На сцені – іскри від шабель, а у залі пригощають короваєм

Люди в темно-синій формі добре знайомі усім пасажирам столичної підземки, та хто з нас хоч раз замислювався, ким вони є у звичайному житті? Виявляється, серед працівників метрополітену є музиканти, що мають селфі з усіма екс-президентами України, на «Осокорках» особисто чергує чарівна Шехерезада, а на «Арсенальній» працює рукодільниця, що планує передавати воїнам АТО патріотичні закладки для книжок.

Кожен виступ – як окремий театральний номер

Щотижня актова зала метрополітену, що знаходиться біля парку КПІ, збирає у своїх стінах близько 30 учасників Народного фольклорного ансамблю «Червона калина». Майже третину з них складають електрики, токарі, малярі, що обслуговують безперебійну роботу київської підземки.

В репертуарі ансамблю сьогодні вже понад 1000 обрядових пісень, що оспівують різноманітні народні дійства – Різдво, Трійцю, Спаси, весілля, веснянки та інші.

– Я відвідую репетиції двічі на тиждень, але ж у нас є учасники, що працюють у 12-годинну робочу зміну – вони приходять на заняття два рази на місяць, – розповідає вокалістка ансамблю Ліна Царук, інженер з організації та нормування праці «Київметробуду», що співає в колективі понад 13 років. – Син та чоловік мене дуже підтримують навіть на відстані, коли ми виїжджаємо до інших міст України аби взяти участь у всеукраїнських фестивалях.

Кожен виступ готується учасниками як окремий театральний номер, тож не дивуйтеся, якщо побачите на сцені іскри від брязкання справжніх шабель в руках у козаків, господиню біля працюючого веретена або ж хатину, прикрашену двадцятьма вишитими рушниками. Розважальні виступи не обходяться без автора понад 120 гуморесок Василя Карпуся, лауреата чисельних Всеукраїнських фестивалів-конкурсів гумору.

– Орієнтуючись на закордонний рівень, ми намагаємося побудувати виступ на тісній взаємодії з глядачем. Тож на сцені має бути якомога більше реквізиту, характерних персонажів, а прямо під час концерту артисти легко можуть вийти в зал і нагодувати людей великим короваєм, – говорить режисер ансамблю, Заслужений діяч естрадного мистецтва України Роман Нагірний.

За 23 роки існування колектив записав три власних диски – до речі, частина тиражу відправилася на замовлення до представників української діаспори у Канаді.  

– Протягом багатьох років ми є одними з учасників головного в столиці новорічного концерту на Майдані Незалежності, тож була змога познайомитися з усіма екс-президентами України – кожному з них ми подарували власний диск та зробили фото на згадку, – говорить засновник і художній керівник Народного фольклорного ансамблю «Червона калина» Віталій Іванович Соцький, Заслужений працівник культури України. – А нещодавно до нас завітав радник Петра Порошенка – він теж отримав у подарунок наш авторський запис, тож сподіваємося на особисте знайомство із самим президентом.

Вік учасників коливається від 18 до 75 років, при чому всі вони з різних куточків країни: Тернопільщини, Донеччини, Житомирщини, Запоріжжя, Чернігівщини, Дніпропетровщини та інших регіонів.

Сто рухів у танку і ходіння по вугіллю

Прикрасою масштабних корпоративів та урочистих концертів столичної підземки є магнетичні східні танці від чергової станції «Осокорки». Творчим будинком для Наталі вже більше п’яти років є культурно-мистецький центр Дарницького району, де вона відточує майстерність рухів та займається постановкою власних номерів.

– Один танок – це гармонічне поєднання близько 100 рухів, сукупність яких передає глядачеві відповідні емоції – пристрасть, романтичні почуття чи то ліричний настрій, – ділиться з нами Наталя Гуровська, яка працює в метрополітені вже понад 25 років. – Аби тримати тіло в тонусі, у вільний від роботи час я ще катаюся на велосипеді та бігаю навколо місцевого озера Сонячне. А для фітнесу і йоги в розкладі виділяються окремі тренування. 

До жвавості рухів під час виступу обов’язково додається і відповідна атрибутика – окремі полиці в шафі танцівниці забиті шалями, віялами, бусами, шапочками, браслетками та поясками.

– На пошив одного костюму ручної роботи – а в мене їх нині три – необхідно не менше 2000 грн., а оскільки з заробітною платнею чергового багато не накупишся, фінансово мені допомагає чоловік, – говорить танцівниця.  

Ще одним напрямком, який з минулого року опановує чергова станції «Осокорки» є слов’янська течія. Головна специфіка цих танців полягає у ведінні традиційних хороводів, в яких під час виконання одного національного танку можуть бути задіяні від 30 до 200 чоловік.

– Хороводами ми відзначаємо усі свята, властиві духу нашого народу ще з давніх давен – зустріч весни, проводи зими чи то Івана Купала. Згідно з традиціями, ми і через багаття стрибаємо, і по вугіллю ходимо,– зазначає Наталя Гуровська.

Однак танцівниця не тільки приносить естетичне задоволення своїми рухами – у планах у східної красуні відбудова танцювального майданчику у парку «Партизанської слави». Разом з кількома колегами-активістами вона на разі займається пошуком спонсорів, щоб до наступного сезону покрити його плиткою та покласти дерев’яний настил і проводити для всіх охочих масові танцювальні заняття на свіжому повітрі.

На одну сорочку – до 300 метрів ниток

Серед працівників підземки є і відома рукодільниця, яка власноруч вишиває сорочки, рушники та десятки картини. А на платформі її легко пізнати по вишитому логотипу метрополітену – яскраво зеленій букві «м».

– Візерунок для вишиванки я обираю, компонуючи декілька варіантів з різноманітних національних візерунків. Одних тільки чорних ниток для оформлення сорочки потрібно десь 150 метрів, а ще стільки ж – червоних та синіх, – зауважує чергова станції «Арсенальна» Вікторія Щербак.

На створення однієї роботи може піти до одного року, залежно від складності роботи та розміру вишивки. Працювати доводиться виключно у вільний від роботи час, бо під час чергування не можна навіть мобільним телефоном користуватися, не говорячи вже про творчість.

– Ще однією моєю улюбленою тематикою є дикі скакуни – це вільні, вольові тварини, що символізують одночасно і сильний дух, і врівноваженість. Загалом, у мене вже понад 20 картин, найбільша з яких натюрморт, довжиною до півметра, – каже Вікторія Щербак.

В планах у дівчини – створення невеличких брелоків та закладок у книжки для бійців АТО, які стануть своєрідним талісманом для кожного з хлопців не передовій.