Київ розробив енергоплан, що включає проєкти посилення захисту й резервування критичної інфраструктури — Петро Пантелеєв

Місто входить у нову реальність — із ризиками, які вже не теоретичні, а дуже конкретні. Чи варто відновлювати великі ТЕЦ? Чи потрібна децентралізація? Хто відповідає за генератори, мобільні котельні й резервне живлення? І що кожен будинок має зробити вже зараз, аби наступна зима не стала шоком?

Про це в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» розповів заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

ПОТРІБЕН ЧАС, ЩОБ ВІДНОВИТИ ПОДАЧУ ТЕПЛА В УСІ БУДИНКИ, АЛЕ ЦЕ РЕАЛЬНО

— Ситуація із теплопостачанням у Дніпровському і Дарницькому районах. Спочатку була інформація, що подачу теплоносія там, швидше за все, не відновлять до кінця опалювального сезону. Але минулого тижня будинки почали підключати до опалення. Можна говорити, що вдасться повернути тепло в усі оселі?

— Роботи, які розпочали одразу після інтенсивних обстрілів, тривають, тепло поступово відновлюють. Підключення виконується в кілька етапів.

Це не питання кількох днів — потрібен час, щоб відновити всі будинки. Але це реально. На сьогодні можемо говорити саме так.

ВІД ТЕЦ У КИЄВІ ОПАЛЮЄТЬСЯ 5000 БУДИНКІВ, ЧАСТИНУ З НИХ ВЖЕ ПЕРЕКЛЮЧИЛИ

— А є сенс взагалі відновлювати, адже ситуація цієї зими показала, що місту треба рухатися в бік децентралізації системи теплопостачання?

— З урахуванням тих ризиків, які ми маємо, і того, як інтенсивно ворог обстрілює саме теплоелектроцентралі, це, безумовно, підстава для управлінських рішень.

Але Київ історично будувався як місто з централізованим теплопостачанням. Ми — велике місто, в певному кліматичному поясі, і така система є типовою для подібних міст у світі. Порівнювати Київ із невеликими містами не зовсім коректно — інша кількість населення, інша кількість багатоквартирних будинків, інші масштаби.

Водночас, нам доцільно зменшувати залежність від централізованої системи. І ми вже це робимо. Наприклад, у період, коли не працювали три ТЕЦ і без опалення залишалися близько 3700 будинків, частину з них вдалося перепід’єднати до інших джерел. Загалом від ТЕЦ опалюється близько 5000 будинків, і певну частину ми вже змогли переключити.

Цим шляхом будемо рухатися і далі. Але побудувати миттєво нову, повністю дублюючу систему теплопостачання, що створювалась десятиліттями, — дуже складно, а в такі стислі терміни — фактично неможливо.

Тому ми вже зараз плануємо заходи з поступової, часткової децентралізації. Будемо рухатися в цьому напрямку, бо війна триває, і нам потрібно диверсифікувати ризики, пов’язані з опаленням узимку

ЩОБ ПОБУДУВАТИ НОВУ СИСТЕМУ, ПОТРІБНІ ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ І ЧАС

— Чи правда, що децентралізація системи може призвести до здорожчання послуги? Адже ТЕЦ свого часу будували якраз тому, що це був дешевший спосіб виробництва енергії.

— Сьогодні тариф на опалення економічно необґрунтований, діє мораторій, тому прямо порівнювати дуже складно.

Великі ТЕЦ працюють за принципом когенерації — одночасно виробляють і електроенергію, і тепло. Це не означає, що це «дешево», але це економічно оптимально, бо процеси пов’язані між собою, коефіцієнт корисної дії вищий, показники кращі.

Чи буде децентралізація дорожчою — це питання конкретних розрахунків. Я не сказав би, що це якісь захмарні витрати для споживача. Головна складність — це інвестиції. Щоб побудувати нову систему, потрібні десятки мільярдів гривень і час. І це перший серйозний виклик.

