Ми робимо все, щоб Київ жив, але завжди потрібно бути готовим до найгіршого варіанту, — Валентин Мондриївський

Як функціонує столиця в умовах війни і що робиться для того, щоб Київ залишався стабільним та передбачуваним для своїх мешканців для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» поговорили — з Валентином Мондриївським, заступником голови КМДА та співголовою фракції «УДАР» у Київраді.

ПОПРИ ВИКЛИКИ ВІЙНИ КИЯНИ МАЮТЬ ПОЧУВАТИСЯ В БЕЗПЕЦІ, А МІСТО ЗБЕРІГАТИ МАКСИМАЛЬНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ

— Валентине Миколайовичу, мережею шириться чимало інформації, що Київ готує плани евакуації людей. Можемо сьогодні заспокоїти киян, що до цього не дійде?

— Заспокоїти — так, але розслаблятися — ні. І ця грань дуже тонка, і її мають відчувати відповідальні люди. І це не має значення, чи ти в Києві, чи в міністерстві, чи в Офісі Президента, чи в парламенті. Є твоя відповідальність — за свій напрямок, свою посаду або інституцію. І ти зобов’язаний цю відповідальність відчувати, приймати рішення і говорити людям правду. І якщо ця правда гірка, про неї теж потрібно говорити. Але жодним чином не можна говорити щось тільки для того, щоб бути популярним у телеграм-каналах чи фейсбуці.

Ми вважаємо, що команда мера Віталія Кличка — це відповідальні люди. І це не красиві гасла. Вже четвертий рік місто живе в умовах повномасштабної війни і воно функціонує попри всі виклики.

Про ці виклики ми чуємо щодня — і від експертів, і від фахівців на місцях і від військових і самі їх розуміємо. Але навіть у таких умовах ми, як відповідальні люди, маємо працювати так, щоб кияни відчували себе в безпеці, а місто зберігало максимальну ефективність. Транспорт повинен їздити, діти — вчитися, медичні заклади — рятувати. Життя має продовжуватися.

— То все ж, розмови про евакуацію — це маніпуляція та хайп, чи такий варіант прораховується?

— Наскільки я пам’ятаю ця інформація у ЗМІ поширювалася із посиланням на власні джерела. І мене, знаєте, останнім часом слово «власні джерела» трохи турбує. Чому? Якщо ти хочеш про щось попередити киян, то маєш говорити чесно й відповідально. Наприклад: «Базуючись на такій-то інформації, я змушений вас повідомити… Шановні кияни, будь ласка, запасіться генераторами або знайдіть альтернативні способи пересування». І ось таке звернення має звучати лише тоді, коли є реальні підстави. Бо тут потрібна відповідальність — і я ще раз хочу на цьому наголосити.

Я є членом Ради оборони, і ми на Раді оборони повинні приймати виважені рішення, спрямовані на забезпечення життєдіяльності міста. Це не про «поговорити», не про те, щоб розповідати, які ми всі важливі. Це щоденна робота, яка базується на аналізі, на плануванні, на комунікаціях.

На сьогодні усі служби роблять усе, щоб, місто жило, але завжди потрібно бути готовим до найгіршого варіанту. Це в тому числі дає можливість не допустити цього найгіршого варіанту.

На Вашу думку, кияни з розумінням ставляться до тих «незручностей», з якими сьогодні доводиться жити?

— Ви знаєте, я завжди дивуюсь киянам — скільки років уже працюю в системі управління містом, і щоразу захоплююсь. Кияни: розумні, зважені, мудрі й завжди відчувають фальш. Чим щиріший ти з людьми, чим правдивіше даєш їм інформацію, тим з більшим розумінням вони до цього ставляться.

І якщо ти пояснюєш людям, що сьогодні міст не працює не тому, що комусь захотілося витратити гроші на ремонт, а тому, що він реально потребує відновлення — бо витримує надвеликі навантаження, бо через нього проходять важкі спеціальні вантажі, — тоді це зрозуміло і чесно. Місту справді потрібна увага. Так само і зі світлом: якщо його немає у певний період, люди ставляться до цього з розумінням, вони підготуються, підлаштуються під графіки. Головне — про це вчасно і правдиво повідомляти.

І саме тому наш сервіс «Київ Цифровий» — найпопулярніший в Україні. Додаток мають на телефоні понад три з половиною мільйони людей, і щодня туди заходять сотні тисяч киян, щоб отримати оперативну інформацію — це і дані від ДТЕК, сповіщення про графіки відключень і миттєві зміни у них. У разі прильотів люди одразу бачать інформацію про розгорнуті штаби допомоги, зміни в русі транспорту та інші важливі опції. Фактично це сервіс, який у критичні моменти тримає місто зібраним і дає змогу швидко реагувати. Багато великих міст, міст-мільйонників беруть цю модель за основу й теж застосовують його в себе, тому що це зручний сервіс.

