«Ми маємо говорити з ветеранами постійно, не лише в дні пам’яті», — Уповноважений Київради з прав ветеранів війни

Саме зараз, поки війна триває, надзвичайно важливо створювати систему підтримки, що допоможе нашим захисникам і захисницям відчути турботу та впевненість у завтрашньому дні.

Про те, як Київ вибудовує цю систему допомоги, які програми вже працюють і чому саме громади мають відігравати ключову роль у реінтеграції ветеранів — для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» розповів Уповноважений Київської міської ради з прав ветеранів війни Станіслав Риженков.

ВЕТЕРАНСЬКА ПОЛІТИКА: ЩО МАЄМО СЬОГОДНІ

— Наскільки відповідає сучасним реаліям і потребам захисників і захисниць сучасна ветеранська політика?

Раніше в цій сфері діяло чимало застарілих законів, ще з радянських часів. Але торік уряд затвердив Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року. Своєю чергою Київ розробив План реалізації цієї Стратегії, який нині і визначає напрями підтримки ветеранів на місцевому рівні.

Як ветеран можу сказати чесно — ми часто запізнюємося. Реалізація йде не так швидко, як хотілося б, багато процесів розпочали, але не завершили. Та водночас важливо: процес іде, і Київ сьогодні — серед лідерів у сфері ветеранської підтримки. Саме тут діє одна з найкращих муніципальних програм в Україні — для ветеранів, членів сімей загиблих, зниклих безвісти та всіх інших категорій, визначених законом.

Загалом, нині ветеранська політика — це насамперед про повагу, підтримку й повернення ветеранів до цивільного життя. Йдеться про соціальну допомогу, забезпечення житлом, створення умов для адаптації в суспільстві.

— Як часто ви отримуєте звернення про порушення прав ветеранів і якого характеру ці порушення?

Дуже складно представляти інтереси всіх ветеранів одноосібно. Тому важливо створювати майданчики для об’єднання — ветеранські ради, спілки, робочі групи, де голос кожного буде почутий. Сам я не можу охопити всю ветеранську спільноту, та й погляди в різних людей можуть відрізнятися. Саме тому потрібен постійний діалог між ветеранами й місцевою владою.

Що стосується характеру звернень, то це дуже різні випадки — від побутових до системних. Наприклад, хтось скаржиться на відключення електроенергії через помилки в договорах оренди, у когось виникають проблеми з водопостачанням чи документами. Часто звертаються й члени сімей зниклих безвісти, коли є питання щодо правового статусу, оформлення допомоги або служби їхніх рідних.

Багато запитів стосується житлових програм і питань статусу внутрішньо переміщених осіб. Спектр проблем дуже широкий, і як людина, що нещодавно звільнилася з війська, я щодня дізнаюся щось нове, розбираюся в нюансах, шукаю шляхи вирішення. І найцінніше — коли вдається реально допомогти, коли бачиш, що люди отримали підтримку й подякували. Саме заради цього варто працювати.

ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ВЕТЕРАНІВ

— У вас достатньо повноважень, щоб ці питання вирішувати?

Зараз тих інструментів, які маю за посадовими обов’язками, загалом вистачає. У майбутньому, можливо, їх доведеться розширювати — побачимо на практиці, як усе працює. Ветеранська політика — це жива система, і її потрібно постійно вдосконалювати.

Ми намагаємося максимально розвивати комунікацію з усіма дотичними структурами — як державними, так і муніципальними. Важливо мати постійний зв’язок з офіційними представниками, наприклад, з Уповноваженою президента з питань захисту прав військовослужбовців і членів їх сімей Ольгою Решетиловою. Зараз ми працюємо над налагодженням співпраці з Уповноваженим з питань зниклих безвісти. Це дає змогу швидше реагувати, краще розуміти проблеми й ефективніше допомагати в конкретних ситуаціях.

— Давайте на конкретному прикладі. Уявімо, що звертається до вас дружина зниклого безвісти військового і каже, що він мав проблеми зі здоров’ям, але його все одно відправили на штурм. Що ви можете зробити в такій ситуації?

У подібних випадках ми діємо за чітким алгоритмом. Після отримання звернення обов’язково надсилаємо запити до Міністерства оборони та безпосередньо до військової частини, щоб отримати пояснення — за яких обставин військовослужбовець потрапив до бойового підрозділу.