Далі така система може існувати як резервна або дублююча. Бо рано чи пізно війна закінчиться, і наш обов’язок — відновлювати теплоелектроцентралі, готувати їх до кожного опалювального сезону. Це реальна система, яка у нас є зараз. Якщо ми її не підготуємо, ми просто не зайдемо в сезон, сподіваючись, що швидко щось нове побудуємо.

Треба реально дивитися на речі. Тому концепція така: поряд із існуючими потужностями має бути резервна система, яка зможе працювати у разі виведення з ладу основних об’єктів централізованого теплопостачання.

КИЇВ УЖЕ ПОЧАВ ГОТУВАТИСЯ ДО НАСТУПНОЇ ЗИМИ

— Якщо говорити про децентралізацію — які можливі варіанти? Хтось говорить про модульні квартальні котельні на газі, хтось — про когенераційні установки. Що реально може працювати у Києві?

— Це варіанти, які справді існують. Якщо говорити саме про теплопостачання, то, в першу чергу, йдеться про котельні. Когенераційні установки — це дуже хороша історія, її треба розвивати, але це більше про виробництво електроенергії і резервне живлення для критичної інфраструктури. Без котелень, без водогрійного обладнання ми питання опалення не вирішимо.

Але в масштабах Києва це означає велику кількість невеликих або середніх за потужністю котелень. І тут виникає інше питання — газопостачання. Фактично потрібно будувати нову систему, щоб забезпечити такі об’єкти необхідними обсягами газу.

Існуюча система комунікацій розрахована переважно на подачу газу в будинки з газовими плитами. Цього ресурсу просто не вистачить, щоб додатково під’єднати ще й котельні, це інші обсяги постачання й інші технічні характеристики.

І є ще один дуже чутливий момент — локації. Київ щільно забудований. Усі хочуть мати тепло взимку, але не всі готові, щоб поруч із їхнім будинком з’явилася котельня.

Має бути комплексний підхід, адже проект цілком реальний, головні питання — терміни й фінансування.

— Скільки є часу, щоб усе заплановане встигнути до наступного опалювального сезону? Коли буде чітке розуміння, за яким планом рухаємося?

— План у нас уже є. Ми не чекаємо завершення зими — часу справді дуже мало.

Базово — план готовий, заходи розписані. І це не лише про тепло. Це і безпека водопостачання та водовідведення, і резервне живлення, і ті програми, завдяки яким багато будинків цієї зими почувалися значно комфортніше, ніж ті, хто сподівався, що «якось обійдеться».

Київ подав пропозиції до плану стійкості профільному міністерству та представив їх на засіданні Ради національної безпеки й оборони України.

У відкритій частині плану зібрані ключові пропозиції щодо посилення захисту та резервування критичної інфраструктури Києва — зокрема в енергетиці, теплопостачанні та водозабезпеченні. Документ містить пропозиції щодо плану стійкості міста Києва станом на лютий 2026 року, а також параметри фінансування та дефіциту за окремими напрямами, включно із захистом об’єктів електро- і теплопостачання.

— Тобто в енергоплані є і заходи з підготовки до наступної зими, і більш стратегічні проєкти?

— Так, план складається з короткострокових заходів — те, що потрібно зробити до початку наступного опалювального сезону, — і середньострокових. Є проєкти, які об’єктивно не завершаться цього року, але їх треба запускати вже зараз. І це теж частина загальної стратегії.

— Джерела фінансування, враховуючи масштаби, можуть включати кошти державного бюджету, а не лише міського?

— Логічно, що реалізація подібних стратегій мала б залучати всі можливі ресурси, зокрема — державні кошти. Київ на це розраховував, але станом на сьогодні інформації про те, що держава готова підтримати ці проекти немає.

СЕРВІС ГЕНЕРАТОРІВ В УКРАЇНІ Є, У КИЄВІ ТЕЖ, АЛЕ ВІН ДЕФІЦИТНИЙ

— Хочу запитати ще про генератори, яких цієї зими Київ отримав багато від міжнародних партнерів. Хто їх підключає, хто обслуговує, за чий рахунок це все відбувається і як узагалі організована ця система?

