«Я не хочу, щоб нас жаліли»: історія бойової медикині «Іванівни» з 104-ї бригади тероборони
Бойова медикиня з позивним «Іванівна» пройшла ротації, поранення, довгі розлуки — і щодня продовжує допомагати тим, хто поруч.
Генеральний штаб Збройних сил України опублікував історію Людмили — бойової медикині з 104-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Горинь», яку побратими знають за позивним «Іванівна».
Жінка ще до повномасштабного вторгнення працювала медсестрою та викладала тактичну медицину. Щоб мати право навчати інших, підписала контракт резервістки та пройшла курси.
«Я хотіла, щоб діти розуміли, як рятувати себе, якщо станеться біда», — каже Людмила.
У грудні 2021 року вона вже знала — війна неминуча. Тримала валізу напоготові й казала чоловікові, що поїде сама. Та у відповідь почула: «Не думай, що я ховатимуся за твоєю спідницею».
З того часу обидва служать. Їхнє життя — ротації, поранення та короткі побачення. Коли чоловіка тяжко поранили, Людмила залишилася в строю.
«Я для своїх завжди була людиною, до якої йдуть по допомогу й підтримку», — розповідає вона. Навіть у найважчі дні не дозволяє собі плакати, а натомість молиться — за чоловіка, побратимів, за всіх.
Медикиня мріє, щоб їхні діти ніколи не побачили цієї війни, але впевнена — молоді треба говорити правду: «Щоб вони розуміли, якою ціною нам дістався кожен день під мирним небом».
«Підтримуйте військових. Хто як може — грошима, словом, дитячим малюнком. Ми не надлюди. Просто ми знаємо, що це потрібно зробити. Я не хочу, щоб нас жаліли. Краще — захоплюйтесь. І поважайте», — наголосила «Іванівна».
«Вечірній Київ» також розповідав про столичного рятувальника Олександра Квашука з позивним «Кван», який після ліквідації наслідків обстрілів у столиці вирушає на фронт, щоб евакуювати поранених бійців до тилу.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»