«Сіра зона» історичного Києва
У центрі української столиці – десятки занедбаних будівель – пам’яток історії, архітектури та культури. І абсолютно нікого не цікавить, що історичне обличчя Києва невблаганно руйнується. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну нерухомість. Держава при цьому сором’язливо прикривається відмовками, мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто не не хоче встановити, хто є реальним власником будівлі. Тай якщо встановить – навряд чи «з цього дива буде якесь пиво», адже максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.
Давайте ж пройдемося центром міста й спробуємо розібратися, кому належать покинуті будівлі.
«Пуст-фест» у центрі столиці
Почнемо з самісінького центру – з Європейської площі. Вірніше, з вулиці Грушевського. У першому ж дворі, за два кроки від центральної вулиці країни стоїть напівзруйнований будинок № 4. Його побудував архітектор Вадим Катеринич у 1878 році, на замовлення Бонадурерів - відомої київської родини швейцарського походження. Цей будинок - один з небагатьох прикладів довоєнної архітектури. Останнім часом усе голосніше ходять чутки про його знесення, - мабуть, і пожежа, яка кілька років тому значно пошкодила будівлю, сталася не сама пособі.
П’ять років тому після обстеження будинку представниками Головного управління охорони культурної спадщини м. Києва, згідно Наказу № 10/55-11 від 31.10.2011 будинок було включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток та щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Проте за деякий час, тодішній в.о. начальника Управління охорони культурної спадщини КМДА (а нині - керівник сектору Державного реєстру нерухомих паамяток України при Міністерстві культури) Яків Діхтяр таємно видав новий наказ, за яким на місці вищезазначеного будинку комерційна фірма хоче збудувати 160- метрову висотку, яка невпізнанно зруйнує весь архітектурно-історичний ансамбль Хрещатика.
Саме ця подія підштовхнула небайдужих українців згуртуватися та розпочати активну громадську роботу з захисту цього будинку. Цінність Хрещатика як вулиці полягає якраз у тому, що відновлювалася вона після Другої світової як єдиний архітектурний ансамбль. Більше в столиці немає вулиць, побудованих у єдиному стилі – якщо не рахувати панельних коробок у спальних районах. Не треба бути фахівцем з архітектури, щоб побачити, що такий високий будинок повністю заглушить ансамбль Хрещатику.
.jpg)
Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія «Грааль», яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б. У 2005 році Київрада продала цю територію Михайлу Табачнику, брату екс-міністра освіти. За планом, тут має бути черговий висотний офісний центр «European Plaza Kiev» висотою 160 метрів, що на сьогодні є однією з найбільших архітектурних загроз для Києва. Хмарочос сягатиме у висоту 13% від довжини Хрещатика (1200 м).
Головний архітектор проекту Андрій Пашенько запропонував варіант будівництва 40-поверхового готельного торгово-розважального комплексу біля готелю "Дніпро". Проектом передбачено забудову підземного простору загальною площею 80 тис. кв. м під Європейською площею і під вул. Хрещатик до Майдану Незалежності. Ця будівля погіршить і без того напружену транспортну ситуацію в центрі, адже заплановані готель, офісні приміщення та торговий центр під Європейською площею притягуватимуть велику кількість автомобілів. Отже, забудовник та міська влада вкотре нехтують здоровим глуздом та інтересами киян з єдиною метою - отримати надприбутки.
– Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай, – каже головний архітектор столиці Олександр Свистунов.
Та керівництво «Граалю» регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. Директор товариства «Грааль» Ірина Окунєва категорично заперечує причетність братів Табачників до проекту. Вона каже, що власник цього будинку й інвестор проекту в цілому - почесний консул України в Ізраїлі Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року, додаючи, що «цей потужний інвестор вклав дуже багато грошей в Україну».
А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці містяться з десяток різних фірм і фірмочок, тусуються самодіяльні митці, живуть самосели… Люди потроху ремонтують будинок, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у «Граалі» знають про них. Кілька років поспіль у будинку й на подвір’ї проводилися фестивалі, концерти,літературні вечори, виставки, для того щоб привернути увагу громадськості до проблеми, зокрема фестиваль сучасного митецтва «Пуст-фест».
Нагадаємо фото Києва, якого ми втрачаємо.