Водночас важливо враховувати, що бувають різні ситуації. Іноді боєць із певними обмеженнями служить за власним бажанням, якщо стан здоров’я дозволяє виконувати бойові завдання. Тут важливо розібратися у фактах, не роблячи поспішних висновків.

Найчастіше люди звертаються, коли відчувають несправедливість — це головна причина більшості скарг. Ми намагаємося ці ситуації виправляти, і багато з них вирішуються завдяки звичайній комунікації.

Наприклад, нещодавно звернулася мати загиблого військовослужбовця — їй понад рік не проводили виплати. Достатньо було просто зв’язатися з військовою частиною, щоб процес зрушив із місця. Уже за короткий час виплати почали надходити. Звісно, розумію, що на військові частини зараз колосальне навантаження — загиблих і зниклих безвісти багато, але такі випадки показують: діалог і координація справді дають результат.

КОМАНДА ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ

— Чи є вже цифри — скільки звернень вдалося опрацювати? І хто допомагає вам у цій роботі?

Наразі точної цифри не назву, але маємо понад п’ятдесят звернень, які вже опрацьовані. Звісно, для такого великого міста як Київ це не так багато, але зараз ми разом із відділом працюємо над тим, щоб напрацьовувати алгоритми реагування — щоб у майбутньому вирішувати подібні ситуації швидше й ефективніше.

Щодо команди — спочатку я думав сформувати її виключно з ветеранів, але зрозумів, що процес навчання, адаптації, розуміння адміністративних процедур зайняв би надто багато часу. Тому вирішили поєднати підходи: зараз зі мною працює один ветеран і двоє фахівчинь із досвідом роботи в Київській міській державній адміністрації. Це дуже допомагає — вони знають, як працює бюрократична система, як правильно оформлювати документи, де знайти потрібну інформацію й навіть як іноді обійти надмірні формальності законним шляхом.

Для мене, людини, яка прийшла із Збройних сил і раніше не мала справ із державною системою, їхній досвід — безцінний.

— У який спосіб ветерани чи їхні родини можуть до вас звернутися?

Є кілька варіантів. По-перше, можна записатися на особистий прийом — ми проводимо зустрічі з громадянами кожного третього вівторка місяця. Це можливість поспілкуватися напряму, пояснити свою ситуацію, отримати консультацію чи допомогу.

Також можна надіслати звернення електронною поштою. На сайті Київської міської ради є розділ «Уповноважений з прав ветеранів війни» — там вказано офіційну електронну адресу та номер телефону для запису на прийом.

Але якщо ви подаєте звернення онлайн, важливо дотримуватися вимог законодавства — зазначати повне ім’я, прізвище, по-батькові, а також адресу для листування. Лише тоді ми можемо надати офіційну, якісну відповідь. Анонімні звернення, згідно із законом, не розглядаються.

ЖИТЛОВА ПІДТРИМКА ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

— Одна з найгостріших проблем для ветеранів і ветеранок — житло. Відомо, що держава надає захисникам житлову підтримку, зокрема учасникам бойових дій: це може бути безоплатне житло або грошова компенсація на придбання власної оселі. А чи має Київ власну програму такої допомоги?

Питання житла — стратегічне, адже для нормального повернення до цивільного життя людині потрібно мати, куди повертатися. Сьогодні діють державні програми, такі як «ЄОселя», а також постанова Кабміну, що визначає категорії громадян, які можуть ставати в чергу на отримання житла. Зараз обговорюється новий житловий кодекс, який, можливо, скасує ці черги, але поки що офіційних роз’яснень немає.

У моєму розумінні, ветерани, члени родин загиблих і зниклих безвісти мають отримувати житло максимально просто — із мінімумом бюрократичних процедур. Ідеально, щоб система працювала через реєстр ветеранів: людина подає заявку, і держава вже бачить усі її дані.

У Києві зараз діє програма співфінансування «50/50» — це коли ветеран може придбати житло, а місто компенсує половину його вартості. Прийом заявок триває до 5 листопада, і вже багато охочих подали документи. Крім того, у столиці добудовується будинок на 380–400 квартир спеціально для ветеранів, а ще близько 700 квартир уже закуплені.

Є певні юридичні нюанси, які затримують введення будинків в експлуатацію, але ми вже домовилися провести зустріч із забудовниками та відповідними службами, щоб цей процес пришвидшити. Наше завдання — щоб ветерани якнайшвидше отримали своє житло.

