«Цей кадр змінив моє життя»: у Києві презентували книгу фотокореспондента Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»

У книгарні Сенс на Хрещатику відбулася презентація книги «Облога Маріуполя» фотокореспондента Євгена Малолєтки.

Саме його роботи зафіксували один із трагічних епізодів сучасної української історії — поступове оточення Маріуполя російськими військами.

Фотокореспондент фіксував не лише знищення самого міста, а й те, що переживали маріупольці. Щоденні втрати, повна ізоляція, російські удари та відсутність базових умов для життя.

За словами Малолєтки, ідея книги з’явилася одразу після виїзду з Маріуполя, однак оформити її вдалося лише з часом, коли з’явилася можливість зупинитися та осмислити пережите.

«Після виїзду з Маріуполя в мене завжди була ідея зробити книгу, як важливе свідчення тих подій, які мені вдалося пережити і зафіксувати. Це про досвід, який ми дуже швидко забуваємо. Я хотів записати цю історію, щоб пам’ять про Маріуполь жила далі, бо досі багато людей не знають імена тих, хто став символами цієї війни. І щоб у росії не залишилося шансів переписати нашу історію», — наголосив автор.

Книга побудована хронологічно та поєднує документальні фотографії з особистими спогадами Євгена. Вона охоплює перші тижні облоги міста, коли журналісти залишалися фактично єдиним джерелом публічної інформації про події в Маріуполі.

Після того як Євген провів на евакуацію іноземного журналіста, він зрозумів, що залишається в місті лише з двома колегами: Василисою Степаненко та Мстиславом Черновим.

Євген Малолєтка акцентував, що досвід Маріуполя відрізняється від усіх інших відряджень у зони бойових дій. Якщо в інших містах залишався шанс виїзду, то тут — ні.

За його спостереженнями та свідченнями, місто дуже швидко падало до рівня базового виживання: зникли зв’язок та інформація, люди втрачали орієнтири, а паніка й агресія ставали частиною повсякдення.

Саме тому фіксація цих процесів стала ключовою місією журналістів.

Важливу роль у роботі над текстом «Облоги Маріуполя» відіграв письменник Мирослав Лаюк, який допоміг структурувати матеріал і надати йому літературної форми.

«Наше завдання: максимально чесно і просто зафіксувати те, що вже відбулося. Бо ця динаміка як місто жило, як вмирало, вона вже є. І єдине, що ми можемо зробити, це подати її так, щоб ця правда працювала і сьогодні, і в майбутньому», — зазначив Мирослав Лаюк.

Окрему увагу під час презентації приділили темі дезінформації. Євген Малолєтка поділився історією фотографії пораненої вагітної Ірини Калініної після удару росіян по пологовому будинку. В той же день жінка померла.

Фото стало без перебільшення символом трагедії Маріуполя, але було спотворене російською пропагандою.

«В моменті, коли ти знімаєш, ти розумієш, що це надважливий кадр і, що його має побачити світ. Ти думаєш, чи все правильно зробив, чи він зберігся, чи вдасться його передати. Але водночас ти усвідомлюєш: це не про техніку, а про людей, яких ти знімаєш у їхньому горі. Це не актори та не постановка, це реальні люди.

Цей момент був важливий, бо через хвилину її вже не буде в цьому кадрі. Її понесуть далі, і все зміниться. А тут вона ще жива, ще рухається, і це потрібно було зафіксувати. Це був дійсно кадр, який змінив моє життя. Він буде переслідувати мене ще дуже-дуже довго», — пояснив Євген.

За словами фотокореспондента, книга — це не лише про пам’ять, а й про боротьбу за правду. Фіксація імен, обставин і контексту працює як спосіб протидіяти викривленню фактів.

Співавтор книги Мирослав Лаюк зазначив, що головним завданням було зберегти документальність і водночас зробити текст доступним для читача.

Він підкреслив, що у випадку таких історій важлива не художня інтерпретація, а чесна і точна передача подій, яка дозволяє читачеві прожити цей досвід і зрозуміти його масштаб.

«Облога Маріуполя» — це спроба зберегти свідчення вже зараз, поки вони ще живі в пам’яті очевидців. Адже саме такі документи згодом формуватимуть історію та визначатимуть, якою її побачить світ.

Читайте також:

У Києві свою книгу презентувала військова Оксана Рубаняк, присвятивши її дітям війни та полеглому товаришу

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»