У Музеї історії Києва художники-військовослужбовці представили «Проєкт 24 02 2022». ФОТОРЕПОРТАЖ

«У кожного з нас є своє „24 лютого“», — саме ця фраза є ключовою для розуміння творчого доробку, який шестеро художників-військових представили у Музеї історії міста Києва.

Як виявилось, це вже другий досвід співпраці з музеєм за час війни. Перший був «Щедрик». Нині ж знов виставка зібрала аншлаг — у залі на відкриття ніде було яблуку впасти. Доброзичлива атмосфера була підігріта спільними спогадами.

Дивлячись на роботи військових, кожен згадував не лише своє 24 лютого, а й те, що було потім.

У арт-буці, який лежить просто на вході в експозицію кожного просять поділитись емоціями.

Музей історії міста Києва та платформа Культурні сили презентували виставку «Проєкт 24 022 022», як рефлексію про точку неповернення — трансформацію суспільства та особисті уявлення авторів про шлях, який ми долаємо просто зараз.

Михайло Скоп на псевдо Neivanmade, розповів «Вечірньому Києву» про свою роботу, яка відкриває експозицію.

«І оця річ, вона показує, це жахіття, яке несеться, це цей Танатос, лице якого закрите, тому що найстрашнішим є те, що невідоме. Тому в нього обличчя закрите пеленою і опущені крила, як символ смерті, нависаючий Дамоклів меч і так далі. Тобто це, власне, ті відчуття, які були от прямо-прямо перед повномасштабним. І коли сталося 24 лютого, все в мить змінилося.

І тут ті відчуття, які в мене були якраз до повномасштабного вторгнення, буквально тиждень до, я створив оцю роботу і багато інших з цього циклу. Що це таке? Це є відсутність конкретних слів, відсутність наративів, відсутність зрозуміння, тому що тоді був абсолютний інформаційний шум. Чи буде війна, яка буде війна, чи все це блеф і так далі», — каже Neivanmade.

Михайло — художник, мистецтвознавець, учасник культурних сил, військовослужбовець і учасник цієї виставки, розповів, що 2014-го року працює як художник-волонтер.

«У всіх моїх роботах так чи інакше є певний, актуальний посил, актуальний наратив, тобто, зокрема, це центральна тема — війна. З 22-го року я дуже активно займаюся плакатним мистецтвом.
Під моїм псевдо, мої плакати можна побачити десь, наприклад, в Америці, в Європі, тобто вони досить часто циркулюють. І саме отаким чином я працюю, щоб комунікувати з тими, хто за кордоном, з тими, хто не дуже розуміє, що відбувається і для кого це все політика, для кого це все якийсь, не знаю, локальний конфлікт. За допомогою образів, за допомогою візуальної мови я роблю так, щоб люди міняли свою думку», — пояснив художник-військовий мету своєї роботи.

Перша заступниця генеральної директорки Музею історії міста Києва пані Лідія Карпенко на відкритті розповіла, що Культурні сили не вперше в стінах Музею історії міста Києва.

«Нещодавно ми зустрічалися в проєкті «Щедрик», а сьогодні ми спільно відкриваємо дуже важливий і надто глибокий для суспільного значення цей проєкт. Він недарма присвячений повномасштабному вторгненню.

Він — надважливий і для самого музею, і для міста, і для країни.
Адже його учасники — це звичайні військовослужбовці, це не генії, не митці, звичайні військовослужбовці, які боронять нас, які захищають наші кордони, тримаючи в руках зброю, але розмовляють мовою культури, мовою мистецтва.

Із задоволенням приймаємо в просторі музею і сподіваємося, що це надихне і інших», — звернулась до присутніх Лідія Карпенко.

Серед учасників виставки — художники-військовослужбовці, учасники платформи Культурні сили:

• Сергій Грех (Feros)

• Ігор Гусєв

• Стас Жалобнюк

• Іван Михайлов

• Валерій Пузік

• Михайло Скоп (NEIVANMADE).

Роботи Івана Михайлова «Закритий світ» («Колесо», «Gрохідна», «Вечір») привертають яскравістю, виконані в УФ-друці з Led-світлом, вони у єдиному кольоровому просторі тримають минуле і теперішнє.

Наприклад, на Контрактовій площі, біля Колесо огляду, пам’ятного з мирних часів — заклеєні навхрест вікна житлового будинку, чиї мешканці ховаються у підвалах та метро в час «повітряних тривог».

Або «Прохідна», яку перекривають протитанкові «їжаки». — Яскраві кольори миру і атрибути часу війни — поруч на роботах, як і у нашому буденному світосприйнятті.

Чи до болю знайомі киянам — ялинкові гірлянди на вікнах, що у довгі години вимкнень електрики дають змогу читати, робити хатні справи і не почуватись захопленим суцільною темрявою. Цей світ малюнків здавався б таким фантастичним і красивим, якби не ніс жахливі реалії воєнного часу, коли життя обривається іноді за кілька хвилин після початку «тривоги»….

Учасник проєкту Сергій Грех розповів, що на виставці можна побачити роботи Стаса Жалобнюка.

«І тут він говорить взагалі про війну через образи оцієї античної скульптури.
Це якісь думки Стаса про те, як думалось про те, як почнеться повномасштабна війна і як вона буде відбуватися, коли ще війни не було.

На противагу у нього там роботи Ігора Гусєва представлені такою цікавою серією, коли почалася війна, блекаути і він почав малювати на палітурках своїх книг і давати їм нове життя.

Це такі легкі роботи там там метафори такі, і образи, і фрази, такі різні історії, поєднані в цілу серію, яка називається Щоденник війни».

Сергій Грех розповів про серію робіт Ігоря Гусєва:

«Це якраз він створив цей проект називається „Нора“. І він — це ескізи до п’єси, яка буде в майбутньому поставлена нашою платформою культурних сил. І це якраз історія про те, як під час проходження бойових дій, в піхоті такі надважкі моменти записані», — поділився планами ведучий презентації проєкту «Проєкт 24 022 022».

Довідково:

Ознайомитися з виставкою можна з 18.02 по 01.03.2026 року згідно графіку роботи Музею:

Ср.-Нд.: 12:00-19:00, Пн-Вт.: вихідні

Каса працює з 12:00 до 18:30

Вартість: 100 /50 грн. (повний/пільговий)

Адреса: Музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва,

вул. Богдана Хмельницького, 7.

Читайте також:

• «Караваджо повертається: у Софії Київській демонструють відреставрований шедевр».

Ольга СКОТНІКОВА, фото авторки, «Вечірній Київ»