Молились за звільнення полонених та зниклих безвісти: у Софії Київській пройшла екуменічна Хресна дорога. ФОТОРЕПОРТАЖ
У Києві пройшла Хресна дорога за військовополонених та повернення миру в Україну, поруч молились православні, римо-католики, греко-католики, у спільній молитві взяли участь колишні полонені, рідні зниклих безвісти та військовослужбовці.
Військові строї та чорне вбрання священиків, лампадки й тиха молитва. Біля Софіївського собору, якому тисяча років, молились за побратимів і рідних, за тих, хто у мороці неволі, хто зник безвісти.
На Хресну дорогу до Софії Київської прийшло кілька сотень людей. Чимало з них були з дітьми. Саме діти першими почали молитву за захисників.
Хресна дорога — це богослужіння, яке складається з 14 станцій та символізує шлях Ісуса на Голгофу перед розп’яттям. На кожній зі станції згадують ту чи іншу муку розіп’ятого Спасителя.
Зазвичай римо-католики проходять Хресною дорогою у Страсну п’ятницю в Колізеї у Римі.
Хресна дорога — дорога страждань.
Військові Головного управління розвідки Міноборони прийшли до Софії Київської із закритими обличчями. Їх очі говорили більше, ніж слова.
Павло у розмові з «Вечірнім Києвом» зізнався, що молитиметься про побратимів.
«Без них багато з нас вже не жили б на цьому світі. І тому я щодня згадую та звертаюсь до Бога, щоб він врятував їм життя, щоб їх визволили з полону, обміняли», — поділився розвідник.
«Тільки перед Богом ми можемо сказати те найважливіше, що хочемо», зазначив Павло з позивним «Скульптор».
Міжнародний жіночий рух «За сімейні цінності» став організатором Хресної дороги. Його представниці Наталія Федорчук та Лідія Дмитрусь зазначили, що шлях, який Ісус Христос пройшов на Голгофу, полонені та їхні сім’ї проходять щодня.
Саме тому Хресна дорога у Софії Київській — це форма підтримки за тих, про кого практично нічого не відомо, хто переживає тортури й неволю, чиї родини не сплять ночами й страждають через невідомість і біль за рідну людину. А хіба українці не переживають за своїх полонених Захисників?
Молитись і просити Божої помочі — ось головна мета Хресної дороги, кажуть організаторки.
«Ми присвячуємо цю хресну дорогу полоненим, які не мають жодної допомоги, окрім обмінів. Вся Україна в духовному сенсі з ними. Звертаємося смиренно до Господа Бога, щоб він прийняв нас у свій захист духовний і тілесний», — сказав папський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, який очолив Хресну дорогу.
У розмові з кореспондентом «Вечірнього Києва» він зазначив, що ми крім молитви наразі нічим не можемо полегшити страждання тих, хто в полоні, навіть води чистої їм дати. Саме тому спільна екуменічна молитва до Бога напередодні Страсного тижня — є найбільша допомога.
Віталій Даньчак, священик ПЦУ, який служить у Михайлівському Золотоверхому, розповів, що православні приєднались до екуменічної молитви, адже саме молитва — перше, на що покладається християнин. Звернення до Бога, його промисел у такій складній справі, як звільнення з полону, найважливіші. Особливо у такому місці, що об’єднує християн — Софія Київська. Міжконфесійна Хресна хода символізує тут об’єднання всіх за звільнення української держави.
Тут чимало військових, які втратили фізичні можливості бути на фронті, тож нашим завданням є підтримати їх, зазначив Віталій Даньчак.
Отець Юрій, священик УГКЦ з храму Святої Софії на Петропавлівській Борщагівці, нагадав, що п’ятниця — молитовний день для християн.
Хресна дорога — це намагання переосмислити своє життя.
«Ми тут зібрались сьогодні, щоб солідаризуватись з населенням України. Люди мордуються і переживають трагедію, знаємо, що молитва — це найголовніший спосіб попросити у Бога миру», — зазначив священик УГКЦ.
Великий дерев’яний хрест попереду ходи несли військові.
Обряд Хресної дороги полягає в тому, що особа, чи церковний похід спиняється перед кожним із 14 образів і відчитує певні молитви, очищаючись від гріхів. У Софії Київській на кожній зупинці молитву починали військові чи члени родин військовополонених.
Учасники тримали в руках запалені лампадки й разом молились. «Отче наш» звучала 14 разів під час кожної зупинки.
Небагатослівні військові зізнавались, що вважають себе не дуже релігійними, але до Бога звертаються всі.
А от щодо молитв про побратимів, то хлопці зізнавались: «За них тільки й молимось!»
Генеральна директорка Національного заповідника Софія Київська Неля Куковальська розповіла, що ця територія — намолена за багато віків.
«Навіть не віриться, що у 21 столітті можна було розв’язати таку ненависницьку війну. І ми сьогодні підтримуємо дружин та дітей військовополонених, які чекають своїх рідних…. Дай Боже їм сили!
Чим далі — тим більше сюди приходять військові. Нам привозять хлопців з госпіталя, які мають важкі наслідки після фронту, особливо з психікою. І лікарі зізнаються, що сама присутність тут, розповіді про Софію — все це впливає на військових краще, ніж навіть методики лікування. Ми були здивовані й лікарі, до речі — теж», — розповіла керівниця Заповідника, яка тут працює вже 25 років.
Останній обмін військовополоненими відбувся 19 березня. За увесь час повномасштабного вторгнення Україна повернула 4 тисячі 306 полонених.
«Вечірній Київ» писав про те, що у Києві відзначили видатних жінок, які змінюють світ.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»