— І справді, коли з’явилася потреба у великій кількості генераторів, а потім вони почали надходити, стало очевидно: це не просто обладнання, яке поставив — і воно працює.

Генератор потрібно правильно під’єднати, забезпечити кабелями, автоматикою, так званим АВР — системою, яка вмикає і вимикає його. Його потрібно постійно обслуговувати: заправляти пальним, міняти фільтри, мастило. Якщо стається поломка — організовувати ремонт, а логістика, особливо для великих генераторів, — це окрема складна історія.

Потужні генератори — це взагалі величезні за розмірами й вагою установки. Це складне обладнання, і підхід до його обслуговування зовсім інший. Для роботи потрібні великі обсяги пального — іноді фактично треба ставити поруч окрему цистерну, щоб забезпечити безперервну роботу.

І якщо на одному об’єкті може бути один генератор, то в масштабах міста їх можуть бути сотні — і всі вони потребують одночасного обслуговування.

Сервіс генераторів в Україні є, у Києві теж, але він дефіцитний. Фахівців небагато, і більшість із них уже працюють із комерційними замовниками — торговими центрами, великим бізнесом, які давно уклали контракти з сервісними компаніями. Тому місту потрібно фактично створювати додаткові можливості в цьому сегменті.

Саме тому було ухвалене рішення створити окремого оператора — структуру, яка професійно займатиметься генераторною темою.

Ми створили комунальне підприємство «Служба енергетичної безпеки». У нього є визначений фінансовий ресурс, і воно формує системний підхід до роботи з генераторами: допомагає лікарням, закладам освіти, операторам критичної інфраструктури — усім, хто має резервне живлення і потребує підтримки.

— А за яким принципом розподіляли генератори?

— Принцип був один — першочергова потреба. Якщо, наприклад, без тепла залишалася Троєщина, то генератори в першу чергу спрямовувалися туди — на визначені пункти незламності. Якщо проблема виникала в іншому мікрорайоні — ресурс перекидався туди.

Окремий пріоритет — лікарні. І навіть якщо в лікарні вже є генератор, це не означає, що питання закрите. Генератор може вийти з ладу, тому для критично важливих об’єктів, як-от відділення реанімації чи роботи обладнання для штучної вентиляції легень, потрібен «резерв на резерв». Тобто ще один генератор, який підстрахує у разі поломки.

Цієї зими місто реагувало на кожну окрему ситуацію, оперативно розставляючи пріоритети й формуючи перелік заходів.

Але зараз завдання — перейти до системної моделі реагування. До наступного опалювального сезону потрібно впорядкувати цей напрямок: докупити необхідну техніку, генератори, навчити персонал, створити запаси пального й запчастин, сформувати автопарк для перевезення обладнання.

ДСНС дуже допомагала — і з підключенням, і з логістикою. Ми їм за це вдячні. Але надалі місто має мати власну спроможність самостійно забезпечувати резервне живлення на будь-якому об’єкті, без постійної залежності від зовнішньої допомоги.

ПОТРІБНО РОЗШИРЮВАТИ ШТАТ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ РЕЗЕРВНИМ ЖИВЛЕННЯМ

— А мобільні котельні підтвердили свою ефективність у цей складний період?

— Так, підтвердили. Вони нас дуже виручили, особливо в контексті теплопостачання лікарень і пологових будинків. Працювали добре і фактично стали важливим елементом резерву.

Але це теж техніка, яка потребує уваги, обслуговування і підготовленого персоналу. І це один із висновків цієї зими — нам потрібно розширювати штат фахівців, які займаються резервним живленням.

Причому це стосується не лише комунальних підприємств. І заклади освіти, і медичні установи мають більш професійно підходити до питання резервного забезпечення — це вже частина їхньої відповідальності.

