Українці можуть отримати альтернативний календар свят і вихідних
Інститут Національної памяті запропонував альтернативний календар свят і вихідних, із якого вилучено Міжнародний жіночий день
Звістка про те, що незабаром вихідний із нагоди жіночого свята може відійти в минуле викликала вкрай неоднозначну реакцію українського суспільства. У певному сенсі наших співгромадян можна зрозуміти: започаткований як пролетарське феміністське свято день (1977 року за рішенням ООН він отримав офіційну назву Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир) давно позбувся своєї ідеологічної складової, перетворившись на усталений і комфортний елемент побуту, звичний, наче розношені пантофлі чи улюблена телепередача.
Процес розлучення зі звичками ніколи не минає безболісно. Тому ініціатива Українського інституту національної пам'яті щодо проекту закону, згідно з яким 8 березня також підлягає декомунізації (власне, святкувати нікому не заборонять, але не на рівні держави і без додаткового вихідного), була просто приреченою на підвищену емоційність сприйняття.
– Я не думаю, що можна штучно нав'язувати або відбирати свята. питання в тому, чи повинно це бути червоним днем у календарі, це ми повинні вирішити. Це право людини, відзначати або не відзначати те або інше свято, – прокоментував ситуацію міністр інформаційної політики Юрій Стець. І додав, що перед тим, як скасовувати чи засновувати нові свята треба запитати самих українців.
– У мене подвійні відчуття, – зізнається економічний експерт Борис Кушнірук. – З одного боку, заклики відмінити 8 Березня звучать майже як блюзнірство стосовно жінок. Все ж ми це свято сприймаємо далеко не в такому контексті, як воно було подано свого часу Розою Люксембург. З іншого боку, у світі є ще більш глибоке за своєю сутністю свято — День матері. Воно відзначається у другу неділю травня. І цей день має світове поширення, але в Україні значно менше його святкують. День жінки має бути, причому відзначатися на державному рівні. Чи залишити 8 березня, чи приєднатися до концепту відзначення Дня матері — це потребує дискусії в суспільстві, і в тому числі — психологічного сприйняття.
Водночас питання, підняте Інститутом національно пам'яті, змушує поглянути на проблему й у більш широкому контексті. Так історично склалося, що в нашому календарі до вихідних із нагоди деяких радянських дат додалися ще й церковні свята, і звичайно, ті, що пов'язані з незалежністю держави. В Україні нині свят більше, ніж було в Радянському Союзі, і всі сприймають як належне, що коли вони випадають на вихідні, то робочі дні відміняються.
Власне, на українських теренах якось непомітно виник і утвердився своєрідний феномен формування низки вихідних у такі собі святкові “потяги”, за довжиною яких ми вже давно попереду всієї Європи.
Між тим, економісти давно б'ють на сполох, переконуючи, що таке марнотратство не личить країні, яка переживає далеко не кращі часи й до того ж перебуває у стані реального військового протистояння. Фахівці мають рацію: лише один день свята завважує на економічних терезах країни 0,18 відсотка недоотриманого прибутку (потенційного приросту ВВП). За показниками, скажімо, 2015 року це виливається в суму 3, 516 млрд гривень. Два вихідних дні (8 березня і 9 травня), яких пропонує в своєму проекті позбутися Інститут національної пам'яті (плюс ще два на додачу), у цифровому визначенні перетворюються на 0,7 нашого ВВП або понад 14 млрд гривень потенційног державного прибутку.
Погодьмося, з цієї точки зору підтримка пострадянських традицій відзначення святкових дат виглядає не зовсім доречною, а її наслідки здатні викликати асоціації із локальним економічним землетрусом.
Нагадаємо, що мер Києва Віталій Кличко привітав жінок зі святом весни.