«Трирічний прогноз і однорічний бюджет — нова формула для розподілу фінансів Києва», — Сергій Сліпчук

Після внесених минулого року змін до Бюджетного кодексу в Україні знову запроваджують середньострокове, тобто трирічне, бюджетне планування. Його мета — зробити фінансову політику більш прогнозованою, а витрати бюджету — зваженими та послідовними. Тепер кожне рішення ухвалюватиметься з поглядом на перспективу кількох наступних років.

Як ці зміни вплинуть на бюджет столиці, хто саме визначатиме пріоритети інвестування і як це позначиться на міських проєктах — в інтерв’ю «Вечірньому Києву» розповів заступник директора Департаменту фінансів міста Києва Сергій Сліпчук.

ПОВЕРНЕННЯ ДО СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО ПЛАНУВАННЯ: ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ НА ПРАКТИЦІ

— Сергію Васильовичу, на порядку денному — знову середньострокове планування бюджету. Словами класика: «так це ж було вже». Поясніть, будь ласка, що змінилося цього разу?

— Так, справді, це вже було. Ми почали працювати за такою моделлю ще у 2019 році: тоді бюджет формували у два етапи — спочатку ухвалювали прогноз, а до 25 грудня затверджували сам фінансовий документ.

Після початку повномасштабної війни ситуація змінилася. З’явилися серйозні системні ризики для економіки, які унеможливлювали навіть річне прогнозування — не кажучи вже про трирічне. Тому офіційно цей процес призупинили.

Водночас ми в Департаменті разом з колегами продовжували складати такі прогнози для внутрішнього користування — щоб розуміти тенденції й бачити картину наперед. Просто вони не мали статусу офіційного документа, з якого фактично починається підготовка бюджету.

Зараз, у координації з міжнародними партнерами, вже напрацьовані й внесені зміни до Бюджетного кодексу. Вони суттєво змінюють підхід до відбору публічних інвестиційних проєктів і повертають обов’язковість трирічного прогнозу бюджету. Також у процесі з’являються нові учасники й сучасні інструменти, які роблять планування більш системним і прозорим.

— Розкажіть, як нова модель позначиться на роботі міста? Що конкретно зміниться у підготовці київського бюджету й для кого ці зміни будуть найбільш відчутними?

— Згідно із законодавством, бюджет, як і раніше, залишається однорічним, але тепер він спиратиметься на трирічний прогноз.

Головна роль у цьому процесі, як і раніше, належить головним розпорядникам бюджетних коштів — структурним підрозділам виконавчого органу та райдержадміністраціям міста Києва. Від їхньої професійності та здатності ефективно планувати, або як ми говоримо — інституціональної спроможності, залежить розвиток галузей, за які вони відповідають, а також якість публічних послуг, які отримують кияни.

Відтак, кожен головний розпорядник готує свій план діяльності на середньостроковий період — з урахуванням заходів, які стосуються підготовки та реалізації інвестиційних проєктів і програм. Простими словами: такий документ показує, як саме галузевий підрозділ бачить розвиток своєї сфери на кілька років уперед, які завдання ставить і за які ресурси планує їх виконувати.

ІНВЕСТРАДА, КОМІСІЯ: ХТО ВИРІШУВАТИМЕ, КУДИ ІНВЕСТУВАТИМЕ КИЇВ

— Водночас, Ви згадали про нових учасників бюджетного процесу. Хто саме долучається і яку роль вони відіграватимуть?

— За правилами нової моделі, тепер справді з’являється новий учасник бюджетного процесу — місцева інвестиційна рада. Зміни до Бюджетного кодексу передбачають її створення.

До повноважень ради належить схвалення середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій регіону та, на його основі, формування єдиного проєктного портфеля громади. Якщо говорити простіше — це перелік об’єктів, у які планується інвестувати бюджетні кошти.

Завершений цикл роботи з публічними інвестиціями виводить нас на ухвалення прогнозу бюджету.

— На якому етапі зараз перебуває підготовка бюджету Києва на 2026 рік?

