Професор Сергій Риков: оптометрія відкриває нові можливості для української медицини

Сергій Олександрович Риков, професор, завідувач Кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти Національного медичного університету імені Олександра Богомольця. Багато років він присвятив найскладніший сфері — порятунку зору новонароджених. У нього тисячі успішних операцій, більше 700 наукових праць і патентів. Риков має свою наукову школу, що включає офтальмологів-науковців, які захистили 36 кандидатських та докторських дисертаційних робіт. Його учні очолюють медичні заклади і працюють у всіх регіонах України.

Сьогодні професор розвиває новий напрямок у медичній освіті — оптометрію. Це галузь, яка поєднує клінічні знання з практичними навичками діагностики та корекції зору. Оптометристи допомагають виявляти проблеми на ранніх стадіях, знижують навантаження на лікарів-офтальмологів і роблять якісну допомогу доступнішою для пацієнтів.

Розвиток оптометрії в Україні відкриває нові можливості для молодих медиків і для всієї системи охорони зору. Професор активно впроваджує навчальні програми, його кафедра співпрацює з університетами та колегами з-за кордону, щоб створити сучасну школу підготовки фахівців.

Про це та інше Сергій Риков Розповів «Вечірньому Києву».

ПРО ВІДОКРЕМЛЕННЯ ОПТОМЕТРІЇ ВІД ОФТАЛЬМОЛОГІЇ

— Розкажіть, що таке оптометрія і чому вона виділяється в окрему спеціальність?

— Оптометрія — це наука про зір і частина реформування галузі охорони здоров’я. Ми говоримо про розгалуження офтальмології у три напрямки: офтальмологія, оптометрія і ортоптика. Офтальмолог — це лікар, який лікує і оперує. Оптометрист, як помічник офтальмолога може мати самостійну практику — він підбирає контактні лінзи, окуляри, займається апаратним лікуванням. Ортоптист у всьому світі — це людина, яка робить всі діагностичні процедури перед прийомом лікаря-офтальмолога.

Лікар-офтальмолог аналізує дані обстеження, ставить діагноз, визначає систему нагляду за пацієнтом — чи потрібна операція, чи діагностична процедура. Саме відокремлення і вузька спеціалізація дають високу якість надання допомоги для пацієнтів.

— А яка ситуація з фахівцями-оптометристами зараз?

— Їх не вистачає. Наприклад, на сьогодні у Полтавській області близько 30 оптик, і в них працює три лікарі-офтальмологи і два оптометристи. Всього! І так в багатьох регіонах. Якийсь час ситуацію вирішували, що влаштовували спеціальні курси підвищення кваліфікації для медсестер. А зараз просто немає кого перепрофільовувати, бо багато медиків виїхали.

А ми повинні готувати фахівців, як у Європі. До слова, у них у свій час була дискусія, чи виокремлювати цю спеціальність, зрештою на підготовку оптометристів у різних країнах пройшло 8-14 років. У нас є шанс зробити це значно швидше.

ЗАПУСК НОВОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

— Коли ви почали готувати оптометристів?

— Ми тільки ступили на цей шлях. Раніше створили Товариство оптометристів України, зробили осередки в кожному регіоні, проводимо Конгрес оптометристів. З цього літа в Національному медичному університеті імені Богомольця ми отримали ліцензію і вже набрали перших студентів на нову спеціальність.

— Чия це була ініціатива?

— Ініціатива створення кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти належить ректору НМУ імені Олександра Богомольця член-кореспонденту НАМН України, професору Юрію Кучину. Під час обговорення майбутнього спрямування він якраз і запропонував розвивати оптометричну науку, так як викладачі кафедри мали досвід підготовки програми та викладання на двомісячних курсах з медичної оптики та оптометрії.

— За якою програмою ви навчаєте?

— Ми взяли європейську програму підготовки оптометристів — по всіх тематиках, кількості годин і кредитів. Якщо хтось із українців, який закінчить у нас бакалаврат оптометрії, захоче поїхати кудись за кордон, наш диплом дасть можливість працювати у всьому світі. Можливо, будуть якісь додаткові вимоги, але в принципі програма відповідає європейським і світовим стандартам.

