Був «драйвером» екологічного руху України: у Києві провели в останню путь відомого захисника природи Володимира Борейка. ФОТОРЕПОРТАЖ
Володимир Борейко загинув у автотрощі 12 березня біля села Яхни в Обухівському районі, він їхав у авто разом з давнім товаришем, офіцером Сил оборони України Шаповаловим, їхній легковий автомобіль зіткнувся з вантажівкою, внаслідок чого обоє чоловіків загинули на місці.
Про прощання з Володимиром Борейком написала його дружина, журналістка Ольга Мусафірова.
Серед тих, хто прийшов до «мушлі» — центральної зали Київського крематорію віддати останню шану Володимиру Євгеновичу, були дуже різні люди. Екологи, вчені, журналісти.
Його Київський еколого-культурний центр є однією з найстаріших організацій (створеною ще у 1996 році), а результат її діяльності — заповідання численних зелених зон у столиці — перевершує, напевно, підсумки дій усіх інших.
Зі ЗМІ у пана Володимира склались особливі стосунки. Він багато і цікаво писав сам, видавав журнал, безвідмовно давав експертні коментарі для радіо і телебачення.
«Я намагалася цими днями порахувати, скільки провели ми пресконференцій, те, що публічно видно. Це неможливо порахувати, тому що це справді завжди було дуже багато і дуже ефективно.
Треба чесно сказати, у нас є спеціальна така технічна можливість рахувати, скільки переглядів новин читають справді. Будь-які тексти Володимира Євгенійовича в колонках, які не редакційні, давали колосальний трафік на сайт. Це правда. І останній наш найбільший трафік, краще б, щоб його не було — про смерть», — поділилась заплакана очільниця пресцентру ІА «Інтерфакс Україна» Марина Згарда.
Володимир Борейко написав їй повідомлення о 7:24 ранку 12 березня.
«Володимир Євгенович мені написав по справі, надіслав відео про те, як жителі Мархалівки заблокували в’їзд в Національне військове меморіальне кладовище. І в той самий день його не стало…» — згадала Марина.
Останнім часом Борейко, разом з юристами та мешканцями Мархалівки, воював із забудовою селища. Нещодавно Верховний Суд скасував поховання на НВМК. .
«Небагато людей в Україні, як я оцінюю, які служать Україні, не собі, не якимось там інтересам «сильних світу цього», а саме Україні. От Борейко був якраз тою людиною, яка служила Україні, яка служила ідеї. Він був безкомпромісним…
Він був, як кажуть, договороспроможний, але ніколи не зраджував ідеї і думаю, що те, що в Україні ідея збереження природи піднялася — його велика заслуга», — розповів давній товариш еколога Володимир Колінько, директор «Візікому».
«Розумієте, природу відносно легко зберегти там, де вона ще не займана. Й дуже важко там, де вже багато побудовано. Володимир ніколи, от я хочу підкреслити, він ніколи не займався підміною понять.
Він завжди шукав оті законні підстави, які дозволяють зберегти природу. У Києві майже 50 об’єктів природозаповідного фонду були створені саме завдяки принциповій позиції Борейка. В таких речах потрібен якийсь менеджер, драйвер, який знає законодавчу базу, знає всі ці підвалини, от він саме таким і був», — підсумував своє бачення діяльності відомого еколога Колінько.
За європейськими нормами треба, щоб на території країни 15% складали об’єкти природно-заповідного фонду. У нас наразі лише 5-6%. Так що й тут наше прагнення до ЄС має бути підкріплене справами. Цим теж переймався Володимир Євгенович.
Сергій Книжников, голова Пірнівської об’єднаної громади, теж прийшов, аби підтримати родину Володимира Борейка та віддати йому шану.
«Ми з паном Володимиром познайомились понад 10 років тому і за його допомоги і підтримки створили багато об’єктів природозаповідного фонду. Ми почали ще в 15-му році їх створювати — і Дубовий гай, і Блакитне намисто. Потім останнє — Саків Ріг. А далі — півники борові, квіти заповідні, які ростуть у Поліссі… Це останнє його напрацювання, там було близько 100 об’єктів, які треба заповідати.
Пішла з життя людина-епоха, про нього дуже багато гарного можна говорити, але найголовніше, що він зберіг для нащадків. Він був чудовою людиною, порядною, правильною, справжньою.Тому з ним дуже комфортно було працювати», — згадав Володимира Борейка Сергій Книжников.
Зал крематорію був заповнений людьми з оберемками квітів. Згодом дружина Володимира Євгеновича, Ольга Мусафірова, яка стояла біля його труни поруч з їхнім сином, зізналась, що не очікувала такої кількості народу. Люди щиро переживали загибель еколога, плакали під час виступів…
Володимир Борейко народився 5 жовтня 1958 року в російському Свердловську. Але з дитячих років ріс в Україні, куди потім переїхала родина.
Ще молодшим школярем він почав вести щоденник досліджень за природою, любов до якої прищепив йому дідусь.
Старшокласником Володимир організовував однолітків на рейди зеленими зонами Донеччини. Вивчали флору і фауну регіону. В 1975 році він вступив до біологічного факультету Донецького університету і паралельно навчався в школі журналістики.
«Вже тоді стало зрозуміло, що його покликання не просто поглиблене природознавство, а дієва щоденна праця, наукова і просвітницька робота, спрямована на захист природи. Важлива сторінка біографії — створення у Донецькому студентському осередку природоохоронної дружини під орудою Володимира Борейка, який став одним із фактичних засновників цього руху», — розповіли під час прощання з екологом.
Він був «грозою» браконьєрів, торговців рідкісними першоцвітами, тих, хто займався незаконними вирубками лісів. За 37 років свого існування еколого-культурний центр під керівництвом Володимира Борейка перетворився на справжній осередок ентузіастів природоохорони, чия діяльність додала як всеукраїнське, так і міжнародне визнання.
Ентузіазм, рішучість та непереможність Володимира Євгенійовича у боротьбі за збереження природи тільки зростали.
Більше двох тисяч браконьєрів були затримані ним особисто. Траплялися серед них і учасники так званих «царських» полювань можновладців, місцевих князьків, які на власному досвіді відчули, що значить порушити закон, на сторожі якого стояла людина зі сталевими принципами.
Саме Борейко є автором 18 чинних природоохоронних законів та постанов України, засновником щорічної операції «Першоцвіти», яка спрямована на захист рідкісних і зникаючих рослин. Він став Ініціатором заборони в Україні весняного полювання та комерційного полювання.
Володимир Борейко домігся відкриття у Вишах України нової дисципліни — екологічної етики. Під керівництвом Володимира Євгеновича створені 588 об’єктів природно-заповідного фонду у 20 областях України.
У 2010 році Володимиру Борейку присвоїли почесне звання Заслуженого природоохоронця України.
У 2024-му Київська обласна рада нагородила його почесною грамотою за внесок у розвиток заповідної справи та охорони довкілля.
Син Володимира Євгеновича Борейка, Дмитро, нині захищає Україну у війську.
А Олег Листопад — біолог, еколог, журналіст, експерт Центру охорони дикої природи, звертаючись до присутніх, зазначив:
«Завтра буде новий ранок, коли прокинеться все живе навколо і чимало цього живого може завдячувати своїм збереженням і існуванням наполегливості Володимира Борейка».
Символічно, що прощались і покладали квіти до труни з тілом загиблого еколога під пісню рок-групи Queen «Who Wants to Live Forever».
Читайте також:
- «До Дня українського добровольця у Києві вшанували полеглих бійців».
Ольга СКОТНІКОВА, Максим СОСЮРА, «Вечірній Київ»