У КНУ попрощались із військовослужбовцем Антоном «Бандерасом» Бондаренком
В Навчально-науковому інституті філології попрощалися з військовослужбовцем Антоном Бондаренком, який мав позивний«Бандерас», він був командиром 1-ого відділення 1-ого взводу оперативного призначення, в.о. головного сержанта 10-ої роти 4-ого батальйону 13 БРОП «Хартія» Нацгвардії України.
У альма-матер Антона Бондаренка, на бульварі Шевченка, 14, було багато студентів та викладачів. Вони прийшли віддати останню шану талановитому молодому киянину і захисникові.
Антон зник безвісти 15 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лукʼянці, на Харківщині, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Лише в листопаді тест ДНК підтвердив загибель Героя.
«На жаль, Антон Бондаренко поповнив мартиролог філологів. Він іде після Тараса Іллі, який також загинув у вересні. Антон буде восьмим на „стіні печалі“, що на першому поверсі нашого корпусу розкриває життєписи відважних Героїв — синів України, філологів, які загинули в російсько-українській війні. Герої не вмирають… Так, вони в нашій пам’яті, у наших спогадах та в серцях. Але вмирають сини, друзі, колеги, батьки», — сказав на прощанні директор Навчально-наукового інституту філології Григорій Семенюк.
«Антон прийшов до Університету у 2016 році вивчати романські мови та літератури, переклад з французької та англійської. Талановитий і завзятий хлопець прагнув професійної досконалості, тому з 2019 студіював філологію у французькому Університеті Лотарингії. У 2022 році він повернувся до Alma Mater магістрантом на програму «Класична філологія та західноєвропейська мова», — розповіла про Захисника доцентка Валентина Миронова.
З лютого 2022 року, дати російського вторгнення в Україну, Антон Бондаренко був одним із фіксерів. Він був гідом, перекладачем і супутником репортерів французьких телеканалів TF1 та LCI.
А у 2024 році, успішно захистивши диплом магістра, пішов добровольцем на фронт.
У ННІФ його запрошували в аспірантуру, бо з нього був би прекрасний викладач та науковець. Блискучий знавець французької, іспанської, латини, англійської обрав передову.
«Якось Антон поставив мені риторичне запитання: „А як би в час війни вчинив Шевченко, Франко?“ Так, як Антон. Захист Батьківщини для нього був священним. Він жив Україною, а вона говорила його устами. Антон знав українську мову, її історію, літературу. Він вів ютуб-канал про мову, літературу й історію „Освітарня“. А ще вів військовий щоденник в телеграмі. Переконана, що тепер його щоденник стоятиме поряд із Шевченковим», — сказала завідувачка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Оксана Сліпушко, проводжаючи 26-річного Героя в останню путь.
У ННІФ пишуть, що подруги Антона згадували на прощанні про його відданість дружбі, талант готувати, щиру усмішку, відкритість і жагу до своєї справи. Він був інтелектуалом із серцем воїна, образ якого житиме у спогадах, серед студентів, побратимів, рідних, друзів.
Читайте також:
“Пішов у засвіти морпіх з «Азовсталі» Олександр Савов, який 8 місяців тому повернувся з полону».
У публікації використані матеріали ННІФ КНУ ім.Т.Г.Шевченка, фейсбук
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»