Історія Гніздовського очима кота: у столиці показали фільм про знаного митця

У позаконкурсній програмі кінофестивалю «Молодість» відбулася прем’єра фільму «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського», створеного Phalanstery Films на замовлення Суспільного.

Цьогоріч виповнилося 110 років з дня народження художника, і традиційно до важливих дат та ювілеїв видатних українців Суспільне готує тематичні матеріали. Як нагадав продюсер фільму від Суспільного Сергій Недзельський, торік на «Молодості» показували документальний фільм «Сентиментальна подорож до планети Параджанова», присвячений сторіччю Сергія Параджанова (режисер Тарас Томенко).

Режисеркою та сценаристкою стрічки про Якова Гніздовського є Надія Парфан. Її дебютний повнометражний документальний фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомунунерго» отримав премію «Золота дзиґа» Української Кіноакадемії за найкращий документальний фільм, а також премію «Кіноколо» Спілки кінокритиків України.

«Мене знають як режисерку фестивального та авторського кіно. А це просвітницько-популярний фільм із певною мистецькою компонентою, на межі художньої документалістики та теледокументалістики, — поділилася Надія Парфан. — У ньому ми намагалися повернути та перевідкрити важливу для українського мистецтва та культури постать».

Надія Парфан звернула увагу, що фільм не є академічним дослідженням життєвого та творчого шляху Якова Гніздовського.

За її словами, грайлива, трішечки легковажна спроба говорити про мистецтво та історію культури має на меті надихнути подальші дослідження. Адже про Якова Гніздовського немає жодної української книжки, з англомовних є лише каталог.

ПРО ЩО КІНО: ПОЄДНАННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ

Яків Гніздовський більшу частину свого життя вимушено прожив за кордоном, і досі мало відомий українській аудиторії.

Він народився 1915 року в селі Пилипчому (нині Тернопільська область). У 1936 році переїхав до Львова, щоб навчатися в школі прикладного мистецтва. А 1938 року здобував освіту у Варшавській академії мистецтв за стипендією митрополита Андрея Шептицького.

Через початок Другої світової війни з 1939 року продовжив навчання в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Там він вперше захопився ліногравюрою — створенням випуклих малюнків на лінолеумі, які можна передруковувати на папері.

В 1944 році опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949 року. Цей досвід змалював у своїй відомій картині «Скитальці», яка дуже перегукується з сьогоденням українців.

У 1949 році, без грошей, переїхав у США. Спочатку оселився в Міннесоті, потім у Нью-Йорку, в Бронксі. Жив біля місцевого зоопарку та Ботсаду — і зображував на своїх літографіях рослини та місцевих тварин, які не ставили зайвих питань та були вдячними моделями. Його підтримувала місцева українська спільнота (діаспора), купуючи роботи для власних осель.

Твори Якова Гніздовського були відомі в США, а в Україні за часів Радянського Союзу його ім’я було забуте. Графічні роботи Гніздовського «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента Джона Ф. Кеннеді в Білому домі, його картини зберігаються у багатьох музеях світу й США.

Помер митець 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. У листопаді 2005 року за його заповітом відбулося перепоховання урни з прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.

«Фішкою» документальної стрічки, яка проводить глядача шляхами Якова Гніздовського, став її головний герой — харизматичний та комунікабельний кіт Даня. На екрані він втілив улюбленого кота Якова Жерома, що став моделлю для багатьох його робіт.

Кіт розповідає його історію, слухає дослідників, шанувальників та родичів Гніздовського, а також готує виставку «Дванадцять птахів та інші зникаючі істоти», яка взимку 2025 року пройшла у київській книгарні «Сенс».

У межах виставки відбувся благодійний онлайн-аукціон робіт митця, а зібрані кошти спрямували на придбання спеціалізованого транспорту для воїнів ГУР.

У картині є й сучасні шанувальники творчості Якова Гніздовського — письменниця та режисерка Ірина Цілик, яка має в особистій колекції дві роботи митця, тату-майстер, що використовує малюнки Гніздовського, і військовий, який вирішив зробити собі тату з зображенням кота.

Окрім дослідників життя і творчості Гніздовського, про нього у картині розповідає історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.

«Гніздовський — фігура, яка вже 25-30 років повертається в Україну, і ще недостатньо багато людей знають про нього. Тому потрібні будь-які формати: комікси, фільми, презентації, виставки, що робить його впізнаваним, — підкреслив Вахтанг Кіпіані на презентації стрічки. — Він має стати частиною національної історії. Адже Гніздовський був саме українцем. Про це в фільмі не розповідається, але він був пластуном, тобто українським патріотом. Членом юнацтва ОУН в 1930-х роках. В’язнем польської тюрми за свої націоналістичні переконання.

