Київські будівлі, що дарують надію: у столичній галереї триває виставка «Очі догори»
Фотографії Крістіни Звєрєвої демонструють незламність українців через столичні будівлі, що вистояли або були відбудовані.
У столичній галереї Eye Sea Gallery, триває мультимедійна виставка «Очі догори». В її основі — світлини Крістіни Зверєвої, зроблені з початку повномасштабного вторгнення.
Авторка фокусується на архітектурі Києва — але тієї, що можна побачити, якщо підняти очі. Геометричність фрагментів будівель поєднується з рожевими або блакитними відтінками неба.
«З дитинства обожнювала дивитися вгору: роздивлятися будинки дерева, птахів. Однак після початку повномасштабного вторгнення, помітила, що коли відчувала негативні емоції: розпач, безнадію, і засмучення, дивилася собі під ноги, — поділилася Крістіна Звєрєва. — Однак треба віднаходити силу, надію, триматися і боротися. І коли я піднімаю очі вгору, я бачу те, що мене надихає та дає стійкість. Всі ці будівлі, які мене захоплюють архітектурою, формою, геометричністю, також, як і ми, живуть серед уламків, можуть ними стати і водночас відроджуватися, відбудовуватися.
Мені цікаво спостерігати за їх життям. Росіяни намагаються нас знищити, але ми все одно знаходимо способи будувати своє життя красивим, гідним, затишним. Створювати на противагу руйнуванню. Сподіваюсь, що мої роботи подарують й іншим промінчики надії».
Крістіна розповіла, що відтоді почала фотографувати різні будівлі. Зйомки зазвичай ставалися спонтанно — вона проходила чи проїджала повз, бачила кадр і робила знімок на смартфон.
Її «моделями» стали Будинок профспілок, що був пошкоджений в часи Революції Гідності та відновлений, житлові будинки на Шулявці, на перехресті Ділової і Малевича, в ЖК «Республіка», на Лютеранській, біля МВЦ на Лівобережній, офісна будівля в Солом’янському районі. До слова, одна зі світлин виграла в міжнародному конкурсі Julia Margaret Cameron Awards for Women Photographers у категорії Cityscapes — Single Images, Pro Section (вересень 2024), і виставлялася у Берліні.
Серед світлин — й будинок самої Крістіни. 26 лютого 2022 року він став одним із перших, в який влучила російська ракета. Вже в грудні завершилася його реконструкція, і сьогодні в ньому знову живуть понад 100 родин. Для авторки відновлений будинок став ще одним переконливом доказом української стійкості.
Щоб зробити виставку об’ємною, Крістіна використовувала різні формати фотографій: деякі з них розташовані в рамках, інші стали фотооб’єктами з підсвіткою. як підсвічені віконечка, що випромінюють надію. А великоформатні світлини в одному з залів — це види з вікна її квартири, які задокументували різні пори дня і року, а отже і настрої.
«Обожнюю, як відображається сонечко в вікнах інших будинків з моєї східної сторони. Або на світанку. Чи літній теплий вечір. Остання зроблена у листопаді минулого року», — поділилася авторка.
З проєктом у Крістіни пов’язані й особисті переживання. Понад рік тому вона дізналася про страшний діагноз: у неї знайшли пухлину в підшлунковій залози. У березні 2025 року відбулася операція. І вдома на відновленні саме зроблені фотографії підтримували її та давали відчуття, що все буде добре.
Експозиція є мультмедійною: світлини поєднуються з уламками асфальту зі зруйнованих районів міста, які розташовані на підлозі галерейного простору як частина інсталяції. Адже, навіть коли погляд спрямований угору, де випромінюється надія, війна триває та навколо все ще може бути небезпека.
Спеціально до проєкту Крістіна вперше зробила гіпсовий зліпок власної руки, що тримає її колекцію уламків, яку вона зібрала ранком після обстрілу довкола власного будинку.
До того ж експозиція «звучить» — її саундтреком стала музика з альбому Eternamente (2021) швейцарського колективу латиноамериканського походження Hermanos Gutiérrez.
«У процесі підготовки виставки дивилася серіал „Pluribus“ („Єдина“), — пригадує Крістіна. — І в одній серії персонаж намагається зробити дещо божевільне та ризиковане, навіть небезпечне, і всі його відмовляють. Але віе має мету і попри все, йде до неї. В цій серії якраз й був трек з цього альбому. Саме так, як їхня музика, в моїй голові звучить надія».
Послухати музику можна в навушниках, або на своїх пристроях, зісканувавши QR-код.
Кураторкою виставки стала Євгенія Купчан, яка знайома з Крістіною півтора роки.
«Крістіна дуже довго виношувала цю ідею, але я погодилась не одразу. Наразі її „погляд вгору“ став набагато глибшим. В інший час його можна було б романтизувати, але наразі, під час війни, Крістіна має має внутрішні сили бачити красиве — і це є прикладом для наслідування, — поділилася Євгенія Купчан. — Ми маємо аналізувати досвід, який проживаємо. А унікальність візуальної мови полягає в тому, що вона не потребує перекладу. Якщо говорити про наративи, я окремо запропонувала зосередитись на тлі неба як контексті, на якому скрізь з’являються будівлі».
7 березня о 18:00 відбудеться фінісаж виставки та artist talk «Реальність: справжня, моя та вигадана» з Крістіною Звєрєвою. Під час розмови фотографиня поділиться історією становлення, розповість про роль фотографії в її житті, досвід першої персональної виставки та практичні поради для молодих митців. Модеруватиме зустріч Євгенія Купчан.
Крістіна Звєрєва — фотографиня та авторка ідеї виставки. Народилася 1990 року в Києві. Працює з фотографією з 2009 року, а з 2018 року свідомо розвиває художню фотографічну практику. У своїй практиці зосереджується на вуличній фотографії, природі та архітектурі як просторах щоденного досвіду. Роботи 2024/2025 років присвячені темі надії, спробам віднайти її у повсякденному середовищі в умовах війни та руйнації зсередині та зовні. Живе і працює у Києві.
Виставка Крістіни Звєрєвої «Очі догори»
Коли: до 7 березня, графік роботи: середа-неділя 17:00 — 21:00
Де: Eye Sea Gallery, вул. Олеся Гончара, 40
Вхід вільний
Нагадаємо, у Софії Київській відкрили виставку творів 50 авторів «Мистецтво на зламі сезонів 2026». Особливу увагу в проєкті приділили темам пам’яті, війни, трансформації суспільства та пошуку нових форм культурної ідентичності.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»