Історії київського метро у 1960-тих: у столичному музеї триває пізнавальний проєкт
До 65-річчя київського метрополітену у Музеї шістдесятництва відкрили камерну виставку, яка розповідає про будівництво та відкриття столичної підземки, а також дотичні до неї історії шістдесятників.
В експозиції «Зустрінемось біля метро» перетинаються факти про перші роки роботи метро та епізоди з життя спільноти інтелігенції, знані як шістдесятники, біографіям та творчості яких присвячений музей.
«Наш простір умовно поділений на дві платформи. Одна офіційна: будівництво та розвиток метро. Інша — неофіційна, це особисті історії шістдесятників, які перегукуються з темою метрополітену, — розповіла співкураторка виставки Оксана Красілова. — Перші ідеї появи у Києві підземного транспорту були ще наприкінці ХІХ століття, тоді говорили про підземну залізницю, яка мала починатися в районі Поштової площі та виходити на поверхню біля Бесарабки. Через буремні події початку ХХ століття ці плани відкладалися. І от після Другої світової війни, від розмов перейшли до справи, почалося активне будівництво».
Раритетні експонати, що ілюструють історію метрополітену, розміщені у трьох вітринах. Вони оформлені у вигляді вагончика, адже перші потяги київського метрополітену складалися саме з трьох вагонів.
Серед предметів — відбійний молоток, за допомогою якого копали метро, каска метробудівника, значок за особливі досягнення в метробудівництві. На фотографії з відбійним молотком позує Павло Тичина, на той момент не тільки поет, а й радянський функціонер.
6 листопада 1960 року, коли відкрили метро, святкові урочистості проходили на станції метро Хрещатик. Про цей знаковий день нагадують фрагмент червоної стрічки, яку тоді перерізали, запрошення на урочистості, а також перші проїзні паперові квитки. Розказують, що спочатку люди боялися спускатися під землю, тому їм навіть роздавали квитки.
Також у вітринах можна роздивитися телефон першого начальника київського метрополітену, реверсний ключ, який запускає потяг, зошит з фіксацією пасажиропотоку метрополітену тощо.
За словами Оксани Красілової, поетичним натхненням при створенні виставки став вірш Ліни Костенко, який починається з рядків: «Сіре місто, бетонна маро, до кісток перепахле гудроном. Я маленька принцеса Метро, коронована мертвим неоном».
Для виставки зняли відео, де акторка Малого театру Слава Красовська зачитує цю поезію. Також тут можна побачити архівні хроніки та почути пісню, яка була спеціально написана до відкриття метрополітену.
«Майже двадцять років тому моя перша викладачка з вокалу, заслужена артистка України Олена Модестівна Слободяник, поділилася спогадом — як у листопаді 1960 року, у ніч напередодні відкриття столичного метро, вона разом із колегами записувала особливу пісню. Наступного ранку вона звучала на українському радіо, — поділилася координаторка проєктів „Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького“ Олена Семенець. — Олена Слободяник була блискучою вокалісткою — виконувала провідні партії в оперних театрах, озвучувала пісні до кінофільмів. Зокрема, її голосом співає Капітошка з відомого мультфільму. Ще тоді Олена Модестівна згадала і записала на обкладинці мого нотного зошита другий куплет та приспів пісні про метро. Спеціально до виставки ми з музикантом Андрієм Соловйовим записали її авторську версію. Сподіваюся, знайдуться автори чи їх нащадки, і ми дізнаємося повну оригінальну пісню».
В цій частині експозиції розміщена хронологія відкриття першої червоної лінії метро з архівними світлинами, елемент торшера, який був на ескалаторах метро «Університет» та макет скульптури жінки з голубами, які була встановлена під мостом Метро, де було тимчасове депо. Сама скульптура, на жаль, не збереглася.
Друга частина експозиції розповідає про шістдесятників та їх зв’язок зі столичним метро. Одна з історій присвячена романтичному знайомство: відомо, що поет Василь Стус вперше зустрів свою майбутню дружину Валентину Попелюх на ескалаторі станції метро «Хрещатик». Як пригадує Валентина Попелюх, вона їхала на екскаваторі, і раптом хтось штовхнув її в плече, і побіг. «Він взагалі так літав» — писала вона. Далі він прослідував за нею до дому, де вони й познайомились.
Художники-шістдесятники спочатку були залучені в оформлення метрополітену, який мав бути набагато ошатнішим, багатшим по декору. Але так трапилося, що наприкінці 1950-х почався курс на спрощення, мінімалізм, функціональне призначення метро, і від декору відмовилися.
Як писала у своїх спогадах художниця Галина Зубченко, вона разом зі подругою Аллою Горською робила ескізи до оформлення ресторану «Метро», який розміщувався над станцією метро «Хрещатик». Надихнувшись карпатськими мотивами, вони задумували оформлення в гуцульському стилі. На жаль, далі ескізів справа не пішло. Зрештою, замовлення на оформлення цього ресторану отримали інші художники.
Цю частину неофіційної історії, яка не була втілена, ілюструють косівська кераміка з колекції шістдесятників, зокрема Любові Панченко, експедиційний кухоль Михайла Бурчевського та робота Галини Зубченко.
Ще одна історія, пов’язана з метро та шістдесятниками, — це відродження традиції колядництва.
«В 1967-68 роках хор „Гомін“, який створив Леопольд Ященко, розучував колядки, щедрівки, — пригадує скульпторка, художниця, шістдесятниця Аліса Забой. — Кожен раз, коли їду в метро, де два ескалатори на Інститутську, пригадую, як Леопольд задавав тон сопілочкою. Ми підіймалися ескалатором і починали співати. Це могло бути „Ой чи є, чи нема“, або різдвяна пісня. Настільки несподівана акустика. У людей, які спускалися, була різна реакція: захоплення, несподіванка, отетеріння у деяких, але байдужих не було. Й сьогодні, коли пригадую це, сльози на очах, тому що тоді відчувала таке піднесення. І нас жодного разу нагорі не спиняла міліція».
Протягом цього місяця щосуботи та щонеділі о 12:00 для відвідувачів проводитимуть екскурсії виставкою. Її вартість за вхідним квитком до музею.
«Зустрінемось біля метро»
Коли: до 30 листопада, графік роботи: вівторок-неділя, 10-18.00, каса працює до 17.15
Де: Музей шістдесятництва вул. Олеся Гончара, 33
Вартість вхідного квитка: 100 грн, 50 грн пільговий
Читайте також:
- У Музеї історії міста Києва демонструють 10 авторських літографій Олександра Сухоліта, створені спеціально для колекційного портфоліо. На них митець зобразив мати з дитиною. Доповнюють виставку знакові скульптури автора.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»