Це людина, яка мала будувати державу, але внаслідок подій 20 століття опинилася далеко. Втім, не перестала бути українцем. Мільйони українців сьогодні також опинилися, не бажаючи того, за кордоном. Багато не повернуться. Серед них також можуть бути герої нашої майбутньої історії».

ЯК ШУКАЛИ ТА ЗНІМАЛИ КОТА

Режисерка Надія Парфан пригадує, що ідея фільму, де оповідачем історії став би кіт, з’явилася, бо вона на той момент якраз взяла пса Курбаса, що дуже змінило особисте ставлення до тварин.

«Тоді я згадала, що Яків Гніздовський багато працював з тваринами. Подумала, що зробити просто „talking head“ („розмовляючі голови“ — Ред.), коли люди розповідають його історію, буде дуже нудно. І це не відповідає духу Якова Гніздовського. Так виникла ідея про кота Жерома, — зазначила Надія Парфан. — Кажуть, коли Яків помер, Жером пішов з мистецького центру у Вірджинії та зник. Тобто між цим котом і цим чоловіком був дуже сильний зв’язок, мене це вразило».

За її словами, найскладніше було знайти відповідного кота. Ігрові коти, які зазвичай знімаються у фільмах і рекламі, не підходили.

Крім того, потрібен був кіт певних візуальних параметрів, щоб передати графічність. Тобто з контрастними смужками. Ще однією проблемою було те, що коти самостійні, не люблять людей і шум, а відповідно й знімальної групи з камерами.

Команді неймовірно пощастило все ж зустріти свого кота. І це сталося майже випадково. Чоловік Надії, Ілля, на прогулянці з собакою спілкувався з іншою собачницею, яка розказала як їхала в таксі з котиком. І показала його знімок — це був саме такий кіт, як треба.

Надія знайшла контакти власника і попросила кота на проби — він одразу був зіркою. Як з’ясувалося, кота Даню з Чернігівщини до Києва батько привіз для сина Артема, з яким вони здружилися.

Але оскільки він став дуже шкодним, батьку довелося взяти його з собою на роботу, в таксі, де котик звик до людей та соціалізувався.

У фільмі Даня є дуже допитливим та доброзичливим котом: він охоче йде до людей та з цікавістю досліджує навколишній світ. Надія Парфан поділилися, як працювала в кадрі з котом, від якого важко щось вимагати зробити.

«Я вихована в традиціях споглядальної документалістики. Це дуже суворий жанр, який вчить тебе смирення. Ти знаєш, що не впливаєш на речі, а просто спостерігаєш за реальністю. І далі намагаєшся відчути, як воно в реальності відбувається, і бути з камерою, з зарядженою батарейкою і знімальною групою в правильний момент в правильному місці. Оцей документальний підхід добре спрацював з котом, — пригадала вона. — Ти не можеш його змусити щось робити, але можеш вивчити, як тварина поводиться в просторі, які в неї є цикли: що зараз котик засне, а зараз він буде гратися, а зараз він буде дратуватися.

У нас були три сумки для Дані, ми протестували всі котячі іграшки. Найбільш ефективною стала вудка з мишкою. Ми розробили власну методологію, що робити з котиком — можливо, навіть проведу окремий майстер-клас».

За словами режисерки, фільм створювався в досить стислі терміни. Працювати почали в грудні минулого року, а в жовтні цього року вже презентували його глядачам.

До слова, кота Жерома у стрічці озвучує Слава Бабенков, а його власника, Якова Гніздовського грає Володимир Задніпровський.

Суспільне планує показати стрічку на всіх своїх платформах, однак терміни поки невідомі. Наразі картину, ймовірно, чекають покази на фестивалях і український прокат.

Втім, є і гарна новина: 2 листопада о 19:30 відбудеться ще один показ фільму «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського» у Будинку кіно. Вартість квитків: 200 грн. Не пропустіть, бо наступного показу чекати довго.

Читайте також:

• Український фільм «Втомлені» про ПТСР ветеранів здобув Гран-прі на кінофестивалі «Молодість». Картина є режисерським дебютом оператора Юрія Дуная, у головних ролях — Валерія Ходос, Дмитро Сова та Ірма Вітовська.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»