«Революція на граніті»: 35 років першого Майдану

2 жовтня 1990 року на тодішній площі Жовтневої революції у Києві (нині майдан Незалежності) з’явилося наметове містечко. Сотні студентів із різних міст України розпочали голодування, висунувши низку політичних вимог: відставка уряду Віталія Масола, недопущення підписання нового союзного договору, служба призовників лише на території України, націоналізація майна КПУ й комсомолу

Протест організували Українська студентська спілка та Студентське братство. Символом стали білі пов’язки на головах голодувальників. У наметах працювали штаб, медпункт і навіть імпровізована каплиця. Кияни приносили їжу, теплі речі, ковдри, надсилали листи підтримки. Щовечора біля гранітних плит збиралися тисячі небайдужих — місто відчувало, що відбувається щось історичне.

Лідери і голоси підтримки

Лідерами акції були студенти — Маркіян Іващишин зі Львова та Олесь Доній із Києва. Їх підтримали науковці, письменники, політики. Ліна Костенко приходила до голодувальників із теплими словами, Олесь Гончар і Степан Хмара виступали поруч, Ігор Юхновський у парламенті відстоював вимоги студентів.

Нижче — фрагменти короткого довідника від УІНП.

Тоді на вулицю вийшло нове покоління українців, яке прагнуло змін не колись у майбутньому, а «тут і зараз». Вперше в історії радянської України протест був не лише стихійним, а добре організованим, зі своєю дисципліною, пресслужбою та правилами.

Перемоги й наслідки

16 жовтня Верховна Рада УРСР змушена була виконати більшість вимог. У відставку подав голова уряду Віталій Масол. Ухвалили рішення, що строковики служитимуть тільки на території України. Новий союзний договір так і не був підписаний.

Не всі вимоги були реалізовані (зокрема, дострокових парламентських виборів не відбулося), але головне сталося — українське суспільство переконалося, що мирний протест може змусити владу відступити.

Цей досвід став фундаментом для майбутніх Майданів: Помаранчевої революції 2004-го та Революції Гідності 2013–2014 років. Недарма Революцію на граніті називають першим українським Майданом.

Чому ця подія важлива сьогодні

Український інститут національної пам’яті наголошує: акція студентів восени 1990-го була першою масовою демонстрацією громадянської непокори в радянській Україні, яка довела, що молодь здатна стати рушійною силою змін

«Це був початок дороги, яка привела нас до незалежності. Тоді студенти показали: за свободу можна і треба боротися мирно, але твердо», — зазначають в УІНП.

Сьогодні, коли українці знову відстоюють свободу у війні з Росією, Революція на граніті нагадує: незалежність здобувається не раз і назавжди, а виборюється поколіннями.

Нагадаємо, до річниці початку студентського голодування на граніті команда Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності з партнерами ініціювала низку заходів.

Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»