Турбота, що поруч: як мобільна стоматологія «Premium Dent» допомагає вихованцям дитячих будинків
Дорога повільно веде до села Стара Басань, що на Чернігівщині. Тихі вулички, старі будинки й навчальні корпуси, які роками слугують домом для дітей, що надто рано дізналися, яким непростим може бути життя. Тут усе здається звичним і спокійним, однак за цією тишею — десятки різних, часто болючих історій.
Посеред двору — незвичний для сільського пейзажу об’єкт: мобільна стоматологія, під’єднана до генератора. Поруч — черга дітей різного віку. Хтось сміється й жваво спілкується, хтось мовчки тримається осторонь. Одні одразу беруть солодощі — швидко, з настороженою радістю. Інші — дякують і ховають «на потім». Хтось охоче розповідає про свої мрії, а хтось не говорить майже нічого. Але кожен із них чекає — не лише на огляд чи лікування. Вони чекають на увагу…
ТУРБОТА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОВІРИ
Усередині мобільної стоматології працює команда професіоналів мережі клінік «Premium Dent». Без поспіху, зосереджено, уважно до кожної дитини. Тут немає формального підходу — кожна історія почута, кожен пацієнт важливий.
«Це не просто про лікування зубів. Це про турботу. Про людяність. Про право дитини на якісну медичну допомогу, незалежно від того, якою була її дорога в дитинство», — констатує лікар-стоматолог, засновник мобільної стоматології Ярослав Гордійцяк.
Його команда добре відома своєю роботою на фронті, де стоматологи надають допомогу військовослужбовцям у складних умовах. Водночас сьогодні ця ініціатива набуває ще більшого соціального значення — адже допомога приходить до дітей, які виховуються в інституційних закладах і часто залишаються поза увагою системної медицини.
Мобільна стоматологія вже побувала в дитячих будинках Одеси та області, на Миколаївщині, Київщині, а нині — на Чернігівщині, надаючи повністю безкоштовну допомогу безпосередньо на місці.
Паралельно команда співпрацює з ювенальною поліцією: дітей із вразливих категорій привозять до клініки організованими групами по п’ять–сім осіб, де вони проходять комплексне стоматологічне лікування в комфортних і безпечних умовах.
Такий підхід дозволяє охопити більше дітей і забезпечити безперервність допомоги — як у форматі виїзної медицини, так і в умовах сучасної клініки, пояснює Ярослав Гордійцяк.
ЧУЖИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ: СТОМАТОЛОГИ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ТАМ, ДЕ НАЙБІЛЬШЕ БОЛИТЬ
Стоматолог Руслан, який працює у напрямках терапії, ортопедії та хірургії, зізнається: робота з дітьми суттєво відрізняється від прийому дорослих і потребує не лише професійних навичок, а й особливої внутрішньої готовності. Тут важлива кожна дрібниця — інтонація, терпіння, здатність заспокоїти й пояснити, не лякаючи. Водночас саме ця складність і стала для нього додатковим стимулом долучитися до ініціативи.
Для Руслана участь у виїздах мобільної стоматології — це продовження його принципової позиції як лікаря. Паралельно з цивільною практикою він регулярно їздить на фронт, де надає стоматологічну допомогу військовослужбовцям у польових умовах. І там, і тут, за його словами, ключовим залишається не статус пацієнта, а його потреба в допомозі.
«У нашій професії не може бути поділу на „своїх“ і „чужих“. Чужих дітей не буває. Якщо ти можеш полегшити біль — ти просто маєш це зробити», — говорить стоматолог.
Саме це переконання, додає він, і об’єднує команду мобільної стоматології: усвідомлення того, що якісна медична допомога — це не привілей, а базове право, яке не повинно залежати від життєвих обставин чи місця, де дитина зростає.
Його позицію поділяє і стоматолог Іван, який уже півтора року працює в клініці «Premium Dent». Свій шлях він починав асистентом, однак згодом долучився до прийому військовослужбовців — сьогодні цей напрям він веде вже понад півроку безпосередньо в клініці в Одесі.
З часом професійна залученість переросла в особисту ініціативу. Маючи власну зуботехнічну лабораторію, Іван почав безкоштовно виготовляти для військових коронки. Якщо в межах державних програм найчастіше йдеться про металокераміку, то тут військові отримують цирконієві коронки — більш сучасні та довговічні. За словами лікаря, ця допомога доступна для всіх військовослужбовців і ветеранів без винятку.
До дитячої ініціативи мобільної стоматології він ставиться так само принципово. Каже, рішення долучитися до виїздів і роботи з дітьми було внутрішнім і усвідомленим. Тому сьогодні він з усіма на північній Чернігівщині.
«Після того як я почав лікувати військових, я сам підійшов до Ярослава Михайловича і сказав, що хочу їздити на фронт і допомагати хлопцям. Мене ніхто не змушував — це було моє рішення. І з дітьми так само. Це важлива й правильна ініціатива», — говорить Іван.
