«Історії світла та сили»: у Києві презентували дитячу книгу, створену тими, хто знає про війну зсередини

Через атаки росіян на енергетичну інфраструктуру ми добре знаємо, що таке — не мати світла у своїх оселях. Автори книги казок «Історії світла та сили» пропонують шукати його у своїх серцях.

Збірка орієнтована на дітей віком від 6 до 12 років. Вона особлива, адже її авторами є курсанти-психологи Академії Національної гвардії України — майбутні офіцери. 30 історій зібрали, відредагували та видали професори Наталія та Олександр Кривоконь. Книгу презентували в особливому місці — у залах під храмом Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ.

«Ідея збірки виникла, коли я з дочкою у перші дні повномасштабної війни виїхала з нашого рідного Харкова до Рогатина, що на Франківщині. Там на волонтерських засадах почала працювати психологом, щоб підтримати людей. Мені облаштували робоче місце в бібліотеці. Туди приходили і місцеві, і такі ж, як ми, ВПО. Я потоваришувала з бібліотекарями й поцікавилася, чого їм бракує. Вони зізналися, що — сучасних українськомовних книжок. Російські списали, а нових надходжень не вистачає. Крім того, був запит саме на книги, написані простою, доступною, але сучасною мовою», — розповіла Наталія Кривоконь.

Професорка згадала, що з 2021 року в межах курсу з психологічної реабілітації з курсантами використовували казкотерапію (психологічний метод, який використовує казки для вирішення внутрішніх конфліктів, роботи з емоціями та розвитку особистості — ред.) для пропрацювання різних станів. Кожен створював свою розповідь, яка могла б допомогти дітям або їхнім батькам знайти слова, щоб трохи втішити дитину, заспокоїти, підтримати — коли вона чекає тата, який пішов на війну, щоб пояснити, чому він не повертається ввечері, як батьки інших дітей.

«Курсанти погодилися допрацювати історії, використовуючи казкотерапію для наснаження дитини. Кожен написав свою історію про те, що йому було найближче. А я вже обрала з них різні. Хочу зауважити, що практично в кожного з авторів рідні — у війську, і вони знають, що таке війна на власному досвіді», — додала Наталія Кривоконь.

Хтось у книжці писав про супергероїв, хтось — про звичайних людей, які віднаходили суперсили. Хтось — просто про добро, яке перемагає зло навіть у найтемніші, найстрашніші часи: любов до своїх рідних, близьких, до своєї культури, до Бога.

Деякі автори книги вже закінчили академію і служать у різних військових частинах. На презентацію книги прийшов один із авторів збірки — Іван Заяць. Офіцер — чинний психолог, і він пояснив, що прийоми казкотерапії підходять не лише для дітей, а й для дорослих. У своїй казці він розповів про хлопчика, який прагнув добра, але зіштовхувався з неприязню. Він отримав від доброї жінки незвичний дар — перетворювати негатив на позитив. І це змінило життя людей довкола нього.

«Я б хотів, щоб наші діти завжди були готові до різних подій і могли знаходити щось світле навіть у найелементарніших речах», — пояснив офіцер.

До речі, кожна розповідь закінчується запитанням, яке може стати ниточкою для розмови між дорослими і дитиною. Малеча не завжди вміє пояснити, що з нею відбувається, що вона переживає, але такі запитання та спроба ототожнити себе з героями казки допомагають розкритися.

«Коли ми читали казку, яка закінчувалася запитанням „Що ти знаєш про своїх славетних пращурів?“, то у малого просто аж загорілися очі. Він почав розповідати про прадідуся, який працював у школі, співав у церкві. Для нього було дуже важливо поділитися своїми знаннями, стати співучасником розповіді», — поділився досвідом отець Андрій Боднарук, адміністратор Патріаршого собору.

Він зазначив, що брак спілкування — навіть коли всі вдома — це характерна ознака нашого часу. Сім’ї вдома «розбігаються» по своїх кімнатах чи кутках і проводять час із телефоном. А завдяки запитанням із казок є нагода поговорити з дітьми про свої родини, про традиції.

У багатьох казках збірки закладені важливі, навіть болючі теми. Наталія Кривоконь розповіла, що як практикуюча психологиня не раз зіштовхувалася з ситуацією, коли військові повертаються у відпустку — для їхніх сімей це величезна радість, але водночас і випробування, бо повертається «не та людина», яка була раніше. В одній із казок це відображено — закладено модель, як можна вийти з цього стану. Є розповіді і про втрату, і про полон, і про зниклих безвісти. Але подано це у формі, яка має запобігти ретравматизації та показати, що життя продовжується — і в ньому є світло.

Серед учасників презентації була й офіцерка Аліна. Вона закінчила академію на рік раніше за курс Івана, тому її оповідання у збірнику немає. Вона прийшла підтримати колегу та поділилася власним досвідом надання психологічної підтримки — як дорослим, так і дітям.

Учасники презентації цікавилися, як «подати» книгу дітям, як заохотити до читання тих, хто виріс на гаджетах.

«Важливо, щоб у дитини з’явилося бажання читати — не з-під палки, мовляв, ти мусиш, ти повинен, так треба. Ця книжка дуже корисна і для дорослих, бо працює на наснаження. І тут важливо зрозуміти: „Я цього хочу“, „Це моє добровільне рішення“, „Я хочу стати сильнішим“. А друге — шукати ресурс. І тут важливо — почати. Бо ми багато чого знаємо і плануємо, але часто це залишається в проєктах. Треба зробити перший крок, бо наснаження без дій — не працює», — відповіла Наталія Кривоконь, заразом додаючи «рецепт» і для дорослих.

На заохочення до читання працює і дизайн книги, ілюстрації, які створили студенти Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Книгу видали чималим тиражем, завдяки чому її передали в обласні бібліотеки, а також у підрозділи Нацгвардії та ЗСУ, у дитячі реабілітаційні центри — наприклад, у Чугуївський реабілітаційний центр «Тарасик», що під Харковом. Його заснував батько льотчика, який загинув, захищаючи нас.

«Ми дуже вдячні всім спонсорам, які долучилися та профінансували видання цієї книги. ГО „Воїни добра“ реалізує багато гуманітарних проєктів, а видання цієї збірки — особливий приклад того, як різні структури, військові та бізнес об’єдналися заради спільної справи. Символічним є і місце, де народилася книга — легендарна харківська друкарня „Фактор-Друк“», — зазначила Наталія Кривоконь.

Вона також поділилася планами: курсанти академії працюють із військовими, які отримали важкі поранення та ампутації, допомагають їм адаптуватися до нового життя — і ці історії незламності надихають на створення нових казок, сповнених сили, співчуття та світла.

Читайте також:

Про що можуть розказати батькам дитячі ігри: важлива розмова з психологом

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»