Після школи на бакалавра навчання триває чотири роки. Медсестри з базовою освітою навчаються два роки і отримують бакалавра-оптометриста. Потім логічно є продовження — магістратура і можливість захистити докторську дисертацію. Це послідовна освіта, і це дуже важливо.

До слова, ліцензію нам дали 18 червня, а набір тривав три дні 1-3 вересня. За цей час прийняли 15 осіб. Усі з балами понад 100 — ті, хто мріяв про медицину, але не набрав з якихось причин 150 балів отримали можливість потрапити в медінститут.

— А скільки коштує навчання?

— В Англії, наприклад, є 28 університетів, які готують оптометристів, і вартість навчання — 28-30 тисяч євро на рік. В Україні — 35 тисяч гривень на рік. Якщо розділити на 12 місяців, то навіть студенти можуть підробляти в оптиках і самі оплачувати науку.

КЛІНІЧНІ БАЗИ ТА ВИКЛАДАЧІ

— Де проходить практика?

— На нашій кафедрі працює вісім викладачів з кандидатськими і докторськими дисертаціями по тематиках оптометрії. А практика відбувається на базі центрів із найсучаснішим обладнанням: Універсальна клініка «Оберіг», НДСЛ «Охматдит», Медичний центр «Очі Клінік», Центр реабілітації зору Oktar.

— Хто зараз найкращий оптометрист в Україні?

— Поки що це лікар-офтальмолог, тому що він має відповідну освіту і підготовку. За чотири роки навчання ми проводимо багато практичних занять, тренінгів, майстер-класів, наукових конференцій. Наші оптометристи наповнюються знаннями. Кого ми хочемо бачити оптометристом? Випускника школи — не перевчати когось, а навчати з нуля. Найкращі оптометристи — це спеціально навчені фахівці.

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ ОПТОМЕТРИСТИ

— Чим конкретно займається оптометрист?

— Правильно підібрати окуляри — це правильно поставити циліндр і вісь. Це дає на 10-15% кращий зір. Для поранених військових кожні 2% зору дуже важливі, це впливає навіть на психіку пацієнта.

Але оптометрія — це не тільки про окуляри. Приходить дитина три роки з косоокістю через вроджену далекозорість. Ми спочатку зменшуємо кут косоокості правильним підбором окулярів, потім є апаратне лікування — синоптофори, комп’ютерні програми, ігри. Усім цим повинен займатися оптометрист.

Між іншим дуже популярна ця спеціальність у США. Там оптометристи працюють у державних та приватних клініках, військових госпіталях.

— Яка роль оптометриста у профілактиці?

— Оптометрист на передньому плані скринінгу, на передньому плані боротьби зі сліпотою. Людина приходить у 40 років підібрати окуляри. В 40 років треба обов’язково виміряти внутрішньоочний тиск — це рекомендації Всесвітньої асоціації офтальмологів. Оптометрист вимірює тиск, бачить підвищене, робить поле зору, бачить зміни — відправляє до офтальмолога-консультанта. Таким чином ми зменшимо кількість людей із інвалідністю у державі.

Профілактика офтальмологічних захворювань — це це ознака високорозвиненої держави. Щоб у 40 років виключити глаукому, катаракту, зміни сітківки, потрібно провести хоча би шість методів дослідження. А одне триває до півгодини. Тож щоб поставити коректний діагноз може знадобитися до трьох годин. А прийом у офтальмолога розрахований на півгодини…

До речі, помітив, що до мене на прийом записуються сім’ями — пригадують, що у когось у родині була катаракта чи глаукома і приходять на обстеження. Свідомо ставляться до здоров’я.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОФТАЛЬМОЛОГІЇ

— Наскільки швидко змінюються технології в офтальмології?

— Обладнання стає нанотехнологічним, операції малоінвазивні та безболісними. Ми проводимо втручання на місцевому знеболенні, не робимо уколів під оком. Катаракта оперується за 7-15 хвилин. Але підготовка дуже важлива — треба провести всі методи діагностики, визначити вік пацієнта, це диктує, яку модель кристалика поставити.

Якщо людина займається високоточними справами — кресленням, ювелірними справами, мікрохірургією — ми підбираємо спеціальні штучні кришталики. Для цього пацієнт повинен прийти два-три рази.

— Як використовується штучний інтелект?

