Шість років у полоні: жінки з Донеччини вперше розповіли про своє повернення
14 серпня трьох українок повернули з багаторічного полону, а вже 22 серпня вони виступили у столиці. Жінки розповіли, як виживали всі ці роки і чого найбільше потребують зараз.
У п’ятницю, 22 серпня, у Києві відбулася пресконференція за участю жінок із громадської організації «Нумо, сестри!», які нещодавно повернулися з російського полону. Мовиться про Світлану Головань, Юлію Паніну та Марину Березняцьку, які проживали на Донеччині, і яких увʼязнили рашисти в 2019 році.
Жінки провели у неволі шість років. За цей час вони були відірвані від звичного життя, не знали, що відбувається в Україні, і яку підтримку можуть отримати після звільнення.
До війни кожна з них жила звичайним мирним життям. Світлана Головань солила та коптила рибу з Азовського моря на продаж, а Марина Березняцька мала власний притулок собак.
Причини затримання жінок окупаційними силами були різними: Світлану арештували через родинні звʼязки в Україні, Юлію викрали, коли вона везла доньку до школи, а Марину звинуватили у співпраці зі Службою безпеки України.
Про тортури та умови утримання колишні бранки кремля не розповідають: надто важко повертатися до спогадів. Єдине, чим ділилися, — як молилися і щодня трималися за надію.
«Ми проходили тортури, але надія не вмирала. Я щодня молилася Господу Богу. Коли виходила з колонії через ворота, сказала: „Господи, дякую, ти почув мої молитви“. І я дуже сподіваюся скоро зустрітися зі своїми доньками, яких не бачила шість років, і які знаходяться в Німеччині», — розповіла Світлана Головань.
День обміну став для них несподіваним і надзвичайно емоційним.
«Я наче опинилася в раю. Я справді побачила всіх людей, які нас зустрічали. Це були і діти, і дорослі, вся Україна махала нам прапорами. Ми їхали й плакали в автобусі. Нас переповнювали емоції, бо шість років у нас їх не було. Ми дуже вдячні за те, що нас нарешті поміняли. Ми чекали цього дуже довго», — продовжила Світлана.
Нині Марина, Юлія та Світлана перебувають у медзакладі, де проходять лікування та реабілітацію. Найгостріше питання, яке стоїть перед ними, — це житло: їхні домівки залишилися на тимчасово окупованій території, а можливості орендувати помешкання на підконтрольній Україні частині наразі немає. Допомогти їм можна через громадську організацію «Нумо, сестри!».
«Вечірній Київ» писав, що раніше Нобелівські лауреати, правозахисники, журналісти та родини звільнених з російського полону звернулися з відкритим листом до президента США. Вони закликали Дональда Трампа підняти тему українських полонених під час зустрічі з російським диктатором.
У листі йшлось, що росія й надалі утримує десятки тисяч українських цивільних та військових, серед яких є особливо вразливі категорії людей, і їхнє звільнення не можна відкладати.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»