Живий музей природи: директорка ботсаду Фоміна про унікальні рослини, холод і витривалість
186 років традицій і понад дев’ять тисяч видів рослин — ботанічний сад імені академіка О.В. Фоміна зберігає унікальні колекції та продовжує бути осередком науки й освіти.
Ботанічний сад Київського національного університету імені Тараса Шевченка, знаний як сад академіка О.В. Фоміна, — один із найстаріших університетських ботанічних садів Європи. Попри історичні потрясіння та сучасні виклики, він залишається важливим науковим і освітнім осередком: колекції саду використовуються для навчання студентів, досліджень і популяризації ботаніки.
Заснований у 1839 році, сад протягом майже двохсот років формував і зберігав унікальні зібрання, що нині налічують понад дев’ять тисяч видів і сортів рослин — від тропічних і субтропічних до сукулентних та водних. Серед них є й деревні екземпляри, яким понад півтора століття. І навіть сьогодні, попри обстріли, холодні зими та втрату тепла, ботанічний сад продовжує піклуватися про свою спадщину й приймати гостей.
Нещодавно «Вечірній Київ» завітав до оранжереї саду, де директорка, докторка біологічних наук Марина Гайдаржи, розповіла про глибоке коріння цього місця.
«Формування колекції тропічних та субтропічних рослин розпочалося ще до заснування самого ботанічного саду. За архівними документами, перші рослини почали надходити до Києва ще у 1834 році. Їх привозили з різних куточків, а основу склали екземпляри з Кременецького ліцею», — ділиться директорка.
За її словами, саме звідти походить легендарна пальма Лівістона австралійська, якій сьогодні понад 180 років. Це дерево-рекордсмен сягає 30 метрів у висоту, що є винятковим випадком: у природі такі дерева ламає вітер під власною вагою, але в київському кліматроні вона захищена склом.
Проте навіть цей велетень реагує на стрес. З 1979 року вона квітла щозими, та у 2023-му вперше «замовкла» через блекаути. Після нетривалого відродження у 2024–2025 роках, нинішній 2026 рік знову став складним:
«Цього року наша красуня поки що не квітне. По‑перше, пальма дуже стара — їй майже 200 років, можливо навіть більше. А по‑друге, зими були холодні, температури в оранжереї не надто високі, і для австралійської пальми це непросто. До цього вона щороку квітла безперервно, починаючи з кінця 1980‑х, коли ми перебудували оранжерею й додали більше світла. Але треба розуміти: пальми з однією точкою росту рідко доживають до такого віку. Зазвичай вони ламаються й на цьому їхнє життя закінчується. Ми підтримуємо її, скільки можемо, та як буде далі — сказати важко. Вона залишається живим символом витривалості», — говорить Марина Гайдаржи.
Поруч із нею ростуть інші старожили, вік яких сягає 180–200 років: юбея чилійська та цикадові — «живі свідки» епохи динозаврів. Сад активно формує великі родові комплекси: колекція магнолій налічує 70 видів, а рододендронів — майже 200 таксонів. Окремої уваги заслуговує найбільша у Східній Європі збірка сукулентів (понад 2000 видів) та єдина в Україні колекція вищих водних рослин.
Пані Марина розповідає, що утримувати таке різноманіття рослин — справа життя для команди зі ста співробітників. Водночас після ліквідації кафедри ботаніки в університеті сад гостро відчуває нестачу молодих науковців, адже саме вони мали б продовжувати традицію догляду за екзотичними видами.
«Сад завжди був навчальною базою, але нині ситуація змінилася: кафедру ботаніки закрили, залишилася лише кафедра біології рослин із акцентом на ландшафтний дизайн. Ми сьогодні фактично без ботаніків… Це як чоботарі без чобіт», — з сумом констатує Марина Миколаївна.
Це створює виклик, адже ботанічні сади потребують фахових спеціалістів, які знають, як збирати й доглядати за рослинами. Немає жодної рослини, яку можна «посадити й забути» — кожна потребує уваги, а часто й роки чи десятиліття зусиль, щоб вижити й стати частиною колекції. Саме тому ботанічний сад імені Фоміна залишається не лише науковим осередком, а й живим музеєм природи, де кожна рослина — це історія, досвід і пам’ять.
Дирекорка підкреслює, що головна місія саду — навчати студентів і показувати різноманіття рослинного світу, яке неможливо побачити в природі України.
«Перше — це колекція тропічних і субтропічних рослин, друге — колекція деревних рослин. Незважаючи на те, що науковців немає, ми підтримуємо ці колекції, працюємо з ними, щоб вони збереглися і ставали більшими», — підсумовує пані Марина.
Попри труднощі з опаленням і низькими температурами, колекція ботанічного саду імені Фоміна збереглася. У тропічних та субтропічних оранжереях температура падала до критичних +4–5 °C, що спричинило втрати листя й ослаблення рослин, але основні види вдалося врятувати. Постраждали й сукулентні оранжереї, проте більшість колекції сад сподівається зберегти.
«Що у нас зараз цвіте? Попри низькі температури, ми все ж таки тримаємо колекції. У субтропічних оранжереях було критично холодно — замість бажаних 10–12 °C температура падала до 4–5. Це дуже небезпечно для рослин. У тропічній оранжереї теж постраждали колекції: багато жовтого листя, бо рослинам було холодно. Те саме й у сукулентних оранжереях — там температура опускалася до 3–4 градусів. Але ми все одно намагаємося зберегти основну кількість видів. Думаю, що більшість ми все ж таки врятували», — пояснює директорка.
Особливо важким випробуванням стали обстріли Києва у 2022 році. Вибухові хвилі вибивали вікна в оранжереях, і температура всередині падала до критичних +4–5 °C.
«Було страшно, коли летіло й бухкало. Нас залишилося п’ятеро-шестеро на весь сад. Ми бігли перевіряти скло після кожного прильоту, цілодобово чергували біля пічок. Коли вимикали світло і зупинялася котельня, ми гріли рослини дровами», — згадує директорка.
Також на допомогу науковцям прийшла Спілка випускників Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за допомогою якої вдалося профінансувати відновлення вибитих вікон у верхній частині оранжереї після прильоту у 2022 році, врятувавши уікальну колекцію та стабілізувавши мікроклімат оранжереї.
«Нам було надзвичайно боляче бачити, коли пошкоджене те, що десятиліттями створювали видатні науковці й що є гордістю нашого університету. Ми вболіваємо за Ботанічний сад і робимо те, що можемо, щоб він жив і розвивався. Для нас це турбота, відповідальність і просте людське бажання зберегти наше нійцінніше надбання», — зазначив голова Спілки випускників Олександр Гришко.
Справжнім випробуванням стала й нинішня аномально холодна зима та блекаути. Морози знову поставили під загрозу тропічні та сукулентні колекції, і хоча більшість рослин вдалося зберегти, точну кількість втрат можна буде визначити лише навесні, коли стане зрозуміло, які види витримали стрес і продовжать рости.
«Поки що про збитки, завдані блекаутами й низькими температурами, говорити рано. Ситуація стане більш очевидною вже навесні. Адже рослини дуже старі й чутливі, і ми не завжди можемо передбачити, як вони відреагують на холод та нестачу світла. Ми робимо все можливе, щоб підтримати їх, але остаточні наслідки побачимо лише з приходом тепла», — розповідає Марина Гайдаржи.
Попри це науковиця сповнена оптимізму: «Наші колекції пережили революцію, Першу світову, Другу світову. І ми намагаємося вижити й тепер — у цій, будемо відверті, дуже неприємній війні. Але сад працює, і ми завжди раді бачити гостей у ботанічному саду», — додає вона.
Нагадаємо, що потрапити до наукової частини Ботанічного саду імені академіка О.В. Фоміна можна лише під час організованих екскурсій. Вони проводяться щодня, крім понеділка — це санітарний день. У розкладі три сеанси: о 11:00, 12:00 та 14:00.
Детальну інформації щодо умов відвідування можна дізнатися на офіційному сайті закладу.
До теми: Азалії затримали цвітіння: війна і морози змінили ритм життя рослин київського ботсаду імені Гришка.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»