Силует людини на квітковому фоні: київська художниця Леся Бабляк перетворює біль війни на мистецтво. ФОТО
Виставка «Жити життя» — це не просто мистецький проєкт, а щира спроба осмислити реальність, у якій біль, надія і краса співіснують у кожному дні.
У Музеї української діаспори презентували персональну виставку художниці Лесі Бабляк «Жити життя». У описі проєкту авторка зазначила, що він відображає її трансформацію, яка відбулася за роки великої російсько-української війни.
Для багатьох українців це розповідь про особисте: шок, заперечення і, зрештою, усвідомлення, що «миті жодної не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить». Прекрасні рядки Василя Симоненка підсилюються ще й розумінням цінності кожного дня.
«Більше чотирьох років війни… У мені боролися й змінювалися різні емоції та стани. Усі ці трансформації знаходили відображення у моїх творах. Хто я тепер порівняно з тією, що була на початку? Це питання я намагаюся дослідити у цьому проєкті, спираючись на власний досвід», — зазначає художниця Леся Бабляк.
Експозиція об’єднує дві різні за змістом серії робіт. Перша — художня хронологія війни з циклу «Жовто-синій альбом», який Леся Бабляк створювала протягом перших двох років повномасштабного вторгнення. Загалом у цьому циклі понад 200 робіт. Художниця змальовувала хроніку війни — кадри, що шокували світ: зруйнований міст у Романівці, яким евакуювали людей з Ірпеня, сцени втечі з малими дітьми, тваринами та візками, розбитий Маріуполь…
Проте це не лише споглядальний досвід — родина художниці в перші дні війни, у перервах між обстрілами, виїжджала з будинку в Бучанському районі. Під впливом величезного стресу жовто-сині барви (саме вони потрапили під руку у березні 2022 року й задали тон її подальшій роботі на кілька років) стали емоційним порятунком. Весь біль вона виливала на папір.
Художниця розповіла, що здивувалася, коли на її полотнах почали з’являтися релігійні мотиви. Хоча це й не дивно для випускниці факультету сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв. Зрештою вона відчула пересичення й спустошення темою війни, яка не минає. З цього стану її вивів звичайний букет квітів, подарований на день народження.
Так з’явилася серія стилізованих квітів. Кожна рослина з її саду — нарциси, півонії, гліцинії чи навіть розкішний будяк, що ріс на узбіччі траси на Київ, — могла стати осердям композиції й потрапити на полотно.
«Роман із квітами» тривав рік: художниця малювала лише рослини, не шкодуючи яскравих, оптимістичних барв, від яких на душі ставало спокійніше.
Цієї зими Леся Бабляк теж писала квіти. Але після одного зі страшних січневих обстрілів Києва вона на двох готових парних полотнах білою фарбою намалювала силуети. «Ми — цілі. Сьогодні ми цілі», — так підписала вона диптих, який дав імпульс новому циклу, де ніжні пастелі набувають футуристичного забарвлення.
«Коли я малювала ці дві роботи, задум був, що вони будуть лише квіткові. Там не мало бути цих фігур. Але коли я їх закінчила, наступної ночі були дуже сильні обстріли, і ми знову гостро пережили усвідомлення, що ця ніч може бути останньою. І ці почуття повернули мене до реальності, в якій ми живемо. Я зранку взяла білу фарбу й намалювала цих людей, які закривають себе руками десь у сховищах, щоб врятувати життя», — розповідає Леся Бабляк.
Художниця пояснює, що в найновіших роботах справді переплітається все: особисті емоції, очікування весни, надії на краще. Поруч із цим — силуети ворожих дронів, які й досі літають над нами. І водночас — люди, що цілуються, продовжуючи життя, та ті, хто вже з німбами дивляться з небес, бо своїм подвигом і відданістю країні вони, на жаль, стали небесними героями.
«Назва цієї виставки „Жити життя“ виникла з мого стану, але, думаю, буде суголосна багатьом, коли в душі є все: і надія, і радість, і очікування весни, і світлі події. Водночас ми завжди пам’ятаємо, де живемо, і свідомо обираємо це життя. У творчості я досить закрита людина, тому для мене дуже важливі відгуки глядачів про цю виставку», — зазначила авторка.
Виставка Лесі Бабляк «Жити життя» експонуватиметься в Музеї української діаспори з 5 березня по 5 квітня 2026 року. Щонеділі о 14:00 глядачі матимуть можливість поспілкуватися з художницею — вона проводитиме авторські екскурсії.
Вартість квитка: 160 грн (пільговий — 80 грн).
Адреса Музею української діаспори: Київ, вул. Князів Острозьких, 40Б.
Читайте також:
Київська художниця зафіксувала на полотні хроніку війни у жовто-синіх кольорах
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»