Ми плануємо продовжувати перемовини з міжнародними партнерами щодо постачання або співфінансування мобільних котелень. Частину з тих 69, які вже є в місті, ми придбали за бюджетні кошти, частину передали бельгійські партнери — зокрема, бельгійське державне агентство з питань розвитку «ENABEL».

Для міжнародних донорів це зрозумілий і конкретний проєкт. І ми вважаємо, що кількість таких котелень варто нарощувати. Вони показали себе як ефективне рішення з точки зору резервного теплопостачання.

ОТРИМАТИ КОМПЕНСАЦІЮ ЗА ГЕНЕРАТОР МОЖУТЬ Й БУДИНКИ, ДЕ НЕ СТВОРЕНЕ ОСББ

— Ця складна зима багатьох киян об’єднала й показала, що відповідальність за будинок треба брати на себе. Там, де створені ОСББ чи ЖБК, реагували швидше і проходили кризу легше. Чи дає місто достатньо можливостей, щоб мешканці могли реально дбати про свої будинки?

— Я б сказав так: легше проходили цей період ті будинки, де люди згуртувалися. І не обов’язково це має бути саме ОСББ як юридична особа.

Сьогодні навіть якщо в будинку є управитель, є можливість брати участь у міських програмах — наприклад, отримати компенсацію за генератор або долучитися до співфінансування капітальних ремонтів.

Звичайно, коли створене ОСББ, це більш системний підхід. Це центр ухвалення рішень, і в нинішніх умовах це допомагає швидше реагувати на виклики.

Міські програми заплановані, фінансування під них передбачене. Якщо буде потреба — будемо його збільшувати. Плюс діють і державні програми. Тому до наступного опалювального сезону кожен будинок має подбати про свою безпеку і комфорт.

Ми багато разів говорили: якщо у вас система опалення залежить від електроенергії — насоси, автоматика — потрібно купувати генератори або інвертори з батареями. Передбачена компенсація. Частина людей це зробила — і вони пройшли зиму значно спокійніше. Частина — ні, і опинилися в ситуації, коли система замерзала через відсутність живлення.

Можливості є, обладнання на ринку є, механізми підтримки працюють. Питання — в готовності об’єднуватися і діяти.

СКЛАЛИ ПЛАН НА 67 МЛРД ГРН. АЛЕ ТАКИХ КОШТІВ НЕ БУДЕ, ЗНАЧИТЬ ТРЕБА ОБИРАТИ ПРІОРИТЕТИ

— Підсумовуючи нашу розмову, хочу запитати, які висновки зробила Ваша команда за результатами цієї надзвичайно складної зими?

— Тут важко дати один однозначний висновок, бо ми маємо справу з ракетами, які руйнують усе на своєму шляху.

Але якщо говорити про головне, то нам потрібно, розуміючи всі ризики й наслідки, максимально рухатися в бік перебудови інфраструктури. Так, щоб ускладнити ворогу завдання з ураження важливих об’єктів і максимально їх захистити. Це, мабуть, ключове.

Наша інфраструктура загалом вразлива, бо вона мирного часу — її ніхто не будував з урахуванням війни. Водночас треба віддати належне: вона достатньо міцна, бо могли бути набагато гірші сценарії. Я був на багатьох об’єктах у Європі — вони дуже високотехнологічні, але з точки зору стійкості там теж є питання.

Тому зараз потрібно перебудовуватися, робити практичні кроки і рахувати «ціна — результат». Ми порахували план приблизно на 67 мільярдів гривень. Питання залучення коштів і реальна оцінка фінансової спроможності Києва спонукає обирати пріоритети.

Тобто діяти за принципом: скільки вкладаємо — і який результат отримуємо за конкретний період часу. Стояти на місці — не варіант. Все одразу не відбудеться, але крок за кроком систему потрібно зміцнювати. Шляхи для цього є.

Читайте також: «Київ представив на РНБО пропозиції до плану стійкості та оприлюднив відкриту частину документа, — Петро Пантелеєв».

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»