«Погляд у небо»: мешканець Київщини фіксує красу хмар і метеорологічних явищ. ФОТО

Через повномасштабну війну українці навчилися з осторогою дивитися в небо — особливо вечірнє чи нічне, коли чути звуки «Шахедів» або роботу ППО. Але не Віталій Савченко. Його «крайні» фото сріблястих хмар, зроблених у Бучанському районі, просто зачаровують.

«У ніч на четвер над Здвижівкою можна було побачити найвищі на нашій планеті, дуже рідкісні сріблясті хмари. Вони формуються в мезосфері на висоті 75–85 км і підсвічуються сонцем, що знаходиться далеко за горизонтом. У той час інші хмари вже перебувають у земній тіні.

Побачити сріблясті хмари можна лише влітку — під час найкоротших ночей, коли за полярним колом панує полярний день, і сонце світить 24/7», — так описує це явище Віталій у розмові з «Вечірнім Києвом». Здається, що про хмари він знає все.

Свої фото він обробляє мінімально — додає трохи контрасту. А знімає на телефон середнього класу.

У дитинстві його часто відправляли до таборів по всій Україні і хлопець уважно спостерігав за усім, що його оточувало: гідрологія, геологія, метео, навіть сільське господарство — усе довкілля було цікавішим за найзахопливішу книжку. Фотоапарата тоді не мав, тож спостерігав і запам’ятовував.

Метеорологія згодом стала для нього чимось більшим, ніж просто хобі: самотужки вивчав те, що стосувалося цієї теми. Вступив до університету за спеціальністю «туризм», пізніше багато подорожував автостопом по Україні та світу. Знання з метео часто були необхідністю, коли місяцями знаходився у дорозі і в більшості часу не мав доступу до інтернету, щоб подивитись прогноз погоди.

Під час екскурсій та лекцій фахівців Укргідрометцентру переконався: професія метеоролога не для нього. Спеціалісти «прив’язані» до станції, а йому подобається змінювати місце спостереження.

Йому достатньо просто підняти голову, щоб зрозуміти, яка буде погода. А ще його зачаровує небо. Фотографіями ділиться на своїй Facebook-сторінці, а також у закритій групі Укргідрометцентру. Знаннями — з усіма охочими.

У селі Здвижівка Бучанського району на базі Молодіжного простору Rada Hub він організував Астроночі — запрошував молодь вивчати зорі та різні метеорологічні явища. Каже: щоб побачити неймовірне небо, не обов’язково їхати далеко.

«Одні з найкрасивіших кадрів зроблені саме тут, у Здвижівці, восени торік — справжнє північне сяйво з неймовірними кольорами», — згадує Віталій.

Часто, найгарніші заходи сонця трапляються після проходження холодних фронтів. Коли залишається вузька смуга ясного неба, саме туди сідає сонце та підсвічує все навколо.

Хмари бувають неймовірно гарні: перисті, кігтевидні, лентикулярні, купчасто-дощові… А ще — рідкісне явище нестійкості Кельвіна–Гельмгольца, коли хвилі у небі мають форму гачків. Воно виникає тоді, коли на великих висотах розходяться два потоки повітря, які рухаються в різних напрямках та з різною швидкістю тож внаслідок тертя хмари «скручуються» в повітряні баранці.

Улюблені хмари Віталія — купчасто-дощові (грозові), які приносять грози.

«Вони величні, структурні, багатошарові. Коли все накопичується: блискавки, фронти — справжній адреналін. Починаєш рахувати секунди до грому, розумієш, де може вдарити. А якщо стоїш посеред поля — це важливо», — сміється він. У нього є мрія з дитинства — побувати на «алеї торнадо» у США та поганятись за цими величними вихорами, як це роблять штормчейзери — мисливці за стихійними метеоявищами!

Одного разу друзі скинули йому фото «атомного гриба» у небі — це виявилась купчасто-дощова хмара у формі ковадла. Вона може підійматися до 14 км, де її верх розмивається вітрами. Окремі з цих хмар здатні породжувати смерчі та град, коли відбувається пробій тропопаузи і висота хмари досягає 14+ км. Візуально град у хмарі можна помітити завдяки блакитному чи зеленому відтінку.

До речі, Віталій наголошує: в Україні ураганів не буває. Є шквали, грози, смерчі — але не урагани в метеорологічному значенні цього слова, адже умов для їх утворення тут просто немає.

За його спостереженнями, найближчий тиждень Київ очікує спекотна погода — розпочнеться вона вже з понеділка. Віталій зазначає, у короткостроковій перспективі (1-2 дні) визначити прогноз можна навіть візуально — за типами хмар на небі. Проте застерігає: якщо хтось у липні прогнозує «страшну спеку у серпні» — цьому не варто довіряти. Сучасні математичні, прогнозні моделі дозволяють спрогнозувати погоду на доволі короткий період: 7-14 діб.

Влітку, коли синоптики кажуть: «на Київщині мінлива хмарність, місцями короткочасні дощі, грози» — це означає, що мінімум на 30% території області прогнозується дощ, а на решті 70% території області буде сухо. А потім більшість обурюються: «Де ж та обіцяна гроза?», а тим, хто попав в оте «місцями» буває не до сміху», — пояснює Віталій.

У Києві часто буває ситуація, коли внаслідок локальної грозової конвекції заливає Виноградар, а на Троєщині — сухо. В холодну пору року, коли більш активна циклонічна діяльність і фронти циклонів простягаються на кілька тисяч кілометрів, прогнозувати легше: дощ (сніг) накриває в більшості всю територію області, проте інтенсивність явищ набагато нижча.

А от влітку — грозові, купчасто-дощові хмари менш передбачувані. Саме тому парасоля у сумці — річ незамінна. Як і здатність бачити красу у простому: у небі над головою.

Усі фото Віталія Савченка

Читайте також: Весна 2025 стала десятою у рейтингу найтепліших у Києві за понад 140 років

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»