Гул моторів і голос історії: на ВДНГ завершилася виставка ретромотоциклів «Звук заліза»

Виставка «Звук заліза» об’єднала під одним дахом десятки ретро-мотоциклів, архівні матеріали, документальні свідчення та мистецькі інтерпретації, що розповідають про 80-річну історію Київського мотоциклетного заводу (КМЗ).

Від перших моделей КМЗ до унікальних мотоциклів з кастомізованим дизайном — кожен експонат став не лише технічним артефактом, а й справжнім візуальним свідком свого часу.

Впродовж місяця експозиція зібрала тисячі відвідувачів — шанувальників технічної історії, індустріальної естетики та українського мотоциклетного духу.

Нещодавно «Вечірній Київ» також завітав до Павільйону машино- та приладобудування № 7 Національного експоцентру України, щоб дізнатися більше про сам проєкт та представлені моделі.

За словами кураторів проєкту, ця подія вперше відбувалася у такому форматі, згуртувавши навколо себе шанувальників індустріальної спадщини, технічної естетики та історії українського мотобудування.

Виставка охопила вісім десятиліть інженерної думки — від перших мотовелосипедів, створених на основі німецького Wanderer, до експериментальних моделей з роторними двигунами. «Цей мотовелосипед є точною копією німецького Wanderer 1SP», — зазначає кураторка, вказуючи на К1Б «Киянин», з якого почалась історія КМЗ.

Також в експозиції були представлені серійні моделі, спортивні зразки, дослідницькі одиниці, а також унікальні мотоцикли, які не потрапили в масове виробництво, але залишилися в історії як приклад технічної сміливості. Відвідувачі мали можливість побачити рідкісні байки, що брали участь у міжзаводських змаганнях, супроводжували міжнародні делегації, долали багатоденні маршрути, а також ті, що створювались для ветеранів війни чи сільських умов.

Одним з найцікавіших є модель спеціально розроблена для ветеранів:

«Цей мотоцикл повністю управляється однією рукою, для того, щоб люди з ампутаціями могли ним керувати», — йдеться про трицикл, створений для Всеукраїнського конкурсу екіпажів. Проте, згодом у моделі виявили істотні недоліки, тож невдовзі була знята з виробництва.

У 1960–1980-х роках завод переходить до стабільного серійного виробництва: К-750, К-650, військові модифікації з приводом на коляску, перші ескортні моделі, спортивні мотоцикли для багатоденних перегонів. Особливу увагу привертають дослідницькі зразки, створені для міжзаводських змагань, а також мотоцикли з композитними корпусами, які демонструють технічний прогрес.

Також на виставці представлена і легендарна модель М-53 — перша власна інженерна розробка заводу, яка «перевершувала навіть закордонні аналоги і по швидкості, і по розходу палива», але не була допущена до серійного виробництва. Так само як і «Дніпро Динаміт» — єдиний мотоцикл класу Enduro з тисячокубовим двигуном, створений за дизайном жінки-конструкторки.

Останній блок виставки — це період викликів і трансформацій. Після 1991 року змінюється економіка: компоненти з Росії стають дорогими, а на закордонні виробникам аналоги перейти не вдається. Водночас знімається заборона на мотоцикли-одинаки, і з’являється модель «Дніпро Сова» — популярна, ходова, бажана.

Завершують експозицію класичні «Дніпро 11» — понад 140 000 одиниць, серед яких є і модифіковані, і знайдені під завалами радянської символіки. Окремо представлено дослідницький «Дніпро 16», створений для сільських умов — як спроба знайти нову аудиторію вже в останні роки роботи заводу.

Згодом тогочасна криза призвела до поступового занепаду підприємства впродовж 1990-х. Завод втратив стабільне фінансування, а його продукція — конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Зі зростанням впливу глобалізації КМЗ не зміг конкурувати з дешевшими азійськими брендами, які активно виходили на український ринок. Відсутність державної підтримки, зокрема інвестицій у модернізацію, лише поглибила кризу.

Виробнича діяльність фактично зупинилася на початку 2000-х років. Окремі цехи ще використовувалися для зберігання техніки, складування або як майданчики для приватних ініціатив, але завод як індустріальна одиниця вже не функціонував. Останні корпуси — зокрема механоскладальний цех, ливарне відділення та адміністративна будівля — залишалися порожніми, поступово занепадаючи.

У 2012 році 90,8% акцій підприємства були продані новому власнику, однак це не призвело до відновлення виробництва.

Остаточне припинення існування КМЗ відбулося у 2018 році, коли з території підприємства було вивезено останнє обладнання.

«Виставка ZVUK_ZALIZA репрезентує не лише історичну динаміку розвитку київського мотоциклетного виробництва, але й повертає нашим сучасникам імена тих, хто творив у цехах КМЗ, на трасах, у конструкторських бюро… Цей проєкт — спроба зберегти пам’ять про людей, ідеї та техніку, які формували українську інженерію. Ми хотіли, щоб ZVUK_ZALIZA став не лише виставкою, а простором для розуміння, що технічна спадщина — це теж частина нашої культурної ідентичності», — підсумували свою розповідь кураторки виставки.

Нагадаємо, що декілька років тому в Києві пройшло унікальне ралі на історичних автомобілях.

До теми: Дорога на Бонневіль: киянин двічі встановив швидкісний рекорд і готується до нового.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»