— Зізнаюсь, зараз ми трохи відстаємо від графіка, але робимо все можливе, щоб завершити формування бюджету 2026 року вже цього року. На мою думку, прогноз бюджету на 2026–2028 роки приблизно на 90% можна вважати прототипом майбутнього бюджету на наступний рік.

Проєктування бюджету доповнилося ще однією процедурою — вже створили місцеву комісію з питань розподілу публічних інвестицій. Її завдання — насамперед оцінити, наскільки якісно головні розпорядники бюджетних коштів підготували свої портфелі публічних інвестицій, і надати рекомендації щодо їхнього врахування у майбутньому проєкті бюджету.

Бюджетний процес має свою незмінну закономірність: потреби завжди більші, ніж ресурси. Це означає лише одне — ми постійно маємо вдосконалювати якість відбору проєктів, передусім щодо публічних інвестицій.

— Сергію Васильовичу, у чому, на Ваш погляд, саме переваги нової моделі бюджетного інвестування?

— Якщо коротко, то при формуванні портфеля публічних інвестицій маємо дві ключові зміни, але обидві — принципові. По-перше, рішення тепер ухвалюються з урахуванням реальних бюджетних можливостей, а не лише намірів чи побажань. По-друге, підвищується культура самого бюджетування — через поліпшення відбору (селекції) публічних інвестицій на всіх стадіях. Ідеться, фактично, про постійний пошук максимально прагматичних управлінських рішень. У цьому й полягають головні переваги нової моделі.

МЕНШЕ «РОЖЕВИХ ЗАМКІВ» — БІЛЬШЕ ЗАВЕРШЕНИХ ПЛАНІВ

— У бюджетному процесі є кілька стратегічних документів — середньострокового плану розпорядника і міської цільової програми. Давайте пояснімо киянам, як вони пов’язані між собою? І що вважаєте головним орієнтиром для міста?

— Законодавство вимагає наявності обох документів — і середньострокового плану головного розпорядника, і міської цільової програми. Тож висновок очевидний: вони мають бути узгодженими й не суперечити одне одному.
Немає сенсу будувати «рожеві замки» на папері й щороку переносити терміни виконання завдань. Головний розпорядник повинен працювати реалістично — оцінювати свої можливості, планувати в межах реального бюджету і втілювати те, що справді можна зробити. Лише тоді кияни отримають нову, кращу якість публічних послуг. Це складно, але цілком можливо, якщо мислити прагматично й не жити в режимі постійного очікування.

Були часи в історії Києва, коли за один рік місто вводило в експлуатацію два дитячі садочки й одну школу. Сьогодні це здається майже фантастикою. Але мета нової моделі інвестування і те, чого ми прагнемо, — менше довгобудів, більше завершених об’єктів.

— Чи зміниться, на Вашу думку, щось у процедурі або термінах затвердження бюджету на 2026 рік?

— Процедури вже змінилися — і, відверто кажучи, простішими вони не стали. З огляду на те що базові документи центральних органів влади, які визначають методологію бюджетного інвестування, були ухвалені лише до середини вересня, ми фактично лише зараз вийшли на етап затвердження прогнозу бюджету на 2026–2028 роки. Саме цей прогноз дає старт формування бюджету на 2026 рік.

Сподіваюся, що проведена робота зі складання прогнозу бюджету дозволить нам пришвидшити підготовку безпосередньо проєкту бюджету столиці на 2026 рік і подати його на розгляд Київської міської ради.

— І на завершення — Сергію Васильовичу, що, на Вашу думку, головне у новій системі планування?

— Головне — це не просто цифри й процедури, а впевненість у завтрашньому дні міста. Ми поступово будуємо систему, де фінанси працюють не від випадку до випадку, а за чіткою логікою і стратегією. Це означає, що Київ не лише тримає фінансову стійкість у складні часи, а й реально планує розвиток — послідовно, професійно й на випередження.

Сніжана БОЖОК, фото Олексій САМСОНОВ «Вечірній Київ»