Чому віртуальні мережі доводять дітей до реальних самогубств?

Тотальна комп’ютеризація доволі часто призводить до негативних наслідків. Останнім часом наші діти стають заручниками смертельно небезпечних груп, створених у соцмережах. Що ж примушує хлопчиків і дівчаток покінчувати зі своїм життя, залишаючи на пам'ять прощальне відеопослання?
Таємничі «китобійці»
Нещодавно столичні правоохоронці врятували 15-річну школярку від самогубства. Разом зі своєю подругою вона входила до так званих «груп смерті», створених у соцмережах. Дівчата повинні були виконати «останнє завдання» — стрибнути з багатоповерхівки. Проте одна з них передумала й кинулася навтьоки, а другу — з порізаними руками відправили на лікування. На превеликий жаль, такі випадки — непоодинокі.
В січні у мережі «VK» кіберполіцейські виявили групу «сині кити», до якої ввійшло понад 200 користувачів з України. Невідомі «китобійці», маніпулюючи свідомістю підлітків, спочатку пропонували порізати руки, а потім — скоїти самогубство. Такою ж модою на суїцид займаються в різних соцгрупах: «Море китів», «Тихий дім», «Розбуди мене в 4:20», «Біжи або помри». Діти, які стають віртуальними гравцями, асоціюють себе із китами. Адже саме ці морські тварини здатні добровільно покінчити з життям, викидаючись на берег...
Кожен, хто вступає до таких небезпечних об`єднань, повинен беззаперечно виконувати завдання своїх «наставників» — таємничих осіб, які займаються психологічною обробкою підлітка і поступово готують його до самогубства (через спілкування у приватному чаті). Якщо учасника беруть «у гру», йому відправляють «тестові» завдання, виконання яких треба знімати на камеру мобільного телефону. Коли «клієнт дозріває», з ним проводять аудіозапис і вселяють думку про швидке «вирішення проблем» шляхом самогубства.
— Батькам варто пильніше ставитися до інтересів та способу життя своєї дитини, а в разі виявлення тривожних ознак, — пояснити їй про необхідні правила безпеки і поведінки, паралельно інформуючи правоохоронців, — коментує ситуацію начальник Департаменту кіберполіції Сергій Демедюк. — Дітям необхідно роз’яснити небезпеку розголошення власної персональної інформації: анкетних даних, місця проживання та навчання. Адже у більшості випадків, коли учасник намагається вийти з так званої «гри», адміністратори та «провідники» вдаються до шантажу: починають погрожувати близькому оточенню підлітка, якщо він не продовжуватиме «гру» і не виконуватиме завдань. При цьому злочинці використовують інформацію, отриману безпосередньо від самого учасника або його знайомих. Подібні прийоми застосовують для виведення з рівноваги та залякування. Насправді ж такі повідомлення є лише психологічним інструментом. Фактично самі «адміністратори» знаходяться за межами України і не мають реальної змоги втілити свої погрози.
«Синдром Вертера»
В ролі юного смертника, як правило, опиняється той, хто обділений увагою з боку батьків. Якщо тато чи мама не реагують на поведінку дитини, байдужі до її переживань, тоді вона починає відчувати себе непотрібною. І ось тут на «допомогу» приходять сумнівні групи у соцмережах. Захопившись новою (смертельною) грою, підліток не лише втрачає відчуття реальності, а й прагне звернути на себе увагу тим, щоб «красиво» піти з життя.
— Суїцидними вчинками захоплюються особи з нестійкою психікою. На цей момент повинні звертатиувагу вчителі, які покликані оберігати школярів від впливу негативної інформації, — зауважує Катерина Гольцберг, член Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів. — І школі, і сім`ї потрібно розібратися: що відбувається з дітьми? Чому вони часто «зависають» в Інтернеті? Чому не сплять вночі? Щоб відірвати дитину від соцмереж, треба запропонувати їй альтернативу. На жаль, дорослі займаються своїми проблемами, а підлітки покинуті напризволяще. Коли дорослі повертаються до дітей спиною, між ними виникає вакуум. Цим і користуються різні віртуальні групи…
На думку Катерини Гольцберг, секрет популярності «груп смерті» — у так званому «синдромі Вертера». Йдеться про масове наслідування самогубств, які відбуваються після суїцідів, широко висвітлених у соцмережах чи ЗМІ.
