Як Київ будує власну систему підтримки ветеранів під час війни: інтерв’ю з Мариною Хондою

Компенсації за придбані автомобілі і жіночі бронежилети, переоблаштування житла для ветеранів з інвалідністю, навчання і перекваліфікація, відпочинок, мережа Київ Мілітарі Хаб у районах — усе це елементи однієї політики, яку Київ формує у постійному діалозі з ветеранською спільнотою. Про те, як працює ця система, чому багато рішень народжуються спільно з ветеранами, і що місто планує далі, ми говоримо із заступницею голови КМДА Мариною Хондою.

— Пані Марино, Київ одним із перших в Україні почав вибудовувати власну ветеранську політику на рівні міста. Чому для столиці було принципово не чекати загальнодержавних рішень?

— Ми дуже швидко побачили масштаб виклику. Кількість ветеранів, ветеранок, членів родин загиблих, зниклих безвісти, тих, хто повернувся з полону або проходить реабілітацію, у Києві зростала і продовжує зростати. Очевидно, що місто не могло дозволити собі працювати повільно або формально. Зокрема тільки зараз у Києві зареєстровано 100 тисяч ветеранів та 300 тисяч членів їх родин.

Тому Київ пішов шляхом власних і гнучких рішень. Приємно, що багато напрацювань столиці згодом були імплементовані на державному рівні. Зокрема, досвід Києва ліг в основу запровадження компенсації на зубопротезування та лікування для ветеранів. Ми запустили цю послугу на рівні міста, а згодом держава масштабувала цей підхід. Це підтверджує: коли рішення базується на реальних потребах, воно працює не лише локально.

Ще один приклад: ми вже заюстували документи щодо нової послуги — переоблаштування житла для ветеранів з інвалідністю. Йдеться не про косметичні зміни, а про реальну доступність: пандуси, дверні прорізи, санвузли, можливість пересуватися в оселі без сторонньої допомоги. І ми чуємо від Міністерства у справах ветеранів, що держава також планує впроваджувати цю послугу на загальнонаціональному рівні.

— Якщо говорити про щоденні запити, з якими ветерани звертаються найчастіше, що сьогодні болить найбільше?

— Найболючіше питання — це житло. І тут потрібно бути чесними: місто не може вирішити його самотужки. У Києві величезна кількість ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, людей, які повернулися з полону і хочуть залишитися саме в столиці.

Місто вже придбало 352 квартири за власні кошти, але є об’єктивні труднощі з введенням будинків в експлуатацію. Паралельно у черзі перебувають 65,5 тисяч сімей та одиноких громадян пільгових категорій, з яких більше 8 тисяч — учасники бойових дій. Без змін у законодавстві це питання неможливо вирішити системно.

— Одним із ключових напрямів стала мобільність. Чому це настільки важливо?

— Бо мобільність — це свобода. Це можливість жити самостійно, працювати, возити дітей, їздити на реабілітацію, а не залежати від сторонньої допомоги.

Зокрема, за доручення Київського міського голови Віталія Кличка, з квітня 2026 року ветерани з інвалідністю зможуть проходити навчання у спеціалізованій автошколі. Зараз там триває ремонт, благодійниками закуплено два спеціалізовані автомобілі, адаптовані для людей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Паралельно в межах програми «Підтримка киян — Захисників та Захисниць» працюють компенсаційні механізми.

Наприклад, часткову компенсацію за придбаний автомобіль вже отримали 38 людей, готуються документи на ще 10 виплат. Загалом містом передбачена компенсація до 545 тисяч гривень за новий автомобіль, але з наступного року бюджетом закладена компенсація до 605 тисяч гривень. Також ми компенсуємо переобладнання власного авто відповідно до індивідуальних потреб.

Якщо ж у ветерана чи ветеранки немає можливості придбати авто, але є необхідність у перевезенні, ми запускаємо з січня 2026 року транспортну соціальну послугу — перевезення ветеранів з інвалідністю до медичних, реабілітаційних і державних установ. Таку послугу надаватиме Київ Мілітарі Хаб.

— До речі, за розвиток Київ Мілітарі Хаб. У вас тепер новий Центр на лівому березі? І чи плануєте розширювати мережу надалі?

— Саме так. Нещодавно ми відкрили Київ Мілітарі Хаб у Дарницькому районі на Харківському шосе, 168 Ж. Лише там проживають понад 15 тисяч учасників бойових дій і понад 40 тисяч членів родин захисників і захисниць. Доступність послуг у районі — критично важлива.

У Хабі вже можна отримати психологічні консультації, правову допомогу, взяти участь у групах підтримки та майстер-класах.

Також з січня 2026 року ми запустимо фізичну реабілітацію і заняття спортом.

Ми хочемо, щоб у кожному районі Києва був такий простір, адже відновлення — це щоденна робота. Наразі триває ремонт у Печерському районі, також працюємо над відкриттям Хабу в Дніпровському районі.

— Ви багато говорите про живу комунікацію. Як саме вона впливає на рішення міста?

— Прямо і безпосередньо. Наприклад, під час зустрічей із ветеранками неодноразово підіймалося питання жіночих бронежилетів. Державні стандарти часто не враховують анатомічних особливостей, що може бути небезпечно. Жінки купували такі бронежилети власним коштом.

