55 років "Вечорам на хуторі біля Диканьки": секрети створення фільму від "Оксани"

«Вечірці» вдалося розшукати головну героїню стрічки – Оксану, дочку козака Чуба, ще й побесідувати з нею, незважаючи на перенесену нещодавно важку хворобу. Оксана, тобто актриса Людмила Мизнікова-Белінська, багато десятиліть разом із чоловіком – актором і драматургом Олегом Белінським – мешкають у Києві. 

1961 року кінорежисер Олександр Роу повідомив про бажання екранізувати повість Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Проте чиновники Держкіно сказали, що фільм з такою «релігійною» назвою в прокат ніколи не вийде, і Роу перейменував свою майбутню стрічку на «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Режисер підібрав виконавців начебто всіх ролей: і Олександра Хвилю (козака Чуба), і Юрія Таврова (коваля Вакулу), і Людмилу Хитяєву (Солоху, матір Вакули), і Миколу Яковченка (знахаря Пацюка), і Сергія Мартінсона (дяка Осипа Никифоровича), і Георгія Мілляра (Чорта, він грав у фільмі ще й сільську пліткарку). А от Оксану ніяк знайти не міг. 

– Олександр Роу переглянув кілька сотень претенденток по всьому Радянському Союзу і приїхав на нашу студію імені Довженка, – згадує Людмила Миколаївна. – А тут я. Жодної ролі ще не зіграла, щойно закінчила акторську студію при Театрі Франка. Я прийшла на студію Довженка пробуватися на роль до зовсім іншого фільму. Проте Роу, побачивши мене, вигукнув: «Ось же наша Оксана!». Під час проб він попросив мене заспівати якусь українську пісню. І коли я затягнула (а голос у мене був гарний): «Полюбила Петруся, та й сказати боюся», доля моя була вирішена…

– Чому режисер не став знімати фільм у Диканьці на Полтавщині, де, власне, і відбувалися події у творі Гоголя?
– Тому що зйомки розпочали трохи запізно – у березні. У Диканьці вже почав танути сніг, і знімальная група вилетіла до Кольського півострова, у селище «13 кілометр» під містом Кіровськом. Я поїхала в черевичках, короткій білій шубці. І, побачивши величезні кучугури снігу, чорного від видобутку апатитів, зрозуміла, що з одягом погарячкувала. Акторів для масовки набирали за оголошеннями, розвішаними в Кіровську. Цікаво, що співати українські пісні-колядки російським хлопцям та дівчатам не довіряли. Вони за наказом синхронно відкривали роти, а неподалік, з машини, записаний на магнітофонну плівку, лунав український хоровий спів.

– Чи правда, що під час зйомок акторів, які виконували ролі різної нечисті, переслідували невдачі?
– Одного разу на Чорта – актора Мілляра звалилися декорації вагою більше 100 кілограмів, але він дивом уцілів, хоча гример поруч був травмований. Постраждала і Людмила Хитяєва, що грала відьму Солоху: катаючись із маленьким сином на лижах у перервах між зйомками, вона врізалася в дерево і зламала собі носа. Вирішила, що це знак: дражнити далі нечисту не можна. Але Олександр Роу вмовив її продовжити роботу, і «божественна Солоха» повернулася до зйомок.

(Більш докладно – в черговому номері газети «Вечірній Київ» за 12 січня)

Нагадаємо, що у Києві знімали кіноказку в стилі Брейгеля.