«Зношеність житлового фонду та інженерних мереж — найболючіша проблема Подолу», — заступник голови Подільської РДА

Подільський район Києва — один із найстаріших та найбільш колоритних у столиці. З його вузькими вуличками, історичними будівлями та мальовничими набережними, Поділ завжди приваблював мешканців та гостей міста.

Однак, як і будь-який інший район із багатою історією, він стикається з низкою викликів: від зношеності житлового фонду та інженерних мереж до необхідності модернізації інфраструктури та адаптації до сучасних потреб містян.​

Заступник голови Подільської РДА Микола Дубовик, в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» поділився своїм баченням основних проблем району, розповів про хід відновлювальних робіт після обстрілів, стан будівництва метро на Виноградар та плани щодо реконструкції Контрактової площі.

ФІНАНСОВА УЧАСТЬ МЕШКАНЦІВ БУДИНКІВ ЗМІНЮЄ СТАВЛЕННЯ ДО СПІЛЬНОГО МАЙНА

— Миколо Григоровичу, у Подільський адміністрації Ви працюєте з 2000 року, а відтак, як ніхто знаєте всі больові точки району. Які основні проблеми ви б виокремили?

Подільський — один із найстаріших районів Києва, відповідно, житловий фонд досить застарілий.

Те саме стосується й інженерних мереж — вони зношені, й це створює серйозні виклики. Це, мабуть, головна проблема. Особливо в опалювальний період: коли опалення вимикають, люди вмикають більше електроприладів, а мережі не витримують навантаження. Найгірше, що це може призводити не тільки до відключень світла, а й до пожеж.

— Для багатьох столичних будинків великою проблемою є зношеність ліфтів. Наскільки це актуально для Подолу?

Це важлива проблема, але не така гостра, як у висотних мікрорайонах. Поділ — це переважно середньоповерхова забудова. В новобудовах ситуація краща, але загалом проблема комплексна — вона залежить і від якості самого обладнання, і від того, як ним користуються. На жаль, часто самі мешканці недбало поводяться з ліфтами.

Зараз відбувається реформа житлового господарства, і важливо, щоб вона закріпилася в свідомості людей: будинок — це спільна власність. Ліфти ремонтуються або замінюються лише на умовах співфінансування. І майже всі вже це розуміють: мешканці сплачують 5%, решту — 95% — покриває бюджет.

Коли люди беруть участь фінансово, змінюється і ставлення до спільного майна.

МОЖЛИВІСТЬ ЗМІНИТИ УПРАВИТЕЛЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗА МЕШКАНЦЯМИ

— Це, до речі, ще одна гаряча тема останніх тижнів. Багато киян після отримання платіжок за березень, побачили там значно збільшені суми за управління будинком. Подекуди тарифи були підвищені більш як у два рази. І виникає логічне питання — а чи покращиться якість обслуговування?

Спершу хочу уточнити: це не тарифи в класичному розумінні. Тариф — це плата, яку встановлює, наприклад, НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг — ред.)— на воду, електроенергію чи тепло. Тобто на ті послуги, де є монополіст і ціну визначає держава.

У випадку з житловими будинками — це не тариф, а плата за управління. І тут немає монополії — мешканці самі можуть обрати компанію-управителя. Причому не обов’язково створювати ОСББ — достатньо провести загальні збори та визначити управителя будинку.

Ця плата формується відповідно до потреб будинку: прибирати, мити під’їзди, робити ремонти — усе вирішується за згодою мешканців. Вони самі визначають обсяг послуг і, відповідно, вартість.

МЕШКАНЦІ ПОНАД 100 БУДИНКІВ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ САМОСТІЙНО ОБРАЛИ УПРАВИТЕЛІВ

— Тобто процес обрання управителя не завершився?

Так, кияни і сьогодні можуть змінити управителя. Для цього достатньо скликати загальні збори будинку, зібрати 50% плюс один голос мешканців — і обрати нового підрядника, домовитись з ним про іншу ціну. Це право власників житла, воно не зникло з проведенням конкурсів. Інформація про це була доступна, існували відповідні постанови, й у нашому районі частина будинків цим скористалася.

З близько 700 будинків Подільського району, які належать до комунальної власності, мешканці понад 100 обрали собі управителів самостійно.На решту будинків призначено Керуючі компанії, які перемогли в конкурсі.

Ми проводили багато роботи щодо створення об’єднань співвласників. І ті, хто пішов цим шляхом, швидко зрозуміли: обслуговування будинку — це витрати, іноді досить суттєві, а також відповідальність за власну нерухомість. Це те, до чого ми поступово йшли, бо місто не може безкінечно дотувати сферу ЖКГ.

Будинки — це спільна сумісна власність мешканців. І тут ми відрізняємося від західних країн: у нас житло безоплатно передали людям у власність після будівництва державою. В Європі зазвичай будинок має одного чи кількох власників, які самі вирішують, як управляти майном.

Це складне завдання, але ми маємо навчитись домовлятися — і відповідально ставитись до власного житла.

— А як мешканці можуть контролювати, куди витрачаються їхні кошти, якщо їх будинок обслуговує не ОСББ а Керуюча компанія, наприклад?

Насамперед — не бути байдужими. Якщо кожен окремо не готовий цим займатися, можна сформувати ініціативну групу — її обов’язково будуть чути. Обслуговуючі організації сьогодні зобов’язані узгоджувати з мешканцями витрати на поточні чи капітальні ремонти.

Тому важливо чітко озвучити, що саме потрібно: замінити щось, відремонтувати, оновити. Саме мешканці найкраще знають стан будинку — вони там живуть і бачать ситуацію щодня. А управитель чи обслуговуюча компанія приходить лише за потреби або за графіком.

— Ну Ви ж знаєте, що домовитися із сусідами іноді завдання з зірочкою

Багато залежить від складності питання, відповідно і алгоритм прийняття рішення проблеми може бути різним.

Тому важливо бути небайдужими: або брати участь, або довіряти тим, хто представляє інтереси будинку. Так влаштована будь-яка спільнота — завжди є активні люди, які беруть ініціативу, є ті, хто спостерігає, і ті, кому це не цікаво до певного моменту. Але коли щось стосується їх особисто — вони теж долучаються.

ПОНАД 700 КВАРТИР ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК ПОВІТРЯНИХ АТАК РФ ЗВЕРНУЛИСЬ ЗА Е-ДОПОМОГОЮ

— З початку повномасштабного вторгнення Подільський район неодноразово зазнавав обстрілів з боку росії. Наскільки суттєвими були пошкодження?

На перший погляд здається, що пошкоджень було небагато. Але якщо дивитися на кількість квартир, мешканці яких зверталися по допомогу, то на сьогодні можемо говорити про понад 700 помешкань щодо яких були проведені обстеження, складені відповідні документи та прийняті рішення міської комісії.

Причому пошкодження в нас були ще тоді, коли про це мало хто говорив — у березні 2022 року. Ударів було кілька — через день-два. В деяких будинках вибуховою хвилею буквально зривало стіни. У таких випадках доводилось відновлювати не окремі квартири, а цілі квартали.

— На сьогодні є житлові будинки, які ще повністю не вдалося відновити від наслідків повітряних атак?

Можуть залишатися невідновленими окремі квартири, бо це — окрема програма. Щодо місць загального користування — ми їх ремонтуємо поетапно. Наприклад, часто страждають вікна, покрівлі. Спершу отвори закривають тимчасовими матеріалами (плівкою, фанерою), а потім уже відбувається повноцінна заміна.

На 2025 рік у нас заплановані роботи по відновленню, зокрема капітальний ремонт покрівлі на будинку Набережно-Хрещатицька, 33, який теж зазнав пошкоджень. Щодо квартир — ситуація складніша. Дехто вже самостійно відновив житло, плануючи в майбутньому претендувати на відшкодування. Інші — подали заявки на державну допомогу: отримали електронні кошти, провели роботи, прозвітували.

Робота з відновлення ще триває. Якщо в будинку досі видно вікна, закриті фанерою, це не через затримки з боку міста. Як тільки з’являється заявка в реєстрі пошкодженого або знищеного майна, ми реагуємо оперативно.

— Дехто вважає, що для пришвидшення відновлення житла потрібні зміни в законодавстві, бо процедури надто довгі. Як ви це оцінюєте як член міської комісії з відновлення?

На мою думку законодавство прописане чітко, і його дотримання важливе. Якщо занадто спростити процедури, може з’явитися ризик зловживань.

Наразі все працює в межах чинних норм: якщо потрібно — людей тимчасово відселяють, проводяться роботи. Звісно, хотілося б, щоб усе відбувалося швидше, але не завжди це можливо.

— Якщо йдеться про відселення мешканців — чи маєте резервний житловий фонд? Це гуртожитки чи інші варіанти?

Так, це здебільшого гуртожитки. Іноді користуємось пропозиціями від готелів або інших установ. Але, на щастя, останнім часом нам не доводилося організовувати масові переселення — люди переважно самостійно знаходили тимчасове житло або йшли до родичів.

ВЖЕ ЦЬОГОРІЧ РОЗПОЧНУТЬСЯ РОБОТИ ІЗ ОНОВЛЕННЯ ТРАМВАЙНИХ КОЛІЙ НА ВАЛАХ

— Давайте поговоримо про транспортну інфраструктуру. Одна з найгарячіших транспортних точок Подолу сьогодні — вулиця Глибочицька. Хоч вона й належить до Шевченківського району, але через перекладання трамвайних колій там постійні затори. Колії тягнуться далі Валами — чи плануються там роботи?

Після завершення робіт на Глибочицькій, імовірно, роботи поступово перемістяться на Вали. Водночас є серйозні інженерні виклики — зокрема, старий колектор, по якому під землею протікає річка Глибочиця. Саме тому там — бульвар: під ним проходить ця річка в колекторі, якому вже понад 150 років. Але у планах — вже цьогоріч почати роботи із оновлення трамвайних колій на Валах.

— А вулицю Кирилівську коли доробите?

Так, там є ділянка, яку ще не доробили. Вона відходить від основного напрямку Кирилівської — там є розгалуження: одна гілка йде далі Кирилівською, інша — на Костянтинівську. Через це обсяг робіт дуже великий.

Крім того, там розташований транспортно-пересадочний вузол у центрі — від Контрактової площі до Валів, і проєкт у цьому місці складніший.

Але першочергове вже зроблено — ті ділянки, які були критичні для продовження робіт. Наприклад, без оновлення Кирилівської ми не могли б перекрити Новокостянтинівську, де зараз йде реконструкція естакади. Тож роботи йдуть поетапно, з урахуванням технічної складності.

У планах міських служб — зробити цю ділянку Кирилівської разом уже із проведенням робіт на Валах.

БУДИНКИ РОЗТАШОВАНІ ВЗДОВЖ МАРШРУТУ МЕТРО НА ВИНОГРАДАР УКРІПЛЮЮТЬ

— Наскільки активно триває будівництво метро на Виноградар?

Судячи з відгуків мешканців — дуже активно. Люди скаржаться, що роботи ведуться і вдень, і вночі, тож зрозуміло, що процес іде.

Частину дороги перекрили — це було заплановано, бо в цій частині метро будується відкритим способом, і без перекриття руху просто неможливо. Ми підтримуємо ці кроки й сподіваємося, що протягом року основні роботи буде завершено.

Треба розуміти: велика частина часу йде не тільки на сам тунель, а й на перекладку інженерних мереж. Це часто займає більше часу, ніж безпосереднє проходження тунелю.

Ми регулярно зустрічаємось із мешканцями — пояснюємо ситуацію. Є тимчасові обмеження, зокрема з окремих дворів довелося перекрити основні виїзди і облаштувати тимчасові проїзд. Це, звісно, створює незручності. Але будівництво метро у вже існуючому житловому масиві — завжди виклик. Це масштабніші роботи, ніж будівництво звичайного будинку.

Є гуркіт, роботи тривають цілодобово, ведеться укріплення будинків, які розташовані вздовж майбутнього маршруту метро. Але ми переконані, що після завершення проєкту мешканці відчують реальні переваги — зручність і швидкість пересування.

— Нині у Києві триває двомісячник з благоустрою. Чи багато роботи у вашому районі?

Роботи вистачає. У нас є близько 15 точок по району, які мусимо прибрати під час двомісячника.

Хоч це не можна назвати справжніми сміттєзвалищами — радше накопичення сміття, яке люди залишають у непризначених місцях. Часто це будівельні відходи після ремонтів — люди просто виносять і скидають, думаючи, що «хтось прибере». І якщо не вдається знайти винуватця — доводиться прибирати нам.

Головне — щоб ця робота не стала постійною. Прибирати за кимось — не має бути нормою. Потрібна свідомість: якщо всі люблять своє місто — треба й поводитися відповідально.

КОНТРАКТОВА ПЛОЩА МАЄ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ЯСКРАВИЙ ТА ДИНАМІЧНИЙ МІСЬКИЙ ПРОСТІР

— Нещодавно Ви брали участь у робочій зустрічі із відомим датським урбаністом щодо створення оновленого міського простору на Контрактовій площі. Яких саме змін очікувати киянам?

Датський урбаніст Мікаель Колвілл-Андерсен, який вже реалізував у нас проєкт «терапевтичного саду» на Куренівці, поділився ідеєю тимчасового перетворення площі — наповнити її життям і функціоналом. Адже влітку на великій асфальтованій ділянці Контрактової перебувати некомфортно: спека, відсутність тіні, і люди природно тримаються ближче до дерев.

Хочу наголосити, коли ми говоримо про цей проєкт, то йдеться не про будівництво, а про встановлення пересувних конструкцій. Зокрема у планах розташувати там дерева в контейнерах (близько 50), щоб створити тінь, облаштувати маршрути для прогулянок, зони активного відпочинку. У нас уже є традиція проводити на площі спортивні заходи на вихідних, підтримані на державному рівні — міні-корти, тенісні столи, майданчики для футболу. Тепер це стане постійним елементом.

Планується також облаштувати спокійні зони — для тих, хто хоче просто відпочити. Ми вже погодили це з партнерами: адміністрацією активних парків і Києво-Могилянською академією, яка частково розташована на площі.

— А територія ближче до метро, там де кінцева зупинка трамваїв, її будуть оновлювати?

Поки ця частина площі залишиться у нинішньому вигляді — до початку реконструкції транспортного пересадочного вузла. Йдеться про підземні переходи, створення безбар’єрного доступу, нову логістику громадського транспорту.

Проєкт уже є, і, ймовірно, він реалізовуватиметься паралельно з реконструкцією площі. Але точно — не раніше завершення війни, адже це масштабні роботи.

Щодо поточних ремонтів — часто чуємо запитання: чи доречно це під час війни? Але ми не можемо зупинити все життя. Якщо, наприклад, трамвайні колії або дорожнє покриття вже в критичному стані — їх треба ремонтувати зараз, бо далі буде ще гірше.

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»