Від амбротипії до колажів: у Київській картинній галереї демонструють різнопланові фотографії

На першому поверсі Київської картинної галереї демонструють світлини трьох фотохудожників, кожен з яких, виходячи за межі традиційних форм, віднайшов власний стиль, способи вираження та візуальну мову.

Як зазначив куратор та один з учасників експозиції Олександр Сергієнко, метою виставки є промоція сучасної фотографії та митців, що знайомить з результатами їх творчих пошуків.

Олександр Сергієнко створює предметні фото та експонує роботи з проєкту «Обрані сни». Частина проєкту включає сюрреалістичні фото з моделями, що розкривають взаємодію героїв зі світом сну та іншими персонажами уявного простору. На них є як сам автор, так і його улюблена модель та подруга Оксана.

«Все почалося з мого зацікавлення незвичними мультфільмами та чорно-білим старим кіно, і це викристалізувалося у такі сюжети, — пояснив Олександр Сергієнко. — Тут немає роботи, яка створена з вакууму. Десь щось побачив, зачепило, і зробив власну версію. Часто моєю моделлю є подруга Оксана. І те, що ми створюємо, є нашою спільною працею, роздумами над образами».

У центрі робіт Тетяни Потоцької — колаж, де звичні міські форми перетворюються на візуальні метафори. Архітектурні мотиви, геометрія та кольори передають ритм міста, його багатошаровість і здатність до відновлення. Вон використовує фрагменти реальних світлин, текстури та форми, з яких постають нові образи.

«Надихаюся мистецтвом, зокрема сюрреалізмом. Працюю на межі жанрів — це і не фотографія, і не класичний колаж, — поділилася Тетяна Потоцька. — Всі ці колажі створені з моїх світлин. Надихаюся Києвом, його текстурами, кольорами. Але мені хотілося відійти від фотографії, тому що все створено до нас. Єдине, що ти можеш показати, — це своє відчуття, своє бачення прекрасного».

Вирізняється цикл робіт «Захисниці», на яких помітно навчання іконописом. Тетяна створила збірний образ жінки, яка молиться за своїх захисників, за Україну. І через такий образ прагнула транслювати молитву за мир.

Дмитро Труш працює за старовинною технологією амбротипії — срібного напилення на склі, що вперше була описана в 1856 році. У результаті цього процесу виходить скляний негатив, який виглядає як позитив, коли накладається на чорний фон. Особливість амбротипії полягає в тому, що всі дії (полив емульсії, експонування, прояв і фіксування) необхідно виконати впродовж 10-15 хвилин, поки не висох колодій — целюлоза, розчинена в ефірі. За допомогою цієї технології, Дмитро створює портрети та натюрморти.

«Цей метод дуже складний, і тим він мені цікавий. Окрім того, він дає максимально реалістичний відбиток реальності, якісніше зробити неможливло, — підкреслює Дмитро Труш. — Мені подобається, що амбротипія передає справжність квітів, текстуру. Беру нетипові для нашого глядача рослини, як бавовна чи плоди лотоса, та максимально підкреслюю їх цікаві форми. Розглядаю як предмети мистецтво.

Для мене колір — проста історія, дуже легко привернути увагу кольорами. Значно важче — сірим чи градієнтами. Оскільки тут використовуєтся срібло, є свій відблиск і відлив срібла. Виконання робіт на склі додає глибину в просторі. Використовую ручний друк».

Фотовиставка «Прямуючи до свого Я»

Коли: до 23 лютого, з 11:00 до 18:00
Де: Національний музей «Київська картинна галерея», вул. Терещенківська, 9
Вартість: 100 грн, для пільгових категорій — 50 грн.

Читайте також:

• Творча свобода Олександра Яновича: столичний музей представляє оригінальний артпроєкт. Митець та галерист демонструє свої абстрактні полотна та скульптури, які розкривають шлях до мистецької свободи через роздуми та рефлексії.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»