Після цих звернень місто ухвалило рішення про часткову компенсацію — до 50 тисяч гривень за придбаний жіночий бронежилет. До речі, компенсація здійснюється і за ті бронежилети, які військова придбала з 2022 року. Єдине, треба мати фінансовий документ з підтвердженою витратою. Наші рішення не абстрактна політика — це реакція на конкретний запит.

Те саме стосується медичних послуг. Так з’явилася програма «Чекап для жінок-військовослужбовиць» — безплатні консультації, мамографія, лабораторні обстеження. Лише в перший день нею скористалися понад 20 жінок.
Безкоштовні чекапи для жінок-військових проходять щосереди у Київській міській клінічній лікарні №8 (вул. Юрія Кондратюка, 8) та Київській міській клінічній лікарні №1 (вул. Рогозівська, 6). Записатись можна через додатки Helsi та Health-24 або ж подзвонити в реєстратуру лікарні.

— Цього року значно розширилися компенсаційні програми. Зокрема — за відпочинок і навчання. Що це означає на практиці?

— Ми побачили, що ветерани часто не можуть планувати відпустку наперед. Тому місто запровадило часткову компенсацію за вже оплачений відпочинок. Захисники самі обирають формат і дати, а після цього подають документи на компенсацію до 12 тисяч гривень на кожного члена родини.

Станом на середину грудня 31 заява на компенсацію за відпочинок уже оформлена, ще 63 людини звернулися тільки за консультацією.

Так само працює і часткова компенсація за навчання. Треба закінчити академічний рік в університеті чи в інституті та подати заяву. Наприклад, в цьому році ми отримали 21 заяву. Часто для ветеранів та ветеранок це може бути перекваліфікація на іншу професію, яка допомагає людині повернутися до цивільної професійної реалізації.

— Як ветерану або ветеранці зрозуміти, куди звертатися і з чого почати?

— Найпростіше — звернутися до Київ Мілітарі Хабу. Саме там працює модель супроводу: людині пояснять, на які програми вона має право, допоможуть з документами, запишуть на консультації. Київ Мілітарі Хаб — працює як «єдине вікно для ветеранів», де фахівці оцінюють конкретні потреби, щоб людина не отримувала хаотичні послуги, а повноцінний супровід.

Але Хаб не закриває все сам, а скеровує до міських програм і центрів, де людина отримує саме ту допомогу, яка їй потрібна — від перекваліфікації й повернення на роботу до безбар’єрності та медичних сервісів.

Можна звернутися:

• особисто: вул. Хрещатик, 36 або Харківське шосе, 168 Ж;
• телефоном: 0800 300 633;
• або деякі з послуг можна знайти онлайн — через Електронний кабінет Захисників та Захисниць.

Наша мета — щоб ветеран не залишався сам на сам із бюрократією.

— Якщо подивитися на масштаби, наскільки велика ця система сьогодні?

— Лише у 2025 році програмою «Підтримка киян — Захисників та Захисниць» скористалися понад 70 тисяч ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин на суму понад 1 мільярд гривень.

За кожним зверненням стоїть конкретна життєва ситуація: люди, які повернулися з фронту з пораненнями; родини загиблих; військові, які проходять тривалу реабілітацію або шукають своє місце в цивільному житті. Саме тому програма охоплює дуже різні напрями — від матеріальних компенсацій до психологічної допомоги, реабілітації, навчання.

— Часто ветерани кажуть, що програмам бракує інформаційної підтримки. Як плануєте це змінювати?

— Потрібно чесно визнати: борди чи реклама у метро не працюють так, як хотілося б. Люди на передовій або ті, хто щойно повернувся з лікування, не стежать за зовнішньою рекламою.

Найефективніший канал — прямі зустрічі, комунікація і присутність у районах. Ми регулярно виїжджаємо на такі зустрічі, і саме там отримуємо найбільш цінні запити. Саме звідти народжуються нові сервіси.

Ми будемо посилювати комунікацію, але робити це змістовно — через роботу з ветеранськими спільнотами. Найкраща інформація — та, яка передається з рук в руки.

— Яких змін чекати ветеранській спільноті наступного року? Чи маєте вже плани?

— Знову ж таки — хочемо завершити ремонтні роботи Київ Мілітарі Хаб в Печерському районі на вул. Бастіонна, 11, де були технічні складнощі. Також маємо в планах відкрити Хаб у Дніпровському районі. Наша мета — щоб послуги були максимально близько до місця проживання ветерана та ветеранки.
Ми рухаємося в плановому режимі, але на завершення ремонтних робіт впливають як перебої зі світлом, так і мобілізація будівельних працівників.

Дуже важливий напрямок — впровадження транспортної соціальної послуги для ветеранів з інвалідністю до реабілітаційних центрів та державних органів, а також це цілодобова робота мобільної бригади екстреного реагування від Хабу. Але зазначу, що ми можемо працювати лише в межах повноважень, визначених законом. Тому перед запуском кожної нової послуги потрібно пройти кілька етапів погодження нормативних актів.

Ветеранська політика — це не разова акція. Це щоденна робота поруч із людиною. І місто має бути в цій роботі надійним партнером.

Раніше «Вечірній Київ» писав про те, як Київ створює систему, у якій людина з інвалідністю почуватиметься комфортно й гідно.

Сніжана БОЖОК, фото Бориса КОРПУСЕНКА «Вечірній Київ»