— У Києва є міська цільова програма «Підтримка киян — Захисників і Захисниць України». Вона передбачає багато напрямів допомоги — від медичної до соціальної. Якщо не перелічувати всі, які б ключові Ви виділили?

Насправді вся програма важлива, бо вона комплексна. І головне — вона зручна. Багато послуг можна отримати онлайн: подати заявку, прикріпити документи, отримати матеріальну компенсацію — без зайвої бюрократії.

Ветерани можуть заходити на «Портал захисників і захисниць», переглядати доступні послуги й одразу подаватися. До речі, цей сервіс Київ запустив першим в Україні.

Із того, що хотілося б відзначити серед усіх інструментів програми «Підтримка киян — Захисників і Захисниць України» — компенсація на відпочинок для ветерана та членів його сім’ї. Людина сама обирає, коли і куди поїхати, не прив’язуючись до путівок. Сума — близько 12 500 гривень на кожного члена родини. Це гідна підтримка, яка дозволяє відновити сили разом із близькими.

Ще одна важлива програма — компенсація на придбання автомобіля для людей з інвалідністю Ⅰ та Ⅱ групи. Якщо раніше це стосувалося переважно тих, хто втратив кінцівки, то зараз коло розширили: отримати компенсацію можуть усі ветерани з Ⅰ групою інвалідності. Сума — до 600 тисяч гривень. Таких прикладів в інших містах я не знаю.

Окремий блок — медичні гарантії. Київ фінансує дороговартісне протезування, слухопротезування, очні імпланти, а також може покривати ті випадки, коли державних коштів не вистачає наприкінці року. Є навіть можливість отримати компенсацію на реконструктивне протезування після важких поранень — тема делікатна, але дуже важлива. Ми не можемо це рекламувати відкрито, однак такі випадки передбачені, і ветерани мають знати, що допомога є.

ЯК СКОРИСТАТИСЯ МОЖЛИВОСТЯМИ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОГРАМ

— Давайте нагадаємо, в який спосіб люди можуть скористатися усіма цими можливостями? Куди звертатися і де шукати інформацію?

Найзручніше — звернутися до «Київ мілітарі хабу», якщо потрібно подати документи або заявку офлайн. Там можна отримати консультацію, допомогу з оформленням, дізнатися про всі доступні види підтримки. Зараз ми працюємо над створенням Рад ветеранів, щоб залучати не лише громадські організації, а й військові частини. Адже саме частини — це перше місце, де військовослужбовець стикається з процесом переходу до цивільного життя.

Коли боєць звільняється, він подає документи до ТЦК, і саме там йому мають розповідати, що в Києві діє програма муніципальної підтримки, де можна отримати житло, компенсацію, чи іншу допомогу. Але, на жаль, із популяризацією цих можливостей поки проблеми. Ми зараз розглядаємо варіанти — розміщення сітілайтів, білбордів, інформаційних матеріалів у місті, щоб ветерани знали, куди звертатися.

У «Київ мілітарі хаб» працюють переважно члени сімей загиблих і нинішніх військових — дружини, матері, сестри. Вони чудово розуміють емоційний стан тих, хто приходить, ставляться з великою повагою і турботою, допомагають кожному знайти рішення.

— Ми з Вами обговорили матеріальну підтримку, але не менш важливим у процесі реінтеграції є і психологічне відновлення. Можливості є?

Знову згадаю «Київ мілітарі хаб», у них є телеграм канал, де зібрані безліч пропозицій для відновлення — від іпотерапії до скелелазіння, від занять із глини до плавання чи театральних подій. Усі ці заходи організовані спільно з дружніми громадськими організаціями, з якими підписані меморандуми про співпрацю.

Варто визнати, що ветеранів не завжди просто залучити до таких активностей. Але коли вони хоча б раз спробують, часто залишаються, починають відвідувати тренування, брати участь у групових заходах. Я знаю чимало прикладів, коли люди, які спочатку не хотіли виходити з дому, сьогодні регулярно ходять до спортзалу — і це реально змінює їхній стан.

