Духовий оркестр запрошує на концерт і розкриває секрети
3 березня о 19.00 на сцені Національної музичної академії Київський духовий оркестр відзначатиме свій 25-річний ювілей. Виконуватимуть класику, народні і сучасні українські пісні, номери з оперет та багато іншого. Вхід вільний.
Київський академічний муніципальний духовий оркестр було створено 25 років тому, у 1992-му. Першим його художнім керівником і головним диригентом став народний артист України Василь Охріменко. Десять років тому він передав керівництво В'ячеславу Івановичу Коробко, який до того був військовим диригентом.
- Я служив гарнізонним диригентом, був начальником оркестру зенітно-ракетного училища в Дніпрі, проходив службу в Афганістан, - пригадує керівник оркестру. - А в Києві працював начальником Ансамблю пісні і танцю військ протиповітряної оборони, диригентом Національної академії збройних сил України, художнім керівником і начальником зразкового показового оркестру Збройних сил України. Полковником пішов у запас...
- Чим же особливий духовий оркестр?
- Дехто називає нашу музику духовною, порівнюють із органом. Дійсно, за тембром ми співзвучні, токати і фуги Баха звучать майже як в органному залі, - пояснює В'ячеслав Коробко. - А ще наш оркестр дуже мобільний і не потребує спеціальних приміщень. Можемо грати і в парках, і на вокзалах, будь-де і будь-коли, навіть на морозі, лише збільшуємо кількість музикантів.
- А на чому ви граєте? - запитую, помічаючи в кімнаті фортепіано.
- Це робочий інструмент, для аранжування, перевірки партій чи партитури. А сам я вокаліст і трубач, - каже диригент і знайомить зі складом оркестру: -У нас є флейти з маленькою піколо, група кларнетів, гобоїв, фагот, бас-кларнет - це все дерев'яна група. Характерна група - це тромбони, валторни. А ще саксофони, їх тембрами прикрашаємо музику. Найбільші духові інструменти оркестру - туби, щоб їх підняти, потрібно дві людини. Замовляв їх в Америці, три місяці чекав. Для урочистих події та парадів є особливі білі туби - сузафони. Наші «перші скрипки» - кларнети, вони звучать м'яко і грають мелодію, наші сурми - це труби. А серце оркестру - ударна група - ксилофон, вібрафон, перкусії, литаври.
Оркестр виконує різножанрову музику - від церемоніальної до естрадної, а також класику, вальси, марші, латину, румбу, ча-ча-ча, джаз, народні пісні у сучасному аранжуванні, з вокалом чи в інструментальному варіанті.
- Обмежень репертуару немає, хіба що етнофольк, де специфічні інструменти. Але і там є варіанти - використовуємо синтезатор. Маємо багато композицій про столицю, наша візитівка – "Києве мій". Є й пісня, присвячена сучасній історії, наприклад, "Герої не вмирають", музику до неї написав наш диригент Юрій Мельник, - говорить В’ячеслав Іванович.
В оркестрі грають музиканти різні за віком, від 18 до 73. Із майже 70-ти учасників лише дві жінки, обидві флейтистки.
- Як вам працюється в чоловічому колективі? – запитую солістку Аліну Комарову.
- Комфортно. Звісно, коли мало жінок, до них особливе ставлення, відчуваємо себе улюбленицями.
В’ячеслав Коробко знайомить із Сергієм Степанюком. Це він господар вже згаданих великих туб і сузафонів, майстер гри на них.
- Цей інструмент подобається мені ще з дитинства, навіть його зовнішній вигляд. В оркестрі для нього пишуть цікаві партії, - розповідає артист. - Туба - найбільша серед духових інструментів, потребує чималих фізичних зусиль. Етюди, п'єси на ній рекомендують грати сидячи, а для заходів є спеціальне кріплення. Половину життя граю в духових оркестрах. Люблю виконувати твори українських композиторів – Мусоргського, Лисенка, а ще є спеціальні твори - соло для туби з оркестром. Вдома можу не лише заграти, а й заспівати українські пісні: "Чорнобривці", "Мамина вишня", "А льон цвіте".
Володимиру Дмитровичу Кепіту майже 70, але він не уявляє своє життя без музики. Грає на фаготі і встиг попрацювати чи не у всіх київських оркестрах. – Мені до душі атмосфера в нашому колективі. Багато молоді, але до мене як до професіонала гарно ставляться, - відзначає він. - Взагалі я музикант симфонічного оркестру, багато поїздив за кордоном. Вважаю, що треба працювати все життя. Щодня роблю зарядку, бо фізична сила для артиста духового оркестру просто необхідна. Недарма колись духовим музикантам була пенсія по вислузі: 25 років стажу - і можеш відпочивати...
Нагадаємо, O.Torvald розказали, як готуватимуться до Євробачення