Священника, який не поминав Кіріла, катували електрошокером: у Києві презентували дослідження про РПЦ

Зокрема, йдеться про методи, якими РФ нав’язує ідеологію «руского міра». Для цього кремлівська влада використовує Російську православну церкву, яка у тісній координації з окупаційними адміністраціями переслідує релігійні громади, які не підпорядковуються РПЦ, та легітимізує збройну агресію проти України. Дослідження базується на задокументованих свідченнях жертв, офіційних документах окупантів і відкритих джерелах.

У дискусії взяли участь доктор філософських наук, релігієзнавиця, радниця заступника керівника Офісу Президента Віта Титаренко, начальник відділу у справах релігії Державної служби України з етнополітики свободи совісті В’ячеслав Горшков, настоятель храму святої княгині Ольги села Токарівка Херсонської області Ігор Новосільський, якого росіяни утримували в неволі 9 місяців і автор звіту, аналітик та релігієзнавець Владислав Гаврилов. Модерувала дискусію керівниця аналітичного департаменту МІПЛ Любов Смачило.

У 2022–2023 роках на окупованих територіях Запорізької, Херсонської та Донецької областей російська влада розгорнула системні переслідування християнських громад, які не підпорядковувалися РПЦ. Окупанти забороняли діяльність інших конфесій, примусово закривали храми та вилучали церковне майно.

Зокрема, у грудні 2022 року в Запорізькій області заборонили Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) та почали переслідувати протестантські громади. Священнослужителів і вірян залякували, затримували, арештовували та катували, змушуючи прийняти ідеологію «руского міра». Громади, що чинили опір, зазнавали дискримінації й переслідувань.

СВЯЩЕННИКА ПЦУ СТЕПАНА ПОДОЛЬЧАКА ЗАКАТУВАЛИ ДО СМЕРТІ

За словами автора звіту Владислава Гаврилова, таким чином РЦП цілеспрямовано формує монополію на релігійне життя.

«Росію не влаштовує інакомислення, не влаштовує інший прояв релігійності і релігійна свобода. Вони залишають тільки Російську православну церкву без альтернатив. Ба більше: РПЦ працює не як церква, а як потужний ідеологічний інструмент, який використовують, щоб переслідувати українців на окупованих територіях і знищувати там релігійну свободу», — зазначив Гаврилов.

Настоятель храму святої княгині Ольги села Токарівка Херсонської області Ігор Новосільський, якого росіяни утримували в неволі 262 дні, під час презентації поділився власним жахливим досвідом полону.

Формально його церква належить до УПЦ, однак ще з 2014 року священник відмовився поминати московського патріарха Кіріла (Гундяєва) та почав проводити богослужіння українською мовою. Священника затримали ФСБшники, били, катували електрошокером і змушували вивчати гімн Росії.

Під час першого допиту Новосільського змусили зняти хрестик. Його також запитували, чи поминав патріарха Кіріла, чи молився за ЗСУ та що говорив у проповідях.

Священник відповів, що не поминав Кіріла, молився за українських військових, як це робить будь-яка церква за своїх захисників, а в проповідях говорив, що правда на боці України. Перші два місяці настоятеля катували фізично, згодом тортури переважно стали психологічними: його ламали морально, годували недоїдками та утримували в нелюдських умовах.

Історія Ігоря Новосільського — не поодинока. Владислав Гаврилов навів і інші задокументовані випадки переслідувань священнослужителів на окупованих територіях:

• До пастора Михайла Брицина з Мелітополя прийшли з обшуком співробітники ФСБ. Вони прямо заявили, що протестантська церква не має права на існування на окупованих територіях. Погрожуючи розправою, пастору та його родині дали два дні на виїзд. Пізніше в церкві «Благодать», знявши з будівлі хрест, російські окупанти розмістили так зване міністерство культури Запорізької області.
• Священник УГКЦ Олександр Богомаз також пережив російську окупацію в Мелітополі, допити та обшуки. ФСБшники змушували його розкривати таємницю сповіді, погрожуючи підкинути заборонену літературу або зброю. Зрештою панотця Олександра звинуватили в «расовій нетерпимості й релігійній нетолерантності» та вивезли за межі міста, звідки він пішки, під обстрілами, дійшов до українських позицій.
• Священники УГКЦ Іван Левицький та Богдан Гелета росіяни викрали у Бердянську у 2022 році. Обох панотців ув’язнили та погрожували 25 роками тюрми, якщо вони не перейдуть до РПЦ. Тривалий час про них не було жодної інформації. У 2024 році священників вдалося повернути в Україну під час чергового обміну полоненими.
• Настоятеля храму Православної церкви України (ПЦУ) Степана Подольчака російські військові закатували до смерті у лютому 2024 року у селищі Каланчак на Херсонщині. Вбили за те, що відмовився перейти до Московського патріархату та продовжував проводити службу українською мовою.
• Протоірея УПЦ (МП) Костянтина Максимова з Токмака Запорізької області ув’язнили за відмову підписати лист про перехід Бердянської єпархії УПЦ під підпорядкування РПЦ. За фабрикованими звинуваченнями у «шпигунстві» його засудили на 14 років позбавлення волі.

За даними МЗС України, внаслідок дій окупаційної влади загинули щонайменше 67 священнослужителів. Станом на лютий 2025 року пошкоджено або знищено щонайменше 643 культові споруди.

ПЕРЕСЛІДУЮТЬ УСІХ, ХТО ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ РОЗДІЛЯТИ ІДЕОЛОГІЮ «РУСКОГО МІРА»

Релігієзнавиця Віта Титаренко наголосила, що йдеться не про поодинокі інциденти, а про цілеспрямовану політику, у межах якої РПЦ перетворилася на інструмент ідеологічного впливу і діє у координації з окупаційними адміністраціями.

За її словами, «Україна стала полігоном використання інститулізованої релігії як зброї». Через релігійну риторику легітимізують насильство, а на окупованих територіях переслідують представників Української греко-католицької та православної церков, жорстоко поводяться з п’ятидесятниками, протестантами та Свідками Єгови, відтворюючи модель Росії з її законами й утисками.

«Сподіваюся, що це дослідження стане у великій нагоді для інформування європейської і міжнародної спільнот, які прагнуть вивчати наш досвід. Бо Україна — це не тільки полігон, на якому використовують гібридну зброю, але й лабораторія випрацювання релігійної і духовної стійкості», — сказала Віта Титаренко.

Своєю чергою начальник відділу у справах релігії Держслужби з етнополітики свободи совісті В’ячеслав Горшков зауважив, що попри поширені закиди про нібито утиски релігійних організацій в Україні, держава захищає свободу совісті на підконтрольних територіях.

«Закон, який зараз діє в Україні, не забороняє жодної релігійної організації. Єдина, чия діяльність на території України заборонена, це Російська православна церква. У нас є тільки одна релігійна організація, яка безпосередньо входить у структуру РПЦ — це Корецький жіночий монастир, і вже є позов до суду про припинення діяльності такої організації», — сказав Горшков.

Він також нагадав, що Держслужба з етнополітики видала припис Київській митрополії УПЦ (МП) розірвати всі зв’язки з РПЦ і сподівається, що він буде виконаний. Горшков також наголосив, що для України це «велика війна за незалежність», де сфера релігії невіддільна від сфери безпеки.

Презентація дослідження «Контроль віри силою» стала важливим кроком у документуванні злочинів РФ проти релігійної свободи та прав людини на окупованих територіях України, підкреслюючи системний характер цих переслідувань та роль РПЦ як інструменту агресії.

З повним тестом дослідження «Контроль віри силою» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»