Всі соціальні установи Києва забезпечені додатковими джерелами живлення, — заступниця голови КМДА Марина Хонда

Соціальна сфера в Києві дуже розгалужена й доволі складна. Це і геріатричні пансіонати, і психоневрологічні інтернатні заклади, до речі, найбільші в Україні. А ще — територіальні центри, будинки сімейного типу та Будинок соціального піклування.

Для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда розповіла про те, наскільки соціальні заклади столиці готові до складної зими: чи є тепло, вода й електрика, які резервні рішення вже працюють, як організований догляд удома, що з кадровим дефіцитом у соцсфері, і куди звертатися у критичних випадках.

ЗА ПОТРЕБИ ДЛЯ ОБІГРІВУ ЗАЛУЧАЄМО МОБІЛЬНІ КОТЕЛЬНІ

— Марино Петрівно, як зараз забезпечені заклади соціальної сфери: чи є там стабільно світло, тепло й вода, і наскільки вони готові пережити цю складну зиму?

— З 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми одразу почали вибудовувати систему так, щоб заклади були більш-менш автономні. Але тоді, у 2022-му, можливості були дуже обмежені. Фактично все, що ми могли зробити на той момент, — це забезпечити заклади буржуйками: люди самостійно них готували їжу. І паралельно ми переміщували заклади за кордон або на захід України, зокрема ті, де виховувалися діти.

Зараз ситуація інша — минуло вже майже чотири роки від початку повномасштабного вторгнення. Ми готувалися, і сьогодні всі наші соціальні установи забезпечені додатковими джерелами живлення.

Звичайно, бувають ситуації, які напряму не залежать від самих закладів. Наприклад, перебої з теплом — і це, справді, досвід, який ми переживаємо вперше.

Але ми швидко зреагували і перелаштувалися. Там, де це було технічно можливо, підключали мобільні котельні. Наприклад, так спрацювали щодо геріатричного пансіонату на Лісовому масиві, де перебуває понад 200 людей, більшість з яких — одинокі люди, які не можуть самостійно пересуватися.

Коли там зникли і опалення, і світло, і вода, ми підключили мобільну котельню.

Також бувають пориви труб через холод — як і по всьому Києву. Але заклади мають спеціальне обладнання для обігріву, теплові гармати, щоб підтримувати температуру, поки тривають ремонтні роботи. Тобто в соціальних установах, де перебувають діти, де перебувають люди старшого віку, ми максимально коригуємо ситуацію і тримаємо її під контролем.

Я дуже вдячна всім нашим фахівцям, які працюють безпосередньо з людьми: вони там постійно, навіть вночі, якщо виникають проблеми. Забезпечують і обігрів, і харчування. Тому тут усе відпрацьовано.

26 ТИСЯЧ КИЯН ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБСЛУГОВУВАННІ В РАЙОННИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРАХ

— А що стосується тих киян, які не перебувають у закладах, а живуть у власних оселях, але потребують додаткової підтримки?

У нас у кожному районі є Територіальний центр соціального обслуговування, також працює Київський міський терцентр. Загалом по Києву 26 тисяч людей перебувають на обслуговуванні в таких соціальних центрах.

Тобто кожен соціальний працівник знає свого клієнта чи клієнтку. Як правило, це одинокі, маломобільні люди — до них постійно навідуються та підтримують зв’язок.

Система побудована так, що це не просто розмова телефоном. Соціальний працівник приходить додому, допомагає з побутом: може прибрати, за потреби перевдягнути або помити людину. Якщо це лежачий підопічний — працівник не лише приносить продукти а й готує їжу.

Звісно, після 9 січня, коли зросла кількість будинків, які залишилися без тепла, ми почали отримувати повідомлення, що десь людина нібито залишилася сама. Але коли ми бачимо такі сигнали, соціальні працівники одразу виходять на зв’язок — знаходять цю людину та перевіряють ситуацію.

За останній тиждень ми пропонували багатьом тимчасово переїхати в один із закладів, але люди часто відмовляються. Це зрозуміло: дім є дім.

58 ЗВЕРНЕНЬ З ПРОХАННЯМ ПРО ДОПОМОГУ З ОБІГРІВОМ ТА ХАРЧАМИ НАДІЙШЛО ДО СОЦСЛУЖБ ВІД 9 СІЧНЯ НА КОНТАКТНИЙ ЦЕНТР 1551

— Очевидно, що за останні тижні навантаження на соціальних працівників збільшилося, а їх, як відомо, і так бракує. Наскільки критично?

— У Києві нині близько 700 тисяч людей старшого віку, а також 160 тисяч людей з інвалідністю. Водночас соціальних працівників у нас трохи більше тисячі. І ми фізично не можемо зайти в кожну квартиру, щоб когось нагодувати чи обігріти.

У більшості людей старшого віку є рідні, є діти, які також мають допомагати своїм батькам. На жаль, бувають випадки, коли старших людей просто залишають вдома, а потім телефонують у службу й кажуть: «Ми поїхали — займіться, подивіться, що там». Так не можна. Дуже болить після таких ситуацій.

Тому Київський міський голова Віталій Кличко одразу, коли почались масовані обстріли й погіршилась ситуація в місті, сказав: якщо ви знаєте про критичні випадки — повідомляйте на 1551. За 10 днів ми отримали 58 подібних звернень на все місто. Я не вважаю, що це критично. Найбільше було з Деснянського та Дніпровського районів. Але там соціальні служби відпрацьовували в комунікації з кожною людиною. Як правило, ці звернення стосувалися харчування.

— Зустрічали за цей час випадки, коли намагалися маніпулювати такими історіями?

— Окремо варто зазначити, що час від часу з’являються публікації про людей старшого віку чи маломобільних киян, які начебто залишилися без уваги. У більшості таких випадків інформація подається без конкретики, що унеможливлює оперативне реагування. Єдиною історією, де були наведені конкретні дані, стала ситуація в Дарницькому районі з ветераном, де був замерзлий будинок. Районні служби були знайомі з ситуацією: соціальні працівники неодноразово пропонували людині виїхати, але він мав планову госпіталізацію і нині знаходиться в лікарні.
Тож для ефективної роботи служб важливо, щоб такі звернення містили конкретні факти й координати — кожен випадок потребує індивідуального підходу.

Соціальні працівники не можуть фізично бачити абсолютно всіх. Але якщо ви точно знаєте, що є критична ситуація — наприклад, немає родичів, людина залишилася одна. Дуже часто сусіди допомагають, але потім з якихось об’єктивних причин уже не можуть. У такому разі телефонуйте на 1551 або можете написати мені в особисті повідомлення на мою сторінку. Ми будемо опрацьовувати кожну ситуацію індивідуально.

— Повертаючись до питання браку соціальних працівників. Яка головна причина, що люди не хочуть йти на цю роботу — низька оплата?

— Справді, до минулого року найбільша проблема соціальної сфери — це була саме заробітна плата. Вона не давала можливості залучати людей і закривати кадровий дефіцит.

У 2025 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів щодо кваліфікаційних вимог, критеріїв оплати праці та коефіцієнтів заробітної плати для соціальних працівників, робітників, менеджерів — саме надавачів соціальних послуг. Йдеться про територіальні центри соціального обслуговування, реабілітаційні центри, інтернатні заклади. Для цих категорій заробітна плата була підвищена із застосуванням коефіцієнта 2,5.

Зараз ми перераховуємо всю соціальну сферу, щоб скоригувати заробітну плату. Я сподіваюся, що наші фахівці отримуватимуть більше, ніж було раніше. Бо вони справді заслуговують на гідну оплату праці.

150 ДІТЕЙ НИНІ ВИХОВУЮТЬСЯ У БУДИНКАХ СІМЕЙНОГО ТИПУ В КИЄВІ

— Будинки сімейного типу, якими теж опікується місто, скільки їх, до речі, і яка там ситуація зі світлом, теплом та опаленням?

— Будинки сімейного типу — це, по суті, великі квартири, в яких проживають діти. Загалом у нас 32 такі будинки. Так вони називаються в документах, але фактично це великі родини. Частина виїхала ще у 2022 році й зараз перебуває за кордоном. Фізично в Києві зараз залишається 18 таких родин, де проживає понад 150 дітей.

Нещодавно ми забезпечили ці заклади станціями EcoFlow. Але важливо розуміти: це була допомога наших міжнародних партнерів, а не закупівля за бюджетні кошти.

Загалом всі заклади соціальної сфери кожен день дають оперативну інформацію: що де відбувається — чи є вода, чи є світло, де порвало трубу, чи працює генератор, чи десь є поломка.

Щоранку всі служби працюють у режимі постійного моніторингу й поточної роботи. Для розуміння: лише в наших закладах соціальної сфери з постійним проживанням перебувають майже 2500 клієнтів. Це дуже велика цифра, і це не просто люди, які переночували чи поїли. Це люди, які постійно потребують догляду й допомоги.

Особливо коли йдеться про психоневрологічних хворих або лежачих підопічних, яких потрібно супроводжувати в базових речах та організовувати догляд. А під час повітряної тривоги — ще й постійно переводити в укриття. Це дуже складна робота й серйозне навантаження, особливо в нинішніх умовах.

