павличко, Ребекки Солніт та Вірджіні Депант.

«Наш клас» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, у номінації «За найкращу драматичну виставу камерної сцени»)

Головний герой Абрам живе своє спокійне життя в Америці. Він поважний рабин, що живе в достатку та в повній вірі в Бога та людей. Та все змінюється, коли одного дня до нього приїжджає давня подруга дитинства, що приносить із собою страшну правду — правду про рідне містечко, про війну, про однокласників, які колись були дітьми, а згодом стали свідками і жертвами історії. Ця зустріч відкриває рани, що не загоїлися навіть через десятиліття. Памʼять стає не просто спогадом, а обов’язком. Обов’язком пам’ятати, щоб не повторилося.

Автор п’єси, польський драматург Тадеуш Слободзяник, написав «Наш клас» на основі реальних подій, що відбулися в єврейському містечку Єдвабне під час Другої світової війни. Його твір, удостоєний численних міжнародних нагород, став одним із найгостріших художніх висловлювань про відповідальність людини перед історією, про співіснування жертви й ката в межах одного суспільства, одного класу, одного людського життя.

Постановка, яку здійснив режисер Станіслав Іванов, пропонує глибоку розмову про людяність у часи, коли історія знову випробовує нас на здатність співчувати.

«Місяць» (Київський національний академічний театр оперети, у номінації «За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу»)

Опера Карла Орфа «Місяць» написана в 1939 році на власне лібрето композитора за мотивами казки братів Грімм. Це алегорична історія про чотирьох шахраїв, які викрадають Місяць і намагаються ним володіти, що призводить до хаосу на Землі.

Лише на перший погляд, це комічна і абсурдна історія про велику крадіжку чогось, що належить всім і нікому одночасно. Це захоплива, непередбачувана та зовсім не дитяча музична подорож від зародження протизаконної авантюри до сумних наслідків і, зрештою, світлого та справедливого фіналу.

Режисерка-постановниця — Тамара Трунова.

«Реквієм» (Національний будинок музики в копродукції з Національним академічним драматичним театром ім. Івана Франка, у номінації «За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу»)

Режисер Лавренчук пропонує сценічне прочитання «Реквієму» Вольфґанґа Амадея Моцарта в редакції, що відновлює оригінальну логіку й драматургію задуму Моцарта, включно з віднайденою частиною Amen.

На театральній сцені «Реквієм» постає як візуальна оповідь, у якій музика взаємодіє з рухом і світлом, голосами та простором, проєкцією та текстами. Режисер переосмислює Моцартів шедевр як історію маленької, випадкової людини, зануреної в конкретний час і простір.

Цей «Реквієм» — не про смерть, а про життя, яке продовжує звучати після останньої ноти. Музика стає тілом образів, а не лише звуком. Оркестр і хор виступають не лише виконавцями, а акторами, що втілюють сенси, конфлікти й внутрішні монологи твору.

«ЕскапістіКо» (INSHA Dance Company, у номінації «За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру»)

Постановка Іллі Мірошніченка досліджує внутрішній пошук свободи через танець та боротьбу між втечею від реальності і прагненням повернутися до самих себе. Сучасна хореографія та електронна музика створюють внутрішній конфлікт, де кожен рух і звук мають свій сенс.

Це вистава про знайомий нам всім ескапізм… Зачинившись у порожній кімнаті, герой зустрічається із самим собою — розщепленим на різні частини особистості. Ця кімната стає простором, де спогади, емоції та страхи набувають людських форм. Він стикається з альтернативними версіями самого себе. А втеча до себе виявляється ще більш непередбачуваною, ніж втеча від зовнішнього світу.

У постановці експериментують із часом, звуком і рухом. Головний об’єкт — металева сфера — перетворюється на живий інструмент: кожен дотик, кожна взаємодія тіла танцівників створює справжню музику завдяки генерації унікального і щоразу різного звукоряду модульним синтезатором.

«Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» (Український малий драматичний театр, у номінації «За найкращу виставу на перетині мистецького синтезу і жанрів та
перформативних форм»)

Вистава поставлена за однойменним романом Майка Йогансена — українського письменника-авангардиста, представника Розстріляного відродження. Інсценізував твір харківський режисер, актор, співзасновник театру «Нафта» та лауреат премії імені Леся Курбаса Артем Вусик.

Глядачів запрошують у абсурдний маршрут мандрівки через гарячий херсонський степ, барселонський базар, поле гречки, човном на Бахтині у місто Зміїв, приведе до Слобожанської Швайцарії. Навіть сцена цієї постановки незвична — навколо глядацької зали, і кожен може обрати собі стілець з певним іменем.

«Антоніна» (Театр драматургів, у номінації «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни»)

Це історія військової Антоніни Романової, небінарної особи, яку режисерка та хореографка Крістіна Шишкарьова розповідає абсолютно неконвенційними засобами. Жодних стандартних рішень, жодних очікуваних ходів. Героїні випала особлива місія в цій страшній війні: не лише захищати країну з мінометом у руках, але й серед усього жахіття життя на нулі зберегти відчуття власного «я».

П’єсу написала Тетяна Киценко, художнє й музичне оформлення — Дарія Вештак.

Постановка проводить паралелі з подіями Першої світової війни, коли війна стирала межі між особистим і глобальним, між реальністю та ідеалами. Сьогодні історія не в усьому, але багато в чому повторюється: знову світогляд людини змінюється під впливом глобальних трагедій. Вистава є запрошенням на межу між реальністю та метафізикою — де вічні Мойри переплітають людські долі, а самі люди постають перед вибором, що визначає все їхнє майбутнє.