Своєю назвою цей страшний синдром зобов'язаний, як не дивно, німецькому поету-мислителю Йогану Вольфгангу Гете — автору роману «Страждання молодого Вертера», що вийшов у світ ще 1774 року. Герой твору, палко закоханий юнак, зневірившися знайти щастя з обожнюваною дівчиною, пускає собі в голову кулю. Відомо, що приводом для написання цього твору послужила нещасна любов самого Гете, який упав у чорну меланхолію. Від передчасної загибелі врятувало лише те, що він почав виливати свої переживання на папір. «Я написав Вертера, щоб не стати Вертером», — зізнався згодом письменник.
Невдовзі всією Європою прокотилися потужні хвилі самогубств: романтично налаштовані юнаки, наслідуючи головного героя, добровільно позбавляли себе життя. З цієї причини у багатьох країнах небезпечний роман був заборонений. А ще через два століття американський соціолог Девід Філліпс уперше ввів термін «синдром Вертера». У 1974-1975 роках він провів серію досліджень і дійшов неприємного висновку: як тільки в газетах з`являється публікація про самогубство, число скоєних суїцидів різко збільшується. Причому, саме в тих регіонах, де трагічний випадок викликав найбільший резонанс.
КОМПЕТЕНТНО
Перевірте власника веб-сайту
Вікторія Черненко, адвокат:
Дії адміністраторів «груп смерті» кваліфікуються за 120-ю статтею Кримінального кодексу: «Доведення до самогубства». За такі злочини передбачено обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Батькам або іншим особам, які виявили подібні факти, необхідно звернутися до Національної поліції. До заяви потрібно додати роздруківки відповідних сторінок соцмереж або посилання на Інтернет-ресурси. Також перевірте власника веб-сайту, на якому зазначені інформаційні матеріали.
Дані про власника веб-сайту можна витребувати, згідно з урядовим розпорядженням№447-р «Про адміністрування домену.UA». У цьому документі чітко сказано: повноваження адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента глобальної мережі здійснює Центр компетенції — об’єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр». Щоб зафіксувати інформацію з Інтернету, варто звернутися до Українського центру підтримки номерів і адреси (УЦПНА).
ТОЧКА ЗОРУ
Підлітки схильні до ризиків
Оксана Сідун, дитячий і сімейний психолог, викладач психології Університету імені Драгоманова:
Одна з причин участі у «групах смерті» — бажання дитини привернути увагу батьків: мовляв, як мене не стане, тоді вони все зрозуміють. Фантазії на тему власної смерті допомагають відчути власну цінність. Суїцид пов`язаний не стільки з бажанням померти, скільки з намірами позбутися своїх проблем, перестати їх відчувати й переживати.Самогубство може бути викликано агресією по відношенню до себе, коли підліток зовні не може висловити злість.
Не варто забувати, що підлітковий вік — це вік, коли дитина намагається відділитися від рідних і сформувати свої цінності. Це час власних секретів. Підлітки схильні до ризиків. В підлітковому віці відбувається гормональна перебудова організму, тому емоційна сфера — нестабільна. Дитині може бути радісно чи сумно без вагомих на те причин. Намагаючись позбутися цих переживань, хлопчик чи дівчинка, вступає у контакт з великою кількістю людей і з часом робить дивні речі. Це — своєрідний крик душі про допомогу. Діти приєднуються до різних груп, щоб відчувати приналежність до чогось особливого, незвичайного.
На жаль, в такі періоди батьки часто дивляться на речі другорядні (наприклад, на успішність у школі) і зовсім не приділяють увагу емоційному стану дитини. Тому варто заздалегідь подбати про те, хто може бути авторитетним дорослим для дитини, щоб своєчасно підтримати чи підказати. Це може бути священик, психолог чи тренер зі спортивної секції. Тобто людина, якій би одночасно довіряли і батьки, і їхня дитина.
Нагадаємо, що затримано двох адміністраторів «синіх китів».