Я ще раз хочу подякувати всім, хто працює і в закладах, і в територіальних центрах соціального захисту, — за постійну комунікацію і щоденну роботу.

ОХОЧИХ ПРАЦЮВАТИ В ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ — ВКРАЙ МАЛО

— Минулого тижня Ви відвідували Святошинський психоневрологічний інтернат для жінок. Окрім загальних ризиків, пов’язаних із енергопостачанням, які виклики ще стоять перед працівниками подібних закладів?

— Ми маємо розуміти, що люди, які перебувають у таких закладах, — це не пацієнти медичних установ. Це не лікарня, де людина перебуває певний час за пакетом НСЗУ, коли має критичний стан.

У наших закладах люди живуть постійно і відповідно постійно потребують догляду та допомоги. Є підопічні з більш складними станами, є з простішими.

Але, звичайно, коли у людини встановлений психіатричний діагноз, а навколо постійні повітряні тривоги і відключення світла — це додаткове навантаження на психіку. І тоді ми можемо бачити агресію, неконтрольовану поведінку.

Тобто, повітряні тривоги, відключення світла — тисне навіть на здорову людину. А якщо у людини є ментальні або психічні порушення, уявіть, наскільки це може впливати на поведінку, і наскільки складно це витримувати персоналу.

Якщо говорити конкретно про Святошинський жіночий інтернат — він найбільший в Україні, і там зараз більше 100 вільних вакансій працівників. Не вистачає персоналу. Це жіночий заклад, відповідно там мають працювати жінки, які надають послуги.

І, мабуть, найбільший виклик тут — саме кадри. Бажаючих працювати в таких закладах дуже мало, а навантаження величезне.

ВЖЕ 20 РОКІВ ПОСПІЛЬ МИ ОРГАНІЗОВУЄМО ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ БЕЗДОМНИХ ЛЮДЕЙ

— Що стосується людей, які не мають визначеного місця проживання. Як відомо, у Києві працює Будинок соціального піклування. Як ще місто може допомогти цим людям пережити морози?

— Будинок соціального піклування у нас знаходиться в Солом’янському районі, недалеко від центрального залізничного вокзалу. Так його свого часу і планували, тому що, як правило, багато людей без дому перебувають саме біля вокзалів. Також на Дарницькому вокзалі відкритий пункт обігріву — там є можливість зігрітися й поїсти.

І кожної зими ми намагаємося допомагати. Вже 20 років поспіль, незважаючи на Covid та повномасштабне вторгнення, — ми організовуємо харчування для бездомних людей. Надходить багато звернень, особливо взимку, з проханням забрати їх з вулиць, переходів або під’їздів. Але тут кияни мають розуміти: ми не маємо права просто взяти людину з вулиці і силоміць кудись відвезти.

Ми можемо запропонувати допомогу через мобільну соціальну бригаду, які розкажуть про допомогу й запропонують нічліг. І якщо людина погоджується, тоді соціальні працівники можуть відвезти його/її до Будинку соціального піклування.

Але мені дуже часто пишуть, наприклад: «От там лежить людина, мерзне». І дописувач очікує, що її просто заберуть. Повторюсь, що ми не маємо права зробити це примусово. Навіть поліція може просто підійти, перевірити документи. Якщо людина не порушує громадський порядок — це буде порушення прав людини, якщо ми силоміць кудись її відвеземо. Це важливо розуміти.

Я думаю, що люди, які давно ведуть такий спосіб життя, дуже добре знають, як отримати допомогу. Вони можуть прийти до нас у Будинок соціального піклування: помитися, поїсти, а далі — піти. Буває, що вони ночують, а потім знову йдуть.

— Ну і на завершення хочу запитати вже не про енергетику, а про здоров’я — ментальне здоров’я. Бо обставини, в яких ми живемо, м’яко кажучи, не додають позитиву, хоч ми й тримаємося з усіх сил. Але все ж, для тих киян, які вже не витримують і потребують допомоги в цьому напрямку, можливості є?

— Так, звичайно. У Києві ще з минулого року активно розвиваються Центри ментального здоров’я. Тут проводять індивідуальні та групові психологічні консультації, тренінги зі зняття стресу, психотерапевтичні сеанси, заняття з розвитку емоційної стійкості та соціальної підтримки. Допомога там безкоштовна та не потребує направлення.

Також у нас є мапа ментального здоров’я Києва, де можна дізнатись, який центр є найближче до вас, і звернутися за консультацією та необхідною допомогою.

Читайте також: «Безперервна допомога: як працює система реабілітації у Києві в умовах відключень світла».

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»