«П’єса 22 або Шлях Героя» (Київський національний академічний театр оперети, у номінації «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни»)

Музично-драматична вистава створена за мотивами реальних подій війни, розв’язаної росією проти України. Це нойз-драма за сучасним текстом воїна ЗСУ Володимира Туки — відверта, болюча й правдива історія. На початку повномасштабного вторгнення Володимир Тука опинився в окупованому Херсоні, пройшов через катування, вирвався на волю й пішов воювати в лавах ЗСУ.

Головний герой із позивним «Музикант» (якого грає сам Володимир Тука) тримає зв’язок із мирним життям через музику, тримаючи з собою укулеле. Від хаосу до гармонії, від болю до відновлення — цей шлях символізує, що музика здатна утримати життя й надати сили вистояти.

Вистава народжується на перетині музики, театру та фронтового досвіду. «Оркестр виникає з пострілу чи вибуху. Сам звук, який ми чуємо в цю мить, і є твором цього оркестру. Його сповільнення відкриває нам одну з мільйонів неповторних і жахливих історій війни. У виставі ми почуємо саме один із таких пострілів», — зазначив режисер-постановник Микита Поляков.

У виставі задіяні професійні актори Національної оперети України, серед яких госпітальєр і артист-вокаліст Ігор Матейко, а також ветерани без акторської освіти.

«Енеїда» (Театр Ветеранів, у номінації «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни»)

Робота над виставою «Енеїда», яка поєднує літературну основу Котляревського з методами фізичного та перформативного театру — тривала понад рік. Всі ролі в ній виконують чинні військовослужбовці та ветерани російсько-української війни з ампутаціями та важкими ураженнями, які попри фізичні травми демонструють на сцені дивовижну силу та волю до життя.

Безсмертна поема Івана Котляревського в цій інтерпретації перетворюється на емоційну розмову про війну, пам’ять і силу слова. Кожен рух і жест сповнений енергії, завдяки режисерці-постановниці вистави Ользі Семьошкіній.

Основна ідея — через тілесну пластику, слово та музику відкрити шлях до внутрішнього зцілення і самовираження через мистецтво театру. «Енеїда» не просто чергова прем’єра «Театру ветеранів», а проєкт, покликаний підтримати українських ветеранів через творчість, допомогти їм переосмислити воєнний досвід та реінтегруватися в суспільство.

Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія «ГРА — 2026»

Лонгліст (за абеткою, по номінаціях)

За найкращу драматичну виставу великої сцени

1. Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М.
К. Садовського — вистава «Кассандра»
2. Дикий театр (ФОП Кравченко) (Київ) — вистава «Володар мух»
3. Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки — вистава
«Божественна комедія»
4. Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької — вистава «Я бачу, вас цікавить пітьма»
5. Перший академічний український театр для дітей та юнацтва — вистава «Бояриня»

За найкращу драматичну виставу камерної сцени (до 150 глядачів)

1. Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка — вистава «Медея»
2. Київський академічний театр «Золоті ворота» — вистава «Brecht.Cabarett»
3. Київський національний академічний Молодий театр — вистава «Місячні»
4. Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки — вистава «Жага»
5. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка — вистава «Наш
клас»
6. Театр «ГаРмИдЕр» (Луцьк) — вистава «Хованки»

За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу

1. Івано-Франківська обласна філармонія ім. Іри Маланюк — вистава «Катерина»
2. Київський національний академічний театр оперети — вистава «Місяць»
3. Національний будинок музики в копродукції з Національним академічним
драматичним театром ім. Івана Франка — вистава «Реквієм»

За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру

1. INSHA Dance Company (Київ) — вистава «ЕскапістіКо»
2. Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка — вистава «Біла тінь»
3. Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С.
Щепкіна — вистава «Тіні забутих предків»

За найкращу виставу на перетині мистецького синтезу і жанрів та
перформативних форм

1. Jam Factory Art Center (Львів) — вистава «Солоний сік достиглого інжиру»
2. Закарпатський академічний обласний театр ляльок — вистава «Ірод»
3. Заявка БО «Фонд Прото Продукції» (Київ) — вистава «Захищені»
4. Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької — вистава «Марія Заньковецька. Заручена зі сценою»
5. Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр — вистава «LOVE
IS»
6. Український малий драматичний театр — вистава «Подорож ученого доктора
Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську
Швайцарію»
7. Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім.
Ольги Кобилянської — вистава «DAS GLÜCK. Щастя»

За найкращу виставу для дітей, підлітків та сімейного перегляду

1. Львівський академічний обласний театр ляльок — вистава «Казка про Мару»
2. Незалежний театр «Лава» (Львів) — вистава «Sex education. Дівоча версія»
3. Рівненський академічний обласний театр ляльок — вистава «Принцеса Цяточка»
4. Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва — вистава «Параджанов. Балкон дитинства»
5. Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. М.
Старицького — вистава «Перший урок»

За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни

1. ГО «Театр драматургів» (Київ) — вистава «Антоніна»
2. Київський національний академічний театр оперети — вистава «П’єса 22 або Шлях Героя»
3. Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки — вистава
«Пенелопея»
4. ГО «Театр Ветеранів» (Київ) — вистава «Енеїда»
5. ФОП Сухолиткий-Собчук Дмитро Михайлович у копродукції з Національним академічним українським драматичним театром ім. Марії Заньковецької (Львів) — вистава «Дещо дивне сталося зі мною».

Читайте також:

• Нове прочитання Мольєра: у Молодому театрі — прем’єра вистави «Скупий» у постановці Крістофа Галіота. Ця вистава є особливою, адже приурочена до 70-річного ювілею народного артиста України Олексія Вертинського, який виконує головну роль.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»