Тому чим краща комунікація — щира і правдива — тим легше й розумніше все сприймається.

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШЕ ЗАРАЗ — ПІДІГРАВАТИ ВОРОГУ Й ДОБИВАТИ КРАЇНУ ЗСЕРЕДИНИ

— Але водночас маємо визнати, і це підтверджують і дослідження, що серед людей росте рівень зневіри і почуття несправедливості. Особливо ці почуття загострилися після оприлюднених фактів в рамках операції «Мідас». У Вас особисто які були думки та емоції?

— З якого боку на цю подію не дивися — з точки зору внутрішніх процесів, мотивів людей чи можливості використання цього скандалу ворогом у своїх інформаційних атаках — ситуація в будь-якому разі є шкідливою і небезпечною. Але зараз найважливіше — правильно оцінити всі ризики і не розпалювати напругу всередині країни.

Дуже показовою була реакція міжнародних партнерів, про яку розповів Віталій Володимирович Кличко. Він саме повернувся з інвестиційного форуму в Берліні, і в той момент, коли там перебував, скандал став публічним. Коли він розповідав партнерам про інвестиційну привабливість Києва, про те, що ми працюємо, що місто — попри загрози — живе, будує, відновлює укриття, інвестує в розвиток. А йому у відповідь кажуть: «Добре, дякуємо, але розкажіть нам про корупційний скандал».

І це дуже чітко показує, що для міжнародних партнерів ми всі — одна країна. Нас оцінюють не по прізвищах окремих людей — не по Міндичу, не по Зеленському, не по Гончаренку, хай пробачать ті, кого я згадую. Ззовні ми є Україна, і повинні про це пам’ятати. Відповідальність лежить і на тих, хто наближав до себе таких людей, які опинилися у скандалі. Це дуже неприємно. Але ще небезпечніше зараз — підігравати ворогу й бити країну зсередини. Кожен має робити все, що може, на своєму рівні, щоб держава вистояла.

Особливо сильними мають бути люди, які займають відповідальні державні посади, бо будь-які їхні слова чи дії можуть бути використані проти України. У кожного є своя зона відповідальності. Для вивчення деталей правопорушення існують правоохоронні органи, міжнародні інституції. Ми повинні бути прозорими. І якщо підозри в корупції будуть доведені, мають бути зроблені висновки — так, щоб суспільство розуміло: винні будуть покарані.

34 ПОВНОЦІННІ УКРИТТЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

— Повертаючись до теми забезпечення життєдіяльності міста в умовах перебоїв з електропостачанням. Зокрема хочу запитати про заклади освіти, бо вони теж часто стають предметом маніпуляцій та фейків. Яка ситуація із забезпеченням шкіл і садочків альтернативними джерелами живлення?

— Я завжди закликаю всіх, особливо батьків, не вестися на ці фейки, тому що найкраще підтвердження реальної ситуації — це ваші діти. Мені здається такі фейки, зокрема нещодавній про відсутність тепла у садочку в Деснянському районі, вони були навмисно вкинуті, щоб відволікти увагу від якихось інших, більш складних процесів, у тому числі й цього політичного скандалу. Але прикриватися дітьми, відволікати увагу такими речами — це огидно.

Підкреслю ще раз: як заступник голови КМДА, який, серед інших сфер, відповідає за сферу освіти, я запевняю, що всі заклади в місті Києві — а їх понад тисяча лише комунальних, це школи, садочки, ПТУ, коледжі — працюють у штатному режимі, в тих умовах, які є.

Наведу кілька цифр. Сьогодні лише генераторами забезпечені 679 закладів освіти, це, зокрема 293 садочки та 386, що складає майже 70%. Резервним освітленням в укриттях забезпечені 883 заклади освіти. У п’яти районах (Голосіївському, Дарницькому, Деснянському, Оболонському та Солом’янському) встановлено сонячні панелі у 14 закладах.

Загалом безпека вже чотири роки є питанням номер один для міської влади. Це відображено і в бюджеті міста. У 2025 році бюджет галузі «Освіта» — майже 38 млрд грн, а це третина всього міського бюджету. Це свідчить про те, що освіта залишається одним із головних пріоритетів для Києва.

Скажімо, зараз ми будуємо 34 повноцінні укриття в закладах освіти а також проводяться ремонти вже існуючих сховищ. І батьки, які мають дітей дошкільного чи шкільного віку, це точно знають, бо їхні діти під час тривог перебувають в укриттях. Це і є головний показник.

Усі інші фейки, відео, стріми — це або поодинокі випадки, або якісь особливості, коли хтось із батьків чимось менш задоволений, ніж хотілося. Такі ситуації трапляються. Іноді це просто непорозуміння. Є людський фактор, і серед тисячі закладів десь він виникає: десь хтось щось не встиг прибрати, десь прорвало трубу. Це життя, яке бурлить, і щодня в багатомільйонному мегаполісі щось стається. Це нормально.

