«Мотанка — це про внутрішнє прагнення перемогти ворога»: інтерв’ю з художницею Ірчією Бондаренко

10 травня у Києві відбудеться унікальний майстерклас з монохромної графіки від самобутньої харківської мисткині Ірчії Бондаренко, яка має унікальний художній стиль.

Майстерклас «Живі мотанки: мистецтво гелевими ручками» — це незвичайне поєднання української традиції та сучасного мистецтва. Учасники зможуть створити власну картину-мотанку, використовуючи лише гелеві ручки, та відкрити для себе нові виміри творчості.

На арттерапевтичній зустрічі Ірчія покаже, як за допомогою графічних ліній можна надати малюнку життя за допомогою певних «секретів» — технік і відчути гру «кольорів» у монохромному форматі.

На учасників чекає:

• Знайомство з образом мотанки в українській культурі
• Освоєння унікальної техніки малювання гелевими ручками
• Можливість створити власну картину-оберіг
• Медитативна арттерапія та спілкування з однодумцями

Майстерклас та намальована на ньому мотанка стануть чудовим подарунком до Дня матері, який відзначатиметься 11 травня. А також нагодою провести час напередодні свята разом у творчій атмосфері. Під час майстеркласу у просторі книгарні «Колесо життя» будуть представлені роботи художниці, які можна буде придбати.

«Вечірній Київ» поспілкувався з художницею та розпитав про її шлях у мистецтві, особливості образу мотанок та техніки малювання.

— За фахом ви музикантка. Розкажіть, як прийшли до образотворчого мистецтва? З чого починали?

— Так, я закінчила Харківську консерваторію як теоретик і композитор. Ймовірно, щось створювати — чи музику, чи малюнок — це і частина мене, і спосіб взаємодії зі світом.

Мені цікаво щось помічати — і зовні, і всередині себе. Фіксувати побачене, якісь події, свої стани, настрої в образах: музичних, віршованих, візуальних. Малювала ще маленькою дитиною. Хоч професійно ніде не займалася малюванням, навіть в гурток малювання не ходила.

Коли у 2014 році почалася війна, мабуть, у мене була така концентрація емоцій, думок… Стали народжуватися вірші, я продовжувала писати музику.

І потім спонтанно прийшла ідея створила серію портретів із «речей із шафи». Так, взявши футболки, сукні, сорочки, я «намалювала» обличчя відомих людей. Серед них Моцарт, Бах, Сергій Параджанов, Тарас Шевченко, Мік Джаггер, Нік Кейв…

Стала «малювати» будь-чим: маковими та кавовими зернами, нитками, клаптиками паперу, камінцями, ґудзиками, пластиліном… Це були все портрети видатних людей. Серед яких — багато відомих українців. В рідному Харкові було багато виставок цих робіт.

— У Києві ви проведете майстерклас з малювання мотанки. Як цей образ виник у вашій творчості? Що він особисто для вас означає?

— Чітко пам’ятаю — образ мотанки виник рік тому в маминому саду на Харківщині. Я стояла посеред квітучого саду. Був сигнал повітряної тривоги. І мені захотілося намалювати мотанку з баранцем, у якого був би ріг у вигляді місяця. Я взяла альбомний аркуш і лише чорну гелеву ручку. Чи то настрій був таким. Не бачила кольорів, хоча все відбувалося у весняному саду. Сіла за стіл під горіхом і черешнею та намалювала першу мотанку. Все робила інтуїтивно. Назвала малюнок «Мотанка і нитки часу».

А потім подумала про таку річ: коли відкриваю ноти, я бачу графіку! Нотний текст — це графіка, яка оживає, коли музикант заграє! Мені хотілося продовжити малювати мотанки. Та і друзі в фейсбуці підтримали та попросили малювати далі. Кілька перших образів були схожими на ляльок-мотанок.

Звісно, для мене в контексті війни, мотанка — сильний образ. І оберіг, і ворожіння, і звертання до роду, до його сили. Та потім я відчула, що мотанка для мене — не лялька. Образ сили української жінки, яка вміє любити свою землю. І вміє ненавидіти ворога. Мотанка — це про внутрішнє прагнення перемогти цього ворога. Про зв’язок українців між поколіннями. І про реальних жінок, чиї історії під час війни я чула. Тому у моїх мотанок з’явилися обличчя. І навіть вони очі розкрили.

Мої мотанки — жінки різного віку. Є мотанка-підліток з електрогітарою. Є молода жінка-мотанка з капібарою… А є алюзії на відомі картини. І є мотанка-захисниця зі зброєю в руках.Тобто, мотанка для мене — історія, «ниточка-лінія» якої тягнеться і не рветься!

— У чому особливість вашої техніки? Чому в роботах з мотанками надаєте перевагу монохрому?

— Насамперед покладаюся на свою інтуїцію. Монохром подобається, бо, згадайте старі чорно-білі фільми чи фото. В них є щось чарівне, особливе. В монохромі можна розгледіти приховані кольори.

Графіка дає можливість лініями, штрихами, «цяточками», крапочками створювати цікавий світ образів, світлотіней. Малюнку можна надати об’єм, якщо поєднати різні технічні прийоми. І в такому чорно-білому форматі — знайти багато тонкощів, нюансів, відтінків. Як і в музиці. Коли скрипка, наприклад, тримає один звук — він тягнеться, а ти відчуваєш: щось розгортається, і воно більше за звук…

— Малювання, яке ви запропонуєте учасникам, також є арттерапевтичним — розкажіть про це детальніше. З якими темами дає змогу попрацювати це заняття, які його ефекти? Кому б ви рекомендували відвідати?

— Я б хотіла, щоби на майстер-класі люди відчули, що творчість — не лише покликання людей, у яких є хист, дар до цього. Творчість живе в кожному з нас. Це частина нашого буття. Ми й у повсякденному житті — творці. Тільки часто не усвідомлюємо цього.

Щодо малювання — воно і творчість, і терапевтична штука, коли можна стати сильнішим за страх, тривогу. Бо малювання — це і концентрація уваги, і дрібна моторика, і перемикання уваги, і психологічна корекція. Ми малюємо і «вимальовуємо» різні стани. Знімаємо напругу. А інколи бачимо, що страх сам вийшов з ліній і ми його більше не боїмося. На своїх мотанках я це прожила і відчула.

Ми малюємо і ніби «перезбираємо» себе. У малюванні ми повертаємо свою цілісність. Бо створюємо самі щось цілісне і даємо малюнку, образу життя.

Ірчія Бондаренко — харківська мисткиня й музикантка за освітою. Працює у графіці, текстилі та експериментальному колажі, створюючи картини й прикраси з різноманітних матеріалів. Її роботи експонувалися в Харкові, Києві, Львові, а також за кордоном — у Словенії, Хорватії та Британії.

У Бельгії картини стали основою для декорацій в дитячій театральній виставі (режисерка Альбіна Богун). Видавництво «Колесо Життя» випустило метафорично-асоціативні карти «Мотанки» на основі її малюнків. Графічними зображеннями проілюстровані також книги видавництва «Колесо Життя»: книга Андрія Зелінського «Мапа» і книга Володимира Нікітіна «Глоси і маргіналії».

Коли: 10 травня, 13:00
Де: Книгарня «Колесо Життя», ТЦ GORODOK Gallery, 2 поверх (проспект Степана Бандери, 23)
Вартість: 500 грн. Реєстрація за посиланням.

Читайте також:

• Від YouTube каналу до хорової школи: Євген Маляревський розповів про музику, яка об’єднала понад 140 людей в аматорському колективі. Кияни матимуть змогу почути хор ВУХА вже 11 травня.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»