Пішов у засвіти видатний український живописець і графік Олег Животков

18 лютого, на 94-му році життя помер український художник і графік Олег Животков, член Національної спілки художників України.

Про це повідомив його син, художник Олександр Животков.

Олег Животков народився 6 січня 1933 року в Києві.

Навчався у Київській художній школі імені Тараса Шевченка, а згодом — у Київському художньому інституті, де його викладачами були Сергій Григор’єв, Геннадій Титов і Михайло Хмелько.

Митець працював у галузях станкової та книжкової графіки, живопису. Його творчість формувалася під впливом імпресіонізму, а провідним жанром залишався пейзаж.

У своїх інтерв’ю художник наголошував, що саме пейзаж зберігає живу поетичну мову мистецтва, тоді як сюжет перейшов в інші медіа.

Як писали у виданні «День», коли навчання митця було позаду, йому запропонували посаду директора Воронцовського палацу в Алупці, проте для цього потрібно було вступати у партію. Олег Животков відмовився.

Працював у видавництві «Веселка», де створював ілюстрації до дитячих книжок, зокрема до збірки Платона Воронька «Сніжна зіронька горить».

З 1976 по 2017 рік у Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка викладав малюнок, живопис і композицію.

Роботи Олега Животкова були представлені на численних українських та іноземних виставках починаючи з 1953 року. Персональні виставки митця проходили у 1993, 1994, 1996, 2000 та 2008 роках. У 2011, 2013 та 2015 роках мав персональні виставки у галереї Триптих Арт.

До дня народження митця директорка галереї «Триптих Арт» Тетяна Савченко процитувала слова художника та теоретика мистецтва Тіберія Сільваші.

«Полотна Олега Олександровича Животкова мають ще одну якість властиву великим творам. Здається, що вони зроблені легко, на одному подиху. І тільки пильний погляд побачить, якщо побачить, оскільки незрозуміло як це виконано, що стоїть за цією легкістю, — писав Тіберій Сільваші. — Перфекціоніст Животков так обробляє поверхню полотна, що перетворює її на субстанцію, що світиться. Художник звільняє предмети від деспотизму імені, наділяючи їх іншим формотворчим змістом. Сповненим ясності та тиші. Наповнене літнім світлом меланхолії. І тепер на полотні не захід сонця, сніг, дерева, туман, — а це вже пластичні структури, колірні поля, які живуть за законами мистецтва, створюючи не імітацію пейзажу, а картини «природи», роблячи світ єдиним, утверджуючи цілісність буття.

У цьому просторі просвітленої ясності легко дихається. Це простір спільного дихання».

«Нам, випускникам РХСШ-1978 пощастило у 1976-78 бути учнями видатного художника й педагога, — згадує його учень Едуард Межул. — Олег Олександрович вирізнявся глибоким професіоналізмом, знанням історії мистецтва та поліграфічної справи. Прийшов до нас 50 років тому, й навіть після завершення РХСШ ми могли отримувати кваліфіковану, дружню пораду від Майстра. Світла пам’ять».

Він нагадає, що справу Олега Животкова продовжили його сини та онучки.

Наразі працюють виставка художніх творів-монументальних мініатюр Олександра Животкова у галереї Stedley Art Foundation та експозиція живописних творів пам’яті Сергія Животкова у галереї Mistrika.

«Професійні художниці молодшого покоління — художниця-графік Марія Животкова та Тетяна Животкова, що потішила нас виставкою акварелей у „Митці“ в листопаді 2025. Оленька Животкова, старша онучка Олега, пов’язала своє життя з музикою — вон композиторка та виконавиця авторських пісень», — поділився Едуард Межул.

Читайте також:

• Її талант збагатив українську культуру: пішла з життя легенда опери Людмила Юрченко. Голос Людмили Володимирівни звучав на сцені Національної опери понад чотири десятиліття, а після завершення виступів вона виховувала нове покоління співаків у Національній музичій академії України.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»