Сьогодні він працює і з дорослими, і з дітьми — як у клініці, так і під час виїздів. За його словами, особливих складнощів у дитячому прийомі немає: важливо лише знайти підхід.
«Звісно, буває, що діти хвилюються або бояться. Але якщо спокійно поговорити, пояснити й підтримати — все буде добре», — додає лікар.
ТАКА ДОПОМОГА КРИТИЧНО ВАЖЛИВА
За словами начальниці відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП у місті Києві, підполковника поліції Яни Цимбал, доступ до стоматологічної допомоги для вихованців у дитячих будинках залишається серйозною проблемою.
«Бюджетні обмеження, віддаленість інституційних закладів (раніше інтернатні заклади, — ред.) від великих міст, нестача фахівців у місцевих поліклініках — усе це ускладнює регулярне лікування. Часто діти залишаються без належної стоматологічної допомоги, що призводить до болю, ускладнень і серйозних проблем зі здоров’ям. Саме тому ініціатива мобільної стоматології є надзвичайно своєчасною та необхідною», — зазначає Яна Цимбал.
Вона наголошує, що ювенальні поліцейські постійно опікуються здоров’ям дітей, які потребують найбільшої уваги та підтримки. А завдяки системній співпраці Ювенальної поліції міста Києва з власником мережі стоматологічних клінік «Premium Dent» Ярославом Гордійцяком, діти з вразливих категорій щомісяця отримують якісну стоматологічну допомогу як у мобільному форматі, так і безпосередньо в клініці, яка знаходиться у Києві.
Такий підхід — коли медична ініціатива підкріплена участю правоохоронців, які добре знають потреби кожної дитини, — дозволяє не лише вирішувати нагальні проблеми зі здоров’ям, а й вибудовувати довіру, без якої неможлива справжня турбота.
«БЕЗ ВОЛОНТЕРІВ НАМ БУЛО Б ДУЖЕ ВАЖКО»
Старобасанську гімназію Чернігівської обласної ради вже 20 років очолює директор Юрій Ковбаско. Нині в закладі постійно проживають і навчаються близько 50 дітей — соціальні сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком від шести до 15 років.
«У нас діти цілодобово перебувають у школі. Ми забезпечуємо їм харчування, тепло, безпеку. Дитина знає, що тут вона матиме сніданок, обід і вечерю, чисту постіль і стабільність», — розповідає директор.
Заклад фінансується з обласного бюджету, однак, за словами Юрія Савича, без допомоги волонтерів та небайдужих людей вижити складно.
«Нам допомагають люди, які буває навіть не називають свого імені. Ось до прикладу, приїхав молодий хлопець і запитав: «Чим вам допомогти?». Ми розповіли про проблему з водою — і вже за тиждень нам пробурили свердловину на 112 метрів, встановили все необхідне обладнання та під’єднали систему. Сьогодні заклад повністю забезпечений чистою водою. Я безмежно вдячний цій людині, хоча й досі не знаю його імені.
З Ярославом Гордійцяком теж познайомилися завдяки Яночці з ювенальної поліції. Лікування зубів сьогодні надзвичайно дороге, фактично «на вагу золота». Забезпечити його безкоштовно майже неможливо. Стоматологія залишається вузькою і найдорожчою спеціалізацією. Звісно, коли в дитини виникає серйозна проблема, ми обов’язково шукаємо можливість її вирішити, але масово організувати таке лікування дуже складно», — зазначає директор закладу.
СПІЛЬНА СПРАВА — СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Співпраця ювенальної поліції міста Києва та клініки «Premium Dent» триває не перший рік. Щомісяця діти з центрів соціальної підтримки та інституційних закладів отримують безкоштовні профілактичні огляди та лікування у столичній клініці, а нині — й безпосередньо за місцем проживання, завдяки роботі мобільної стоматології.
Такі зустрічі щоразу проходять у теплій, довірливій атмосфері. Діти різні: хтось одразу йде на контакт і без упину розповідає про себе, хтось тримається осторонь і сором’язливо спостерігає.
Мишко (ім’я змінене з етичних міркувань) займається спортом і з гордістю демонструє на майданчику вправи, яких навчився. А вже згодом, стишивши голос, ділиться мрією: за три роки хоче приєднатися до Третьої штурмової бригади. Каже, що про військових їм показували фільм — «це наші справжні захисники».
Поруч Даринка хизується новим пірсингом і впевнено заявляє, що обов’язково стане моделлю. На запитання лікаря, чим вона обробляла голку, дзвінко відповідає: «Антисептиком, звісно». У цих коротких діалогах — уся палітра дитячих характерів, мрій і тривог.
Вони дуже різні, але кожен із них однаково потребує уваги й заслуговує на турботу — без умов і застережень.
Ініціативи, подібні до цієї, доводять: навіть один мобільний кабінет, кілька небайдужих людей і щире бажання допомогти можуть змінити дитячий досвід — зробити його трохи менш болісним і значно більш людяним.
Також читайте:
- ШраМи війни: як фонд «Врятуй красу» повертає українцям не лише обличчя, а й віру в себе.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»