У столиці демонструють пейзажі місць України, де бував Тарас Шевченко
До експозиції увійшли твори Сергія Шишка, Миколи Лихошви, Леоніда Литвина та інших українських художників із колекції Національного музею Тараса Шевченка.
До Шевченківських днів у закладі відкрили виставку «Місця щасливих людей», що запрошує «помандрувати» шевченківськими місцями.
З фондів відібрали роботи, що зображують різні місця України, де бував Тарас Шевченко. Це село Моринці, де народився поет, вид на Дніпро з Тарасової гори, маєтки українських дворян, з якими спілкувався Шевченко. І звісно ж Київ, в якому є кілька установ, що названі іменем поета, серед яких — і сам музей.
До слова, твори художника Миколи Лихошви виставляють вперше, відколи вони були подаровані музею. Микола Петрович є праправнуком Тараса Шевченка у четвертому поколінні по брату Микиті. Чільне місце у його доробку займає Шевченківська тематика та образ України. Зокрема, це серія робіт живопису і графіки «Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами».
«Назва «Місця щасливих людей» не має прямого значення. Місця, в яких бував Шевченко, у нього не завжди пов’язані зі щастям. Але разом з тим багато людей, особливо які вимушено перебувають за кордоном, відчувають, що вони щасливі були б бути тут, в цих місцях, — пояснила «Вечірньому Києву» заввіділом розвитку Національного музею Тараса Шевченка Тетяна Дубина. — Звісно, Шевченко був в інших умовах. Також частково вимушено провів багато часу за кордоном, поза Україною. Але коли він приїхав в Україну вже дорослою людиною, це змінило його життєвий напрямок і шлях.
До цього він хотів поїхати за кордон, але повернувся в Україну жити та працювати після завершення навчання. І усі його подорожі Україною супроводжувалися величезною кількістю віршів та художніх робіт. В нього були прекрасні подорожні альбоми, де він робив замальовки. Очевидно, що це для нього був дуже благодатний і плідний шлях. Що приносив йому щастя, попри різні негаразди».
Тетяна Дубина розповідає, що музейники прагнули показати Шевченківські місця, якими сьогодні подорожують. І це не тільки Канів, Моринці чи Кирилівка. Але й маєтки, в яких він бував, як маєток в Качанівці чи маєток Лизогубів у Седневі.
«Люди хочуть постояти там, де стояв Тарас Григорович. Це як приєднатися до історії, і Шевченківські місця дають таку можливість, — зазначає вона. — З Шевченком асоціювати себе українцям, з одного боку, легко, а з іншого — складно, це непростий діалог з генієм. Навіть для нас, працівників музею, які здавалися б думають про Шевченка щодня, Його творчість та життєвий шлях виводять й нас на такі інсайти, яких не очікуємо».
Наукова співробітниця зазначає, що зміну життєвого шляху можна спостерігати у листах Шевченка. У 1843 році він взяв академічну відпустку в Академії мистецтва в Петербурзі, де навчався, і приїхав в Україну. Хотів відвідати рідне село, привіз картину «Катерина» Тарновському, що виконав на його замовлення. І листи, які передували його приїзду, були сповнені планами щодо закінчення навчання та поїздки до Італії. Такий був можливий шлях розвитку кар’єри художника в той час, і академія давала такі перспективи. Після подорожі Україною, коли академічна відпустка закінчилася, і він повернувся завершити навчання, отримати атестат, усі його листи сповнені іншим: «Ну коли вже я закінчу? Поїду в Україну. Хочу там жити та працювати».
До слова, Тарас Шевченко дуже хотів працювати в Університеті святого Володимира (зараз КНУ ім. Шевченка — Ред.), на посаді професора малювання. Його навіть туди зарахували, але на жаль, він не встиг попрацювати.
«Мені здається, що погляд дорослими очима на Україну змінив його життєвий вектор в тому плані, що Тарас Шевченко почав думати не тільки про своє особисте благо, — поділилася Тетяна Дубина. — Коли вийшов Кобзар, Шевченко ще був молодим поетом, йому було 26 років, і він напевно сам не все ще усвідомлював. А те, яким ми знаємо Тараса Шевченка, його поезія, яка найбільше торкає людські серця, була написана якраз в той період, коли він подорожував Україною: „Борітеся — поборете“, „Заповіт“. Очевидно, що тоді він почав ставити ідею вище за своє особисте благо. І за це, на жаль, поплатився».
«Місця щасливих людей»
Коли: до 30 березня, графік роботи: середа-неділя: 10:00-18:00 (каса працює до 17:15)
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вхід на виставку за вхідним квитком до музею: 150 грн, для учнів, студентів, пенсіонерів — 70 грн.
Нагадаємо, у київській книгарні демонструють врятований раритетний Кобзар. До 16 березня у Сенсі на Хрещатику можна побачити примірник Кобзаря 1939 року видання.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»