Як змусити ворога полювати на фальшиву техніку: розробник військових макетів відкрив секрет

Складання макету. Фото: Олексій Самсонов
Складання макету. Фото: Олексій Самсонов

Киянин Олег Костюков, офіцер, військовий інженер, який прослужив у лавах ЗСУ 28 років та був учасником АТО, звільнився з війська у 2024 році. Тепер він виготовляє повнорозмірні макети бойової техніки для фронту.

Днями Олег Костюков продемонстрував журналістам «Вечірнього Києва» збирання макета засобу ППО «Стріла 10». На запитання, на скільки типів озброєння вже виготовлені макети, він відповів, що на сім: це два види танків: Leopard і Т-64, зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10», самохідні артилерійські установки. Недавно створили макет САУ2С1 «Гвоздика». А от про вже вироблену та відправлену у військо кількість розповідати відмовився. Зазначив лише, що наразі є замовлення на ще 60 одиниць.

Зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10». Макет

За 10 хвилин працівники зібрали з металевих профілів каркас та одягнули його у спеціальну тканину, що максимально імітує справжню польову «Стрілу10».

Олег Костюков

«Для чого ці макети потрібні, мабуть, знають всі. Але на вигляд вони такі, як справжні. Навіть дрон з тепловізійною камерою його розпізнає як справжню бойову одиницю, адже у нас для цього є один секрет», — розповів Олег Костюков.

На думку пана Олега, такі макети більше потрібні на бригадному рівні — для артилерії. Їх можна виставити, виїхати на вогневу позицію, при чому цей макет можна покласти на оригінальну машину, а екіпаж збере за 10 -15 хвилин. Після виконання бойового завдання, військові швидко поїдуть, і ворог їх не переслідуватиме, адже зафіксує дроном «тепленьку» підробку, побачить відстріляні гільзи та ідентифікує муляж як справжню машину, вдарить по макету.

— Як у вас виникла ідея відкрити свою ветеранську справу саме з виготовлення макетів?

— Я за першою спеціальністю інженер, займався в тому числі й маскуванням, обладнанням хибних вузлів оборони, ротних опорних пунктів. На початку війни у 2014 — 2015 роки, коли ще був сектор С, а потім став ОК «Північ», служив у 8 армійському корпусі, виходив з Дебальцевого. Про це розповідати не буду, адже на війні завжди важко. Служив в інженерних підрозділах. Знаю, що макети відіграють важливу роль у війні, і знаю, що краще ворожий дрон виявить або знищить макет за 100 тисяч гривень, ніж справжню техніку за 5-7 мільйонів. Ми збережемо і техніку й особовий склад.

— За які кошти розпочали справу й хто вам фінансово допомагає?

— Розпочинав за власні кошти, нині допомога є, але завжди потрібно більше. І люди, що зараз працюють тут, потребують заробітної плати. Адже ми розміщуємо свої замовлення на різних підприємствах. Співпрацюємо з благодійними фондами, збираємо донати, відкриті до співпраці зі всіма, хто виявляє цікавість. А першу модель зробили своїм коштом.

Наша перша конструкція з пластику не пройшла перