Київ попрощався з трьома рятувальниками, які загинули під час ракетного удару рф на Солом’янці. ФОТОРЕПОРТАЖ

До пожежної частини №18 поліція перекрила дорогу. Попрощатись з героями без зброї прийшло дуже багато рятувальників, журналістів і простих киян, які хотіли вшанувати пам’ять молодих сміливих пожежників.

Вони загинули на світанку 6 червня. Росія постійно практикує удари в цивільну забудову, бо у них мета — знищити в Україні якомога більше. Наші вогнеборці намагаються швидко прибути на місце атаки та швидко гасити вогонь, щоб пожежі не поширювались. От тому ворог і застосовує удар за ударом, пояснила журналістам речниця ДСНС Світлана Водолага.

«Під час ліквідації пролунав вибух. Чи то був повторний прильот, чи то був здетонований шахед, який не здетонував раніше. Це невідомо, це будуть встановлювати правоохоронні органи. Стався дуже потужний вибух, внаслідок якого загинули три рятувальники. І 16 було поранено. 9 — це важкі поранення, інші — це контузія і легкі поранення, які не загрожували життю», — розповіла Світлана Водолага.

До трун загиблих під’їхав на кріслі колісному і один з поранених рятувальників, який був з хлопцями на зміні. У нього чисельні рани, перев’язані руки. Він низько вклонився загиблим побратимам.

Біля загиблих були їх безутішні рідні. Лікарі «швидкої» допомагали тим, хто втрачав свідомість. У повітрі стояв запах ліків та квітів, які несли і несли рятувальники.

Лариса Скадіна, 77-річна бабуся 32-річного Данила, намагалась стійко триматись і розповіла журналістам, що онук все життя хотів бути рятувальником. Він був з товаришами на найскладніших викликах.

«Я йому кажу, Данюша, ти у нас один. А він мені: бабусю, а якби до тебе прилетіло, тебе ж ніхто не спасе? Хто, як не я? Він тоді пішов на чергування як зазвичай. Ніякого передчуття не було. Хоча знаю, що він перший лізе, біжить рятувати. І всім треба помогти», — розповіла бабуся загиблого рятувальника Данила Скадіна Лариса.

Друг Данила розповів «Вечірньому Києву», що і у військовому квитку у рятувальника була спеціальність «пожежник».

«Він був винятковим! Ми з ним подружились завдяки гіревому спорту. Уявіть, маючи вагу 54 кілограми, він рукою підіймав 52 кілограми! Я вважаю, що має бути турнір для молоді в пам’ять про Данила Скадіна», — розповів товариш Данила, з яким він працював і жив поруч на Подолі вісім років.

Оксана, яка працює в ДСНС, буквально захлиналась сльозами, коли розповідала про колегу:

«Він мав тільки роботу й спорт. У нього навіть дівчини не було. Ми й подружились, коли займались спортом. Він був такою щирою і доброю людиною, що я і досі не усвідомлюю, що він загинув».

Начальник караулу капітан служби цивільного захисту Валентин Дробот з 18 ДПРЧ виступив під час прощання. Як виявилось, він був із загиблими в одній зміні тієї пекельної ночі 6 червня.

«Андрюшка, Данька, Пашка. Вони були не просто пожежними рятувальниками. Вони були синами своїх батьків, справжніми чоловіками, друзями, кумами, козаками. Справжніми синами своєї України», — звернувся до побратимів Валентин Дробот.

Прийшла з букетом синьо-жовтих хризантем на прощання режисерка-документалістка Тетяна Чорна. Вона розповіла, що знімала стрічку саме з цими рятувальниками — третьою зміною.

«Я знаю їх всіх! Вони були завжди простими і веселими. Наприклад водій Андрій після пожежі у машині вмикав радіо і жартував, підіймав всім настрій. Я пишаюся, що знала їх! Вони — герої. планую продовжити стрічку…» — розповіла вона «Вечірньому Києву».

«Ми молимося ще за 21 пораненого рятувальника з Києва та Тернополя, які також постраждали від ворожих ударів того дня. Тримайтеся, рідні — ми з вами серцем!» — звернулись до колег у МВС.

Героїв-рятувальників проводжали в останню путь під гімн України, а коли катафалки виїжджали з території пожежної частини №18, загули сирени пожежних авто.

Павла Єзгора поховають у Карашині Київської області, а Андрія Ремінного та Данила Скадіна — на Байковому кладовищі.

Читайте також:

«У Києві під час ліквідації наслідків ворожих ударів загинули троє рятувальників».

Ольга СКОТНІКОВА, Анна БІЛОУС, «Вечірній Київ»