На фронті загинув український журналіст Петро Черних

Петро Черних був відомим журналістом, який спеціалізувався на енергетичній тематиці, на початку широкомасштабного вторгнення він пішов добровольцем на фронт.
Про те, що журналіст та військовий Петро Черних загинув на фронті, стало відомо з допису його дружини Юлії у фейсбук, а згодом і від колег.
«Він пішов сьогодні назавжди. Зробив мене щасливою на 17 років. Дав життя двом хлопцям. Довів країні що є порядні і сміливі люди», — написала дружина Юлія Черних й опублікувала фото, на якому Петро йде у далечінь стежкою.
На сторінці Петра, йдеться про те, що вчився він у 157 школі, здобув вищу освіту, а потім працював в УНІА і НАК «Енергоатом».
У спогадах друзів, колег і близьких, Петро Черних постає, як дуже людяний, сміливий і чесний товариш та журналіст. Він пішов у військо добровольцем, у перші дні оборони Києва.
Про чудового журналіста та мужнього військового, написала директорка ІМІ Оксана Романюк.
Вона звернулась до Захисника зі словами вдячності:
«За захист, мудрість і простоту, за доброту, і за те що був найкращим хрещеним для нашого Іванка, якого я тільки могла уявити. Петя приєднався до війська в перші дні вторгнення як доброволець, брав участь в обороні Києва, воював на Луганщині, Донеччині, Харківщині.
Якби не йбн росія, він продовжував би виховувати своїх двох синочків, дарував би Вані книжки і пістолети, а своїй дорогій Юлі квіти».
Про колегу, з яким пропрацював 5 років, у фейсбук написав відомий медіа-менеджер Сергій Сай-Боднар.
«Сум і гіркота після вчорашнього повідомлення, що на фронті загинув наш колега, журналіст Петро Черних. Його дітей осиротили ублюдки — „освободітєлі“, які прийшли на наші землі, щоб знищувати найкращих, найрозумніших, цвіт нації.
Петя Черних був із таких. Патріот. Талановитий і порядний. Журналіст від Бога, який добре розумівся на економічній тематиці, один із небагатьох, хто грунтовно „шарив“ у темі енергоринку».
Читайте також:
«Солдат Сергій Кондрашов народився під Бахмутом, через війну виїхав на Київщину, загинув на Харківщині».
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»