Троєщина, зима і люди: фоторепортаж з Пунктів незламності

У наметовому містечку на Лаврухіна, 11, цілодобово працюють шість великих наметів.

Кожен з них має генератор. Трохи далі розташована польова кухня, а ще на певній відстані стоїть кілька біотуалетів.

Кожен, хто має потребу, може прийти і перебувати у наметах стільки, скільки захоче.

Поліція та ДСНС стежать за дотриманням порядку.

Люди йдуть сюди, до тепла і спокою, не лише з будинків по вулиці Лаврухіна, а з Бальзака, Беретті, Червоної калини та інших.

У просторі пунктів обігріву — тепле повітря, багато місця, є стільці і столи.

Кожному, хто зайшов пропонують гарячі напої — чай, каву та печиво.

Є мінеральна вода та соки. Люди кажуть, що у багатьох в будинках електроплити, то ж за відсутності світла — тут харчуються і дорослі і діти.

Що у порційних боксах з обідами? Гречка, котлети, або нагетси чи сосиски. Журналісти «Вечірнього Києва» покуштували один з обідів. Котлети і гречка смакували по-домашньому.

Кілька стільців та стіл, на якому книжки, розмальовки, олівці і фломастери.

Це — дитячий куточок, де зазвичай проводять час юні кияни, які приходять сюди з батьками.

Рятувальниці ДСНС розповіли «Вечірньому Києву», що куточок дуже популярний у малечі. Діти заспокоюються тут, у теплі, під час ігор та малювання.

Але найбільше людям подобається можливість спілкуватись із сусідами. Сюди приходять ті, хто давно живе у одному будинку. Чоловіки й жінки діляться різними способами обігріву кімнат у квартирах, розказують, як зберегти тепло, щоб переночувати.

Троє пенсіонерів сміялись і щось жваво обговорювали. Вони, як виявилось, живуть у сусідніх будинках на вулиці Лаврухіна вже 20 років. Дружать. Кажуть, що нині у квартирах світло не вимикають, а от тепла немає. +6 градусів — така температура майже у всіх.

І проблеми з відсутністю тепла, почались після обстрілу рф 9 січня. Відтак, без опалення багатоповерхівки вже понад три тижні.

Пан Віктор розповів, що його родина обігріває на ніч одну кімнату — площею 10 квадратних метрів. Вмикають три обігрівачі і, разом з онуками, одягнені у кілька шарів одягу, ще вкриваються трьома ковдрами.

Так, за словами Віктора, можна спати. А потім вдень діти йдуть на роботу, а ті, хто вдома — вирушають до намету.

«Були такі моменти, що приходив сюди вранці за кип’яченою водою. Ну так радимо й іншим, нехай сюди приходять люди з Бальзака, з Беретті, у них там ще складніше. У нас хоч світло є, ми якось кип’ятка можемо нагріти…», — поділився міркуваннями з «Вечірнім Києвом» киянин.

А його сусід Сергій — мешканець будинку, що по вулиці Лаврухіна, 14, каже, що у нього в квартирі — теж+6, +8 градусів.

«Шапочку вдягаю на голову, три светра, двоє штанів, двоє шкарпеток і дві ковдри зверху. І нормально. Нормально. Поки що. Поки сильного морозу нема, це — нормально. Буде гірше — прийдемо на ніч до намету».

Пан Сергій дуже хвалить харчі, які дають людям.

«Все їли. І гречку з сосисками, і з котлетами, дуже смачно. Учора пельменями тут пригощали, привозили. Все дуже добре. Ми витримаємо все. В Україні буде все добре!»

Їх спільний друг Станіслав нещодавно повернувся із Сумщини, з прикордонного району, де гостював у сестри. На всі запитання журналістки у нього була одна відповідь:

«Козацького ми народу, ми ніколи в житті не здамось. Оце і все, що я хотів би сказати отому путлу! Нас не зламати. Отим кацапам так і передайте: нас не зламати! Ніколи в житті. Я сам з Сумщини. Я — сумський козак. І увесь мій рід. Ми вміємо боротись. А оці холоди ми переживемо!»

До слова, усі продуктові магазини навколо наметового містечка працювали. Деякі великі супермаркети оголосили, що будуть відкриті на Троєщині цілодобово.

У наступному наметі група жінок з вулиці Бальзака розповідали свої історії. Одна згадала, як гріла воду на таблетках сухого спирту.

Жіночки, у яких газові плити, розповіли, що готують та гріються біля них.

Пані Таміла зізналась, що ходить у намет щодня.

«Сиджу тут, обігріваюся, чаї ганяю. Спілкуюся. Один позитив. У нас один позитив. У нас негатива немає. Знайомимося, спілкуємося.

А додому йдемо — в холодильну камеру, можна сказати. І там накриваємо себе трьома ковдрами, шкарпетки кілька пар вдягаємо, рукавиці, шапки і поруч — котик обігріває.

Виспались, встали, не вмиваючись, бо вода дуже, дуже холодна, йдемо сюди», — каже пані Таміла.

Її сусідка переконує:

«Ми на позитиві. Україна виживе! Ніхто не зламає Україну і українців. І завдяки нашим синам, які нас захищають. Щоб вони були тільки здорові!».

Журналісти «Вечірнього Києва» відвідали і школу номер 263 імені Євгена Коновальця.

Це — один з опорних пунктів, який місто підготувало на час надзвичайної ситуації у енергетиці.

Вже на вулиці ми побачили генератори. У школі — було світло. Просто на вході — висів вказівник куди йти в укриття на випадок тривоги.

У холі — на диванчиках сиділи місцеві мешканці. Їм також давали гарячі напої та печиво. Цей пункт працює цілодобово. За необхідності — тут є де переночувати, є спальні місця.

Також чергує бригада Київського Червоного хреста.

Жінки, які грілись і чаювали, розповіли нам, що тут тому, що в квартирах нестерпно холодно.

Галина Борисівна та Ірина Дмитрівна вже чули прогноз погоди і знають про сильні морози.

«Буду ходити сюди й ночувати. Бо у квартирі вже сильно пробирає холод, особливо увечері. Як не вкривайся — а тепла немає і дуже мерзнуть ноги й руки».

Вдячна за можливість прийти і сидіти у теплі і в нормальних умовах. Спілкуємося тут. Не самотні, психологічно так набагато легше», — каже пані Ірина.

Пані Галина теж ходитиме до школи, поки не відновлять опалення.

Жінка впевнена, що все налагодиться, треба дожити до весни і бути пильним до здоров’я.

«Якщо місто пропонує отакі умови, як тут, то треба користуватись. Не ризикувати», — переконана киянка.

Читайте також:

«У школах Деснянського району розгорнули пункти, де можна поїсти гарячу їжу та зігрітися, — Ганна Старостенко».

Ольга СКОТНІКОВА, Анна БІЛОУС, Максим СОСЮРА, «Вечірній Київ»