— Дуже активно! Все обладнання комп’ютеризоване. Штучний інтелект проводить дослідження в мікронах, і я як консультант, аналізую результати. Наприклад, оптична когерентна томографія ставить знак оклику, щоб я звернув увагу на певні зміни. Крім того сучасні технології, дають можливість планувати на роки вперед.

Коли батьки приводять дитину років восьми у якої близорукість, то я можу проаналізувати, якщо, наприклад у неї товщина рогівки 550 мікронів, то у 18 їй можна зробити ексімерну корекцію, і дитина буде ідеально бачити без окулярів десь до 50 років. Батьки легко сприймають результати обстежень, коли бачать дані обстежень — цифри однакові, прогресування близорукості немає.

— А що з міфом про шкоду телефонів?

— У Австралії провели експеримент: обстежували дітей, батьки яких мають міопію, від народження до 22 років. І довели, що найменша біда для очей — від гаджетів. Дитина не осліпне від комп’ютера чи телефона, її очі просто втомляться.

Коли ми читаємо з маленького екрана, очі змушені довго фокусуватися на дрібних деталях. Це підвищує навантаження на зорову систему. Великий екран телевізора розташований на відстані кількох метрів, зручніший: він залучає ширше поле зору й зменшує напруження очей.

Більше того, ми лікуємо дітям амбліопію за допомогою програми «Около Віжен» — українська розробка з Вінниці, яка дозволяє розвивати гостроту зору та бінокулярні функції через ігри на планшеті. Діти в захваті від такого лікування!

ПЕРСПЕКТИВИ ПРОФЕСІЇ

— Скільки оптометристів потрібно Україні?

— З попередніх розрахунків нам потрібно 6-7 тисяч оптометристів на всю Україну. Зараз готові запустити програми чотири-п’ять університетів: Вінницький, Полтавський, Дніпровський, можливо Одеса і Львів. Якщо кожен готуватиме по 100 осіб на рік, то за 6-7 років ми підготуємо достатню кількість фахівців.

— Яка перспектива у професії?

— Один оптометрист з Америки розповідав: «Я почав з того, що зробив собі оптику — це був мій бізнес. Але я зрозумів, що цього недостатньо, і почав займатися апаратним лікуванням косоокості, короткозорості, втоми очей. Таким чином я став багатим, бо потреба в цій послузі значно більша, ніж просто в оптиці».

Коли я розмовляю з випускниками шкіл, я майже не жартую. Запитую: «Хто хоче купити BMW з салону через сім років?» У Європі це реальність для оптометристів. Ми навчаємо не тільки оптометрії, а й бізнесу в оптометрії — як правильно продати послугу.

— А що з міжнародною практикою?

— Конгреси оптометристів у світі — найкрутіші, бо постійно з’являється нове обладнання, нові технології. Уявіть, скільки комп’ютерного обладнання створюється в світі для діагностики! Кожного разу з’являється нова опція, нові можливості.

В Англії 28 університетів готують оптометристів — там 26 тисяч працюючих оптометристів. В Америці оптометрія — одна з найсильніших спеціальностей, бо вони дуже сучасні, відчувають подих часу, розуміють потреби ринку. Офтальмологія в світі на 90% приватна, 10% — соціальна. Це говорить про затребуваність професії.

— Чому це особливо важливо зараз?

— Оптометрія і пластична офтальмохірургія — це те, що зараз критично важливе для військових із черепно-лицьовими пораненнями. Ми працюємо разом з профільними хірургами, використовуємо 3D-принтери для відновлення обличчя. І нам потрібні свої окуляристи та анапластологи для протезування обличчя пацієнтів.

Протезування допомагає військовим не лише відновити фізичні можливості, а й знову відчути себе впевнено у щоденному житті. Воно підтримує їх психологічно, додає внутрішньої сили. Розповім цікавий випадок. Одному військовому готували протез ока і запитали, якого кольору має бути райдужка. А він попросив зробити такий, як у його колір очей у його рідного брата. Для нього було важливо таким чином підкреслити зв’язок із родиною, і сучасні технології у цьому допомагають.

НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ХІРУРГІВ

— Як навчаєте майбутніх офтальмохірургів?

— У нас є симулятори від фірми Алкон — відомої американської компанії. Кафедра не може накупити багато обладнання, бо воно змінюється кожні три роки, тому краще мати договори з провідними фірмами. Симулятор цікавий тим, що зробити операцію без помилки на ньому складніше, ніж у реальному житті! Кожний неправильний рух дає сигнал — ти пішов не в ту сторону, не там тримаєш пінцет.

Крім симуляторів, у нас є тренінговий клас з хірургічними мікроскопами, факоемульсифікаторами і біонічними штучними очима. Біонічне око зроблене повністю як справжнє при катаракті — силікон такий самої твердості, як рогівка. Ти робиш розтин, забираєш кришталик, імплантуєш штучний — повна технологія.

— Хто приїжджає на курси?

— Цього року до нас приїжджали працівники державних лікарень — у регіонах за кошти місцевих бюджетів придбали обладнання, і потрібні фахівці, які на ньому працюватимуть. Дуже приємно було навчати людей, які не будуть чекати обладнання, а зразу зможуть асистувати своїм хірургам. Через три місяці вони зроблять першу операцію під керівництвом.

Ми завжди кажемо: «Ми вас навчаємо, ми за вас відповідаємо. Будь-які ускладнення — телефонуйте, будемо допомагати». Хірург ніколи не народжувався ідеальним, досвід дає можливість зробити все ідеально. У нас же мікрохірургія ока — навіщо симулятор? Щоб людина відчула, чи нормальна моторика, чи може взяти пінцетом тоненьку передню капсулу кришталика.

— Ми багато чуємо про проблеми пацієнтів, а на що скаржаться лікарі?
— Насамперед на легковажність пацієнтів. Є таке захворювання, як вікова макулодистрофія — воно може виникнути у будь-кого після 60 років. Для ефективного лікування препарати потрібно вводити регулярно: спершу щомісяця, потім раз на два місяці. Вартість однієї ін’єкції може становити 8–9 тисяч гривень. У Європі ці витрати покриває страхова медицина, а в нас багато хто не має можливості платити й лікується нерегулярно, фактично зводячи нанівець усі зусилля лікаря.

Інший приклад — глаукома третьої стадії. Пацієнтка ще не сліпа, і я впевнений: при належному лікуванні вона могла б бачити щонайменше рік-півтора. Але в аптеці їй радять: «Навіщо дорогі краплі? Візьміть дешевші». І тут виникає давній конфлікт між лікарями та аптекарями. Людині завжди здається, що дешевше — краще, але я знаю, яка саме формула потрібна.

А коли така пацієнтка повертається майже сліпою й каже: «Мені в аптеці порекомендували інші краплі», що я можу відповісти? Це боляче й прикро, бо втраченого зору вже не повернути.

ЩО НАДИХАЄ НА РОБОТУ

— Ви надзвичайно багато працюєте, що вам дає натхнення і допомагає відновити сили?
— У кожного офтальмолога, особливо хірурга, є своє хобі. Хтось грає джаз на саксофоні чи фортепіано, хтось вирізає мініатюри, інші шукають швидкість на тест-драйвах або займаються підводною риболовлею. Я ж пишу картини. Брав уроки у художника Олексія Бідношия, і кожна моя робота має назву та власну історію.

Першу картину — «Будинок, в якому спить казка» — я створив, щоб зібрати кошти на конференцію для дитячих офтальмологів. Вона принесла 3000 доларів, які допомогли навчити лікарів діагностиці сліпоти у новонароджених вагою менше 1,5 кг. На полотні — острів із будиночком і двома кипарисами, що тягнуться один до одного. Я «погасив» світло у вікні, щоб казка могла відпочити.

Найдорожча моя робота — «Маланка». На аукціоні вона зібрала 10 тисяч євро для обладнання лікарні. Це була коза з вінком, одне око більше, друге менше — офтальмологи одразу «ставлять» діагноз. Але таким чином мистецтво стало інструментом допомоги медицині.

У мене навіть була виставка «Сергій Риков. Без стилю». Так, я копіюю стилі різних художників. Для мене важливо не дотримуватися канонів, а поринати у процес. До слова, хірург і художник мають спільну рису — сміливість. Вона потрібна, щоб довіритися власним рукам і завершити задумане. І саме в цьому я знаходжу натхнення.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»