Переможці Бюджету участі поділилися секретами успіху

Євген Короткий, автор проекту "Відкрита політехнічна лабораторія "Lampa":

- Наша лабораторія безкоштовно працює вже два роки і відкрита для всіх бажаючих. Це реальна робота та реальні результати. Тож було очевидно, що проект варто підтримати, і у нас були необхідні майданчики для донесення інформації до людей - сторінки лабораторії у VK та Фейсбуці. Крім того, ми співпрацюємо з багатьма компаніями, лідерами думок, мейкерським рухом України, які нас підтримували. 

Всіх цікавить, чому така шалена підтримка у проектів КПІ? Ми будували інформаційні спільноти у VK та Facebook протягом останніх семи років (сумарно на сторінках КПІ більше 50 тисяч дописувачів), обговорювали на цих майданчиках проблеми, разом думали, як зробити КПІ кращим і втілювали свої ідеї в життя. З цього народилося радіо і телебачення КПІ, гоночний болід, наша лабораторія, відкритий коворкінг «Бєлка», літератірний простір «Вежа» і ще дуже багато корисних ініціатив, які відкриті також і для всіх киян. У КПІ великий досвід участі в Інтернет-голосуваннях. Зокрема, університет виграв ряд конкурсів Nescafe IdeaX на суму близько 400 тис. грн. Всі гроші пішли на розвиток проектів, якими безкоштовно користуються КПІшники та інші кияни. 

Стосовно ж Бюджету участі, то мене особисто його правила  цілком влаштовували. Місто не зможе персонально рекламувати кожен проект, це завдання авторів. Звісно, бажано доносити до людей інформацію  загалом і  робити це системно, починаючи уже сьогодні. Очевидно, необхідне широке висвітлення проектів телебаченням. Причому не лише ТК «Київ». Потрібні плакати в метро та на вулицях, статті в газетах, блогах та соціальних мережах від лідерів громадськості, у тому числі політиків.

Олексій Тихонов, автор проекту teplo.org.ua:

- Більшість проектів у Бюджеті участі були локальними, розрахованими на певну територію і невелику кількість потенційних користувачів. Тож мало людей бачили від цього вигоду. Іншою проблемою було те, що автори, які подали заявку, розповіли про свій хороший проект у Фейсбуці - і на цьому крапка. Познайомитися і поспілкуватися з ними було неможливо, вони не приходили на загальні збори, не комунікували один із одним. Також багато з авторів не розуміли, що людина має можливість проголосувати не за один проект, а за п'ять, будували свою інформаційну кампанію лише на закликах "Проголосуйте за мій проект".

Інформаційна кампанія першого Бюджету участі успішно відбувалася в основному за рахунок активної позиції авторів, які змогли задіяти різні канали комунікації.  Наступного разу, за моїми оцінками, голосуватиме близько 150-200 тисяч киян, а сама кампанія буде довшою і потужнішою. Перемогти чисто технологічно буде складно. Тож проекти мають бути серйозними і охоплювати велику кількість населення, як мінімум, на рівні району, а ще краще - на рівні міста.  

До інформування населення про наш проект були залучені вуличні носії (близько 50 сіті-лайтів в метрополітені та на зупинках громадського транспорту), потім у вагонах метро з'явилися відеоролики. Втім, не було виділено фінансування на розробку сучасних якісних плакатів і роликів. На мою думку, у наступній кампанії важливо подбати про гарний їх дизайн. Крім того, слід проводити більше ярмарок і форумів. 

Оксана Плотнікова (займалася інформаційною кампанією проектів "Багатофункціональний спортмайданчик "Спорт для всіх" та "Майстерня творчості"):

- На мою думку, було замало реклами на телебаченні і радіо, люди просто не знали, що таке Бюджет участі, виникала необхідність кожному донести це особисто. Існували проблеми з електронним голосуванням. З одного боку, воно дає змогу уникнути фальсифікації голосів, але з іншого, багато хто просто боявся голосувати, вводити свої персональні дані. 

Ми рекламували свій проект серед рідних, друзів, знайомих, робили пости в Фейсбуці та VK. Але більшою мірою працювали на території, де планується реалізація проектів: біля школи, де буде "Майстерня талантів", стадіону. Спілкувалися з мешканцями навколишніх будинків, розвішували оголошення у під'їздах.  Всім розповідали, що цей проект вперше проводиться в Києві, в чому його суть, про зарубіжний досвід, переконували, як важливо бути небайдужим і підтримувати. Були люди, які, прочитавши оголошення,  "загорілися" нашим проектом й активно підключалися до кампанії - брали на себе ініціативу, проводили  збори мешканців свого будинку, ходили по квартирах, розповідали знайомим. Тому в нашому випадку спрацьовувала передусім особиста комунікація.

Олексій Багнюк, автор проекту "Освітлення вулиці Центральної":

На мій погляд, найбільш важливим є актуальний та зрозумілий усім проект, команда що підтримає автора, відсутність боязні зробити перший крок,  та доступ до широкого кола людей, які зацікавлені у реалізації проекту. В моєму випадку це була Facebook-група "Осокорки Клуб".

Хочу побажати всім киянам, щоб не було необхідності подавати такі громадські проекти, як придбання машини для прочистки каналізації, енергоефективних вікон у школі або освітлення вулиць, тому що це є базові потреби сучасного міста. Вважаю, що пропоновані проекти мають бути трохи екстра від первинних потреб, якийсь незвичайний дитячий майданчик, фестиваль, щось таке, до чого не в змозі додуматись чиновник. Також вважаю, що треба приділяти більше уваги екологічним питанням, тому що вікна рано чи пізно замінять, а вулицю освітлять, але якщо засиплять озеро чи знищать річку, то це - назавжди.

Нагадаємо, що кияни пропонують перенаправити «депутатські фонди».