«Коли у Києві падають ракети, важливо, щоб люди знали: допомога поруч»: інтерв’ю з Ганною Старостенко

Цього року у столиці ухвалили низку рішень, що удосконалюють підхід до реагування на надзвичайні ситуації та підтримку постраждалих. Зокрема, місто запустило через «Київ Цифровий» оновлену систему інформування: push-сповіщення повідомляють мешканців про відкриття оперативного штабу, роботу мобільних команд та доступні види допомоги.

Паралельно Київ розширює підтримку тих, хто втратив житло, запроваджує додаткові виплати рятувальникам і комунальникам, а також ухвалив рішення про безоплатне поховання киян та ВПО, які загинули внаслідок російських обстрілів.

Окремий напрям — захист культурної спадщини в умовах війни. У місті вже понад півтори сотні пам’яток постраждали від ворожих атак, і столиця формує власні механізми реагування: від інвентаризації пошкоджень до підготовки переліку зі 1200 історичних будівель, що потребують додаткового захисту.

Про те, як Київ вибудовує цю систему — від оперативної допомоги до стратегічних рішень у сфері культурної спадщини, — у спільному проєкті «Київ FM» та «Вечірнього Києва» говоримо з Ганною Старостенко, депутаткою Київради (фракція «УДАР») та заступницею голови КМДА.

Наприкінці листопада столиця традиційно долучилася до міжнародної акції «16 днів проти насильства». Цього року тема набула додаткової гостроти: триває слідство щодо очільника Деснянської РДА, який застосував силу до представниці міської ради, а депутати Київради звернулися до Президента з вимогою його звільнення. Європейські партнери вже висловили занепокоєння, називаючи такі дії неприйнятними для сучасних демократичних стандартів.

ВІД ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ ЗБІЛЬШИЛАСЬ КІЛЬКІСТЬ ЗВЕРНЕНЬ ПРО НАСИЛЬСТВО

— Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Як Київ долучається до цієї акції?

Щороку ми проводимо низку заходів, спрямованих на протидію насильству і його профілактику. Робимо це разом з ювенальною поліцією Києва, міськими та районними службами. Заходи стосуються як дітей — у закладах освіти проводимо бесіди, тематичні уроки про те, що таке насильство і як захищати свої кордони, — так і для окремих цільових аудиторій. Окремо зустрічаємося з освітянами, медичними працівниками, представниками соціальної сфери, які щодня контактують з мешканцями, а також можуть і мають виявляти випадки насильства.

І, звичайно, важлива широка інформаційна кампанія для всіх мешканців Києва. Люди повинні знати як діяти, куди звернутися і що допомога поруч.

Ще до початку повномасштабної війни Київська міська рада ухвалила міську цільову програму із запобігання та протидії насильству, у тому числі за ознакою статі. З огляду на те, що з початком повномасштабного вторгнення зросла кількість проявів насильства і звернень по допомогу, ми продовжили її дію на 2025–2027 роки.

— Ви знаєте про насильство не з чуток і не лише в професійному контексті. Воно, в прямому сенсі слова, було застосоване до Вас з боку голови Деснянської районної державної адміністрації — ця історія добре відома. Покарання він так і не поніс?

Минуло вже 3 місяці після того ганебного випадку, коли проти мене було застосовано фізичне насильство головою Деснянської РДА під час публічного заходу.

За моєю заявою відкрито кримінальне провадження, мене офіційно визнано потерпілою. На думку моїх адвокатів, наразі зібрано достатньо доказів, проведені необхідні експертизи для оголошення підозри. Але, на жаль, правоохоронні органи зволікають. Ми не залишимо цей ганебний факт без уваги, тому що це не лише насильніцькі дії проти мене, а й напад на місцеве самоврядування. Якщо під час публічного заходу особа, що називає себе представником президента, піднімає руку на представницю громади, — це абсолютно неприпустимо і має бути покарано.

— Як відомо, Київрада прийняла звернення до Президента та Першої леді, яким фактично висловила вотум недовіри Максиму Бахматову як голові Деснянської РДА. Ви вірите, що буде реакція?

Ми сподіваємося, що Президент дасть оцінку цьому аморальному вчинку свого підлеглого і звільнить його, адже його поведінка дискредитує органи державної влади і ганьбить особисто Президента України. Людина, що проявила насильство щодо мене, після рішення Київради звернутися до Президента, із сокирою в руках обіцяє «з усіма розібратися». Це схоже на якесь середньовіччя, бо тільки там могли піднімати руку на людину й погрожувати сокирою.

Про цей інцидент вже стало відомо за межами України — європейські політики цікавляться ходом слідства. Зокрема, заступник мера Лейпцига запитував мене, чи кривдник вже звільнений. У Європі посадовець, який вчинив щось подібне, давно б пішов у відставку. У нас, на жаль, інша практика. Це питання порушують на міжнародних зустрічах. Європейська народна партія, членом якої є наша партія «Удар», також піднімає тему недопустимості насильства у різних його формах.

— Наскільки, за Вашими оцінками, така поведінка голови району є деструктивною? Адже Деснянський район, який він очолює, — не якась автономна частина Києва, і для його розвитку необхідна взаємодія і з Київрадою, і з КМДА.

Після того інциденту, у Деснянській РДА звільнилася велика кількість співробітників. Не секрет, що в місцевих адміністраціях у більшості працюють жінки. І після того, як керівник публічно підняв руку на жінку, ще й прикриваючись своїм владним статусом, виникає питання, як він може поводитися зі своїми підлеглими за зачиненими дверима? Відповідь очевидна. Наразі, на жаль, районна адміністрація безпорадна, а багато питань життєдіяльності району не вирішується. Працівники звільняються, а інші просто перебувають у заручниках ситуації.

Саме тому будь-які кривдники, особливо на робочому місці, мають бути засуджені та покарані.

МІСТО ПІДВИЩИЛО ВИПЛАТИ СПІВРОБІТНИКАМ КАРС І МАЄ НАМІР ПІДТРИМАТИ КОМУНАЛЬНИКІВ, ЗАЛУЧЕНИХ ДО ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ОБСТІРІВ

— Деснянський район останніми місяцями потерпає від російських обстрілів. Як і весь Київ. А відтак місту потрібно ухвалювати рішення, які спростять ліквідацію наслідків та розширять допомогу постраждалим. Про які рішення вже можна говорити?

Нами вже розроблено систему оперативного інформування мешканців про алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях, пов’язаних із повітряними атаками. Влітку було багато сигналів від людей, які скаржились, що вони просто не знають, що робити у перші хвилини після прильоту. Ми провели невелике дослідження — фокус-групи — і побачили, що коли вже сталася трагедія, люди часто перебувають у стані афекту й погано сприймають інформацію. Тому важливо, щоб базові інструкції були відомі наперед.

Вже розроблено короткий і зрозумілий алгоритм дій і зараз ми максимально поширюємо його через усі міські канали. Протягом години після надзвичайної ситуації у районі створюється оперативний штаб з ліквідації наслідків. Районна адміністрація одразу передає інформацію до Департаменту муніципальної безпеки, і запускаються push-повідомлення у «Київ Цифровому», де саме відкритий штаб та яку допомогу там можна отримати.

У таких пунктах, до слова можна отримати психологічну та соціальну підтримку, подати документи, зафіксувати збитки, дізнатись орієнтовну суму компенсації. На місце одразу виїжджає мобільна команда ЦНАПу, щоб працювати навіть без світла. Там можна оформити заяви, підвантажити інформацію з реєстрів, отримати консультацію, випити чаю і поспілкуватися з психологом, який працює на місці. Налаштувати таку функцію можна в розділі «Сповіщень» в налаштуваннях особистого кабінету.

— До речі, про людей, які безпосередньо беруть участь у ліквідації наслідків обстрілів. На одному з останніх засідань Київради депутати проголосували за доплати працівникам КАРС (Київська служба порятунку), які розгрібають завали. І я знаю, що були ініціативи, аби такі ж доплати отримували і працівники швидкої, і комунальники, які теж оперативно приходять на допомогу. Чи буде це рішення найближчим часом?

Коли стається біда, до пошуково-рятувальних робіт залучаються не лише київські служби, а й рятувальники ДСНС. І ми дізналися, що їхні виплати значно вищі, ніж у співробітників Київської аварійно-рятувальної служби порятунку. Ми щодня бачимо, яку колосальну роботу виконують наші рятувальники, тому й ухвалили рішення підтримати саме працівників КАРС. Це рішення вже прийняте, набрало чинності, і я сподіваюся, що люди вже отримують підвищені суми.

І ви маєте рацію: при ліквідації наслідків працюють і комунальні служби, і керуючі компанії, і працівники швидкої. Нещодавно я була на Троєщині після останнього прильоту й бачила, як це відбувається. Приїхали родичі жінки, яка, на жаль, потім померла від опіків. А працівниці комунальних служб до цього часу вже й скло прибрали, і уламки, і територію огородили, і навіть листя позагрібали — бо осінь, і треба, щоб місце не виглядало занедбаним.

І, звичайно, ми хочемо підтримати їх та підвищити виплати, щоб вони відчували, що місто цінує їхню працю й дбає про них.

— Ще одне гостре питання в контексті ліквідації наслідків обстрілів — це забезпечення житлом киян, чиї оселі стали непридатними для проживання. Як місто вирішує це питання?

Це справді дуже важлива тема, і місто пропонує постраждалим кілька варіантів, щоб люди могли обирати, що для них зручніше. Спочатку була ідея забезпечити всіх тимчасовим житлом: місто виділило кошти, придбало квартири, зробили ремонт, мінімально облаштували необхідними меблями. Але виявилося, що якщо квартира в Голосіївському районі, а люди все життя жили на Троєщині чи Лісовому, їм просто незручно переїжджати — школа, садок, робота, звичне середовище.

Тому ми ухвалили альтернативне рішення — виділяти кошти на оренду житла. Для тих, чиє помешкання визнане непридатним, місто надає 40 тисяч гривень першим платежем, щоб люди могли одразу орендувати квартиру, і далі — по 20 тисяч гривень щомісячно до відновлення пошкодженого житла.

Ми також активно співпрацюємо з громадськими організаціями і благодійними фондами, зокрема з Міжнародним Червоним Хрестом, який допомагає продуктами та речами першої необхідності. І, звичайно, постраждалі можуть звернутися до депутатів Київради, які також можуть надати матеріальну допомогу.

Але найбільш драматичний момент — коли люди втрачають своє життя. Це дійсно велика трагедія. Нещодавно Київська міська рада прийняла рішення про безоплатне поховання киян та ВПО, які зареєстровані в місті Києві й, на жаль, загинули внаслідок ракетних та дронових обстрілів. Це теж важливо — підтримати родини, тому що буває таке, що батьки загинули, а залишилися діти, або навпаки — літні люди залишилися, а молодші загинули. І дійсно, тут місто має в першу чергу прийти на допомогу тим, хто постраждав і хто найбільше цього потребує

ПОНАД 150 ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ КИЄВА ПОСТРАЖДАЛИ В РЕЗУЛЬТАТІ ПОВІТРЯНИХ АТАК

— Окрім житлових будинків, від обстрілів страждає також інфраструктура — в перше чергу енергетична, але не лише вона. Ви опікуєтесь у Києві об’єктами культурної спадщини. Чи маєте цифру, наскільки великі у нас втрати за цій царині?

Якщо говорити загалом по Україні, то сьогодні понад півтори тисячі об’єктів культурної спадщини були пошкоджені або повністю зруйновані під час обстрілів. У Києві таких об’єктів вже понад 150. Левова частка цих руйнувань припала саме на 2025 рік.

Наприкінці минулого року постраждав костел Святого Миколая. У перший день 2025-го були пошкоджені будівлі в Печерському районі — зокрема відомий будинок на розі Банкової та Інститутської, пам’ятка місцевого значення. Постраждав і маєток Лібермана, де розташована Спілка письменників. У тому кварталі є ще кілька житлових будинків-пам’яток, які також отримали пошкодження.

Наразі діє постанова Кабміну №1342, яка регулює процедури відновлення об’єктів культурної спадщини під час воєнного стану. Але вона виявилась малоефективною, бо фактично єдиний механізм — можливість проводити протиаварійні та консерваційні роботи на підставі дефектних актів — нещодавно ще прибрали. Це стало темою нашої останньої розмови Віталія Кличка з віцепрем’єркою та міністеркою культури Тетяною Бережною. Бо відновлення пам’яток — це тривалий і дорогий процес. Особливо перед зимою важливо хоча б оперативно законсервувати будівлі, накрити дахи, інакше вони продовжать руйнуватися.

Із найбільш постраждалих останнім часом — Подільський РАЦС. У листопаді він потрапив під обстріл, хоча будівлю зовсім нещодавно реставрували. Тепер ми плануємо фінансування на наступний рік, щоб знову її відновити. Є й інші об’єкти, які постраждали ще у 2022 році — Музей Ханенків, Київська картинна галерея. Частину робіт вдається робити завдяки позабюджетному фінансуванню, наприклад, Будинок учителя на Володимирській реставрується за підтримки міжнародного гранту.

Це дуже кропітка і складна робота. Нам потрібно зосереджувати зусилля на відновленні пошкоджених пам’яток, але водночас — і стежити, щоб ті будівлі, які ще збереглися, не руйнувалися через недбале ставлення власників. Це так само частина нашої відповідальності.

МІСТО РОЗРОБЛЯЄ ДОДАТКОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ІСТОРИЧНИХ БУДІВЕЛЬ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ОФІЦІЙНОГО ОХОРОННОГО СТАТУСУ

— Нещодавно на робочій групі з розробки додаткових механізмів захисту об’єктів культурної спадщини був презентований перелік історичних будівель Києва, які не мають охоронного статусу, але мають історичну цінність. Що це за будівлі і які гарантії вони можуть отримати?

Сьогодні в Києві є близько 3,5 тисячі об’єктів культурної спадщини — це пам’ятки національного й місцевого значення, а також щойно виявлені пам’ятки. Але ми розуміємо, що окрім них у місті є багато красивих історичних будинків, які не мають формального охоронного статусу, проте разом із пам’ятками створюють традиційну історичну забудову, те, що робить Київ унікальним. І дуже важливо не втратити ці будівлі, особливо в такий складний час, коли недоброчесні власники спеціально доводять об’єкти до руйнації, користуючись війною.

Пам’ятки певною мірою захищені законом, а історичні будівлі — ні. Саме тому наша робоча група зосередилася на формуванні переліку тих будівель, які мають унікальні архітектурні проєкти, історичну цінність і разом із пам’ятками становлять цілісний архітектурний ансамбль Києва. До цього переліку увійшло 1200 будівель. Ми створили спеціальну експертну раду — архітекторів, істориків, мистецтвознавців, фахівців з охорони культурної спадщини, — і вони надали фахову оцінку кожному об’єкту.

Кожна будівля пройшла інвентаризацію: фахівці виїжджали на місце, проводили візуальне обстеження, робили фотофіксацію. Ми також попросили додати рік будівництва, хоча це лише один із критеріїв, бо ми розуміємо: просто «старше 100 років» — не означає цінність. Може бути й малий старий сарай — але він не є історично важливим. Тому ми працюємо за комплексними критеріями: унікальність, самобутність, значимість і роль у збереженні традиційного вигляду міста.

Наразі ми фіналізуємо перелік, і найближчим часом проєкт рішення Київради буде зареєстрований. Ми передбачили в ньому, що перед будь-якими змінами в такій будівлі — реконструкцією, капітальним ремонтом, переплануванням — власник обов’язково має звернутися до містобудівної ради або до консультативно-дорадчої ради при Департаменті охорони культурної спадщини. Там він має представити свої наміри і отримати рекомендації міста. У подальшому ці рекомендації будуть обов’язковими до врахування, щоб ми не втрачали ці прекрасні історичні будівлі.

Мені здається, що коли закінчиться війна і нас у Києві спитають, що важливого ми зробили за цей час, то серед іншого точно назвемо створення цього музею. Чому? Бо ворог хоче знищити нашу культуру й ідентичність, а сто років тому росія вже привласнила імена наших митців і навіть вкрала у нас звання колиски світового авангарду.

Малевич, Екстер, Кандинський — вони всі працювали в Києві: хтось народився тут, хтось створював свої перші авангардні роботи саме тут. Тому нам важливо довести світові, що саме Україна й Київ були серед центрів світового авангарду. Так ми й почали формувати колекцію: частина робіт була в Музеї історії Києва, частина — у Музеї декоративного мистецтва та Музеї кіно. Спершу створили філію Музею історії Києва, і коли зібрали близько 50 робіт, стало очевидно, що час відкривати окремий Музей Авангарду.

Навесні цього року Київська міська рада виділила приміщення — Липський маєток графині Уварової. Колекціонери також активно долучилися: багато хто дарував свої роботи, зокрема Анатолій Криволап та інші митці й меценати, Юрій Комельков допомагав у формуванні колекції в якій вже понад 300 робіт представників різних течій авангарду. Тому я запрошую всіх на Липську, 16 — відвідати наш музей, побачити роботи українських авангардистів і відчути силу культури, яку ми повертаємо світові.

Ірина ГЛАВАЦЬКА «Вечірній Київ»