Крім цього, є гарячі лінії психологічної підтримки, де можна отримати консультацію або просто поговорити з фахівцем. Проблема лише в тому, що таких ініціатив багато, але вони розпорошені. Немає єдиної платформи, де людина могла б дізнатися про всі можливості одночасно. Ми сподіваємося, що це виправить програма «Ветеран PRO», яку зараз реалізує Міністерство у справах ветеранів.

Для мешканців Києва вже є зручне рішення — на «Порталі Захисників і Захисниць» зібраний повний спектр можливостей для психологічної підтримки.

ПІДТРИМКА РОДИНИ ТА РОЛЬ СПІЛЬНОТ У ВІДНОВЛЕННІ ВЕТЕРАНІВ

— До слова про мотивацію для ветеранів, все на родині?

Для більшості ветеранів саме родина стає головною опорою. За статистикою, близько 65% тих, хто повертається з фронту, вважають сім’ю своєю основною підтримкою. Це люди, які мотивують, підштовхують, допомагають не замикатися в собі. Так було і в моєму випадку — саме дружина сказала: іди вперед, працюй, розвивайся.

Але родині також потрібно знати про можливості, які існують для ветеранів. Є багато чудових прикладів спільнот, які створюють безпечний простір для спілкування. Наприклад, ветеранська спільнота Tytanovi відкрила сучасний реабілітаційний простір: туди можна прийти, зустрітися з друзями, пограти в настільні ігри, позайматися на тренажерах, записати музику — просто відчути себе частиною життя.

У Києві таких ініціатив стає дедалі більше. На базі КНП «Психіатрія» є відділення №5, де працює реабілітаційний центр «Сили України». Потрапити на лікування туди можна за направленням від військової частини чи головного військового клінічного госпіталю, якщо ви — діючий військовослужбовець. Якщо ви вже звільнений з військової служби, тоді треба взяти направлення у сімейного лікаря.

Навіть у психіатричній лікарні зараз працює реабілітаційний центр «Реабілітаційні Сили України». Варто лише спробувати — і, можливо, саме з цього почнеться шлях до відновлення.

— За Вашими оцінками, ті рішення, які ухвалюють депутати у сфері підтримки ветеранів, — наскільки вони спираються на реальні пропозиції самих захисників?

Однозначно сказати складно, але, на мою думку, залучення ветеранів до підготовки проєктів рішень поки що недостатнє. Здебільшого програми створюються як універсальні — вони враховують звернення, які надходять від ветеранів до депутатів, але не є результатом їхньої прямої участі в розробці документів.

Тому так, певною мірою думка ветеранів відображається, але не системно. Хотілося б, щоб вони були безпосередньо включені в процес — не лише як ті, хто просить або коментує, а як рівноправні партнери, які формують політику разом із владою. Поки що цей відсоток участі, на жаль, дуже малий.

— Якщо назвати одну чи кілька ініціатив, які, на вашу думку, варто ухвалити на міському рівні для підтримки ветеранів і ветеранок — що б це було?

Перше, що спадає на думку, — створення єдиної комунікаційної платформи для ветеранів. Такої, де кожен міг би отримати повну, зрозумілу інформацію про все, що робить місто для захисників. Бо часто люди просто не знають, які програми існують, і думають, що влада нічого не робить. Насправді Київ реалізує багато важливих ініціатив, але їм бракує популяризації.

Це можна було б зробити через «Київ Цифровий» або інші інформаційні канали — короткі нагадування, меседжі підтримки, щоденні ноти вдячності тим, хто пройшов війну. Ми маємо говорити з ветеранами постійно, не лише в дні пам’яті.

І найголовніше — створювати умови для простого, гідного повернення з війни до мирного життя. Бо, якщо бути відвертими, суспільство поки не готове до великої кількості ветеранів, які повернуться після перемоги. А тому діяти треба вже зараз — готувати програми, ухвалювати рішення, щоб цей процес не став випробуванням ні для ветеранів, ні для міста.

— Для вас особисто що стане ознакою завершення війни?

Для мене це буде впевненість у завтрашньому дні. Звісно, я мрію про перемогу України — про те, щоб наша держава зберегла свободу, гідність, і щоб народ жив у безпеці. Але якщо ми зможемо відчути спокій і впевненість у майбутньому — це вже буде наша велика, людська перемога.

Читайте також:

Ветеран — ветеранам: як працює гаряча лінія психологічної підтримки для захисників.

Ірина ГЛАВАЦЬКА