У Києві навчають спілкуватися без бар’єрів: як правильно комунікувати з людьми з інвалідністю

У VCENTRI HUB Дніпровського району у межах всеукраїнського проєкту #СпілкуйсяБезБар’єрів зібралися працівники соціальних служб, представники волонтерських організацій та громадських фондів — усі ті, хто безпосередньо працює з людьми з інвалідністю.

ВІЙНА ЗМІНИЛА ПРІОРИТЕТИ

Заступниця голови КМДА, депутатка Київради від «УДАРу» Ганна Старостенкопояснила актуальність теми: «Ми розуміємо, що в умовах війни у нас збільшилась кількість людей, які зазнали травм і ампутацій. Це і цивільне населення, це і військові. І сьогодні дуже важливо нам правильно комунікувати з тими, хто втратив своє здоров’я».

Старостенко наголосила, що для міста в цей непростий час пріоритетом є створення інклюзивного і безбар’єрного простору. «Сьогодні ми будуємо нові інклюзивні безбар’єрні маршрути, відкриваємо пандуси фактично в кожному соціальному, освітньому закладі, та і взагалі метою міста створити в Києві повністю безбар’єрний простір», — розповіла заступниця голови КМДА.

Однак архітектурні зміни — це лише частина проблеми. «Ми розуміємо, що безбар’єрність може бути фізичною, архітектурною, але також інформаційною і цифровою. І тут дуже важливо нам усім правильно комунікувати з людьми з інвалідністю», — підкреслила Старостенко.

ПОСІБНИК З ГІДНОСТІ

Уповноважена Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю Леся Петрівська розповіла про брошуру «Люди з інвалідністю: як говорити з ними і про них», у якій прописано, яких висловів краще уникати у спілкуванні. Зараз в Україні є чимало ґрунтових довідників з безбар’єрності, але особливість саме цього у тому, що у інформацію у ньому викладено коротко і доступно.

Головний принцип, на якому наголошує Леся Петрівська: на першому місці — людина, а не її інвалідність.

Уповноважена закликала: «Давайте поділимося цією інформацією максимально з усіма своїми сусідами, рідними, друзями, представниками наших волонтерських організацій, які працюють з цією категорією людей. Нам важливо, щоб у нас був єдиний інформаційний простір».

КОЛИ МОВЧАННЯ — НЕ ВИХІД

Зі сприйняттям людей з інвалідністю у нас і досі є чимало проблем. Так Ганна Старостенко поділилася історією, яка глибоко її вразила: «Якось на Хрещатику побачила військового на милицях, видно було, що він пережив складну операцію, можливо, ще попереду ще не одна, а назустріч йшла мама з дитиною. І молода жінка почала казати дитині: «Ой, не дивись на нього, не дивись»». І оці слова мене просто шокували».

Для заступниці голови КМДА це був приклад неправильної комунікації. «Сьогодні є різні способи висловити військовим вдячність за захист: можна прикласти руку до серця, легко вклонитись, запропонувати допомогу, якщо вона потрібна. Але отак реагувати — неправильно», — зауважила Старостенко.

Очевидно, що існує проблема, і важливо навчитися добирати слова у спілкуванні з людьми з інвалідністю

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ: ВІД СЛІВ ДО ДІЙ

Леся Петрівська детально розповіла і навіть показала, як коректно спілкуватися з різними категоріями людей. Так, для людей з порушеннями зору важливо наперед проговорювати усі свої дії, ніколи не можна чіпати чи забирати тростину (хіба що вона впала), потрібно вміти провести людину до столу на прийомі у різних організаціях чи у кафе, допомогти розрахуватися у магазині.

Такі ж правила і у спілкуванні з людьми на кріслах колісних, які є частиною недоторканого простору. Тож на крісла не можна спиратися, чи самостійно кудись штовхати.

Окрему увагу приділили спілкуванню з військовими. Чимало хлопців та дівчат з ампутаціями та на протезах відкидають те, що вони люди з інвалідністю, а наголошують, що вони такі ж, як усі. Можливо тільки більше потребують часу для того, щоб зайти на ескалатор у метро чи піднятися по сходах. Саме тому ветерани «не ховають» свої протези під одягом. Люди повинні розуміти, що якщо перед ними ветеран з ампутацією, то він не завжди потребує допомоги, але потребує розуміння.

Леся Петрівська також нагадала універсальне правило: завжди варто перепитувати, чи потрібна допомога і яка. Бо ж навіть, коли кілька разів відмовили, можуть бути випадки, коли ця допомога буде справді важливою.

ПРОЄКТ НА РІК

Анна Моргунова з волонтерського штабу «Українська команда» розповіла про масштаби проєкту: «Тема безбар’єрності є дуже актуальною в наш час, особливо в наш тяжкий час. Тому ми з командою волонтерського штабу, Українська команда, вирішили долучитися і зробити проєкт „Спілкуйся без бар’єрів“. Взагалі, тема безбар’єрності вона дуже обширна і він в нас буде проходити декілька етапів. Першим етапом — це саме мова спілкування».

Проєкт триватиме протягом року і включатиме різні формати. «Ми будемо проводити серію заходів для студентів, громадськості, не тільки в Києві, але в всіх регіонах України з метою просвітництва», — пояснила Моргунова.

Формати будуть різноманітними: від лекцій до інтерактивних форм. «Сьогодні в нас більше лекційний формат, але на завершення заходу всі можуть мати словничок з собою, так щоб мати його під рукою, якщо раптом трапилася така ситуація. А проєкт в ньому взагалі включає і ще й інтерактив. Це буде теплішою погодою, тому що цей проєкт у нас буде тривати протягом року», — розповіла Моргунова.

У теплу пору року організатори планують робити квести, інтерактиви та квізи. Як пояснила Анна Моргунова, формат залежить від аудиторії: «Для студентів там більше підходять квести та така більше ігрова форма подання інформації».

VCENTRI HUB — ПРОСТІР ДЛЯ ВСІХ

Захід відбувся у Vcentri HUB Дніпровського району — одному з найбільших просторів для комунікації та спілкування в столиці. Ганна Старостенко пояснила вибір локації:

«Ми не випадково зібралися саме тут. Хаб у Дніпровському районі є одним із найбільших майданчиків для комунікації та обміну думками. Тут можна поділитися власним досвідом, отримати нові знання та напрацювати спільні пропозиції».

Заступниця голови КМДА також розповіла про плани розвитку мережі таких центрів. Зокрема, що міська влада планує, щоб у кожному районі Києва були подібні простори. Наступного року новий хаб відкриють у Деснянському районі.

Вона наголосила, що ці майданчики створюються як інклюзивні та доступні для всіх, щоб кожен — кияни, гості міста чи переміщені особи — почувалися комфортно, отримували належні умови та відчували повагу.

Наприкінці заходу Ганна Старостенко звернулася до учасників: «Архітектурні зміни потребують часу — щоб збудувати пандус біля кожного будинку, потрібні ресурси. Але спілкуватися з людьми з інвалідністю ми повинні вже зараз. Це надзвичайно важливо, адже комунікація є проявом нашої людської гідності. Я сподіваюся, що сьогоднішня зустріч була корисною, і за потреби ми проведемо такі заходи й в інших районах».

Читайте також:

Пам’ятки без бар’єрів: як Київ впроваджує нові стандарти доступності

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»