Але системно, я запевняю, і відповідаю за це перед міським головою, перед батьками, перед педагогічними колективами: питання безпеки — це найголовніше, і ми не перестаємо над цим працювати.

ГОЛОВА РАЙОНУ — ЦЕ НЕ ПОЛІТИК І НЕ «ФЕЙСБУК-АКТОР», ЦЕ ЩОДЕННА СКЛАДНА ГОСПОДАРСЬКА РОБОТА

— Хто має контролювати і відповідати за те, щоб школи і садочки були забезпечені всім необхідним?

— Київ складається з десяти районів. Наше місто — не просто одна адміністративна одиниця — це столиця, складний мегаполіс із великою та складною інфраструктурою, тому він і поділений на райони. І кожен голова району має займатися не політикою, а господарською роботою: знати, скільки в нього закладів — не лише освітніх, а й медичних та інших, у якому стані укриття, чим забезпечені ці заклади а чим ні. І він повинен подбати, щоб у кожному закладі був або генератор, або інше альтернативне джерело живлення. Це його пряма відповідальність.

До речі, нещодавно у нас відбулася нарада, на якій міський голова Віталій Кличко якраз пояснював головам РДА, що вони є частиною великої адміністративно-територіальної одиниці під назвою Київ. Вони не є автономією, не є самостійними одиницями, а є ще депутати міськради, мерія. Я, як колишній голова району, можу про це говорити.

Коли ти працюєш у районі, ти бачиш лише свій район. А коли працюєш в мерії, ти бачиш усі десять, і дуже швидко розумієш, хто кращий, хто гірший, які рішення приймає, на основі чого він ці рішення приймає. І наше завдання — формувати політику так, щоб усі десять районів функціонували як один організм. І ми над цим працюємо. Тому кожен голова знає: відповідальність за забезпечення закладів освіти, медичних закладів, наявність генераторів — це його пряма відповідальність. Якщо йому не вистачає ресурсу, він має прийти до міста і сказати: мені потрібен додатковий ресурс, треба купити те чи інше.

Тому голова району має постійно тримати зв’язок із директорами шкіл, зі своїми заступниками, із начальниками управлінь освіти: запитувати, що відбувається в закладах, у якому вони стані, чого не вистачає, де є проблеми. Після цього він повинен зібрати цю інформацію й проаналізувати її. Бо, ще раз наголошую, і про це не раз говорив Віталій Кличко: голова району — це не політик і не «фейсбук-актор». Це щоденна складна господарська робота. Десь прорвало трубу, десь стався приліт, десь потрібно відселити людей, десь залатати дірку, прибрати вулицю чи покосити траву. І щоб усім цим займатися, часу на Facebook чи Instagram просто не залишається.

УСІ КИЇВСЬКІ ВЧИТЕЛІ ТА ПЕДАГОГИ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ВИНЯТКОВО ДЕРЖАВНУ МОВУ

— І насамкінець не можу не запитати у Вас про дослідження, яке провели Державна служба якості освіти України спільно з Уповноваженим із захисту державної мови. За його результатами чверть столичних вчителів під час уроків використовують російську мову. Мене ця цифра здивувала, а Вас?

— Можу однозначно сказати: це не відповідає дійсності. Це не дослідження — це якесь опитування, в якому взяло участь 3% столичних шкіл і ми не знаємо, чи всі райони там були представлені. Ніхто не може послатися на первинні дані. Тому, чесно кажучи, у його публікації я бачу певний провокаційний підтекст. І можу запевнити: усі київські вчителі та педагоги — і в садочках, і в школах — під час навчального процесу використовують винятково державну мову. Це факт, який легко перевірити та підтвердити. А щодо дітей, то треба враховувати, що кожен десятий учень — це внутрішньо переміщена особа зі східних регіонів, де роками культивувалися інші мовні традиції.

Мовне питання дуже чутливе, особливо під час війни, і воно часто надто політизоване, тому ставитися до нього потрібно обережно. Мудра держава не забороняє інші мови — мудра держава робить свою мову популярною. Захист мови — це не про покарання. Це про якісний контент, про цікаві фільми, про те, щоб українською було природно й модно говорити. І, треба сказати, держава багато робить у цьому напрямку. Уже точно не можна стверджувати, що українського контенту бракує.

Я це кажу як людина, яка частково жила і виростала в російськомовному середовищі. Для мене немає проблеми перейти на російську, якщо потрібно, але я свідомо ловлю себе на думці й обираю говорити українською. Бо це має бути хорошим тоном. Це про самоповагу, про ідентичність, про українськість. Якщо ти себе поважаєш, то й думатимеш українською, і говоритимеш нею — без сорому, з гарним словниковим запасом і доброю вимовою.

Читайте також:

• «У Києві до кінця 2025 року планують звести ще сім укриттів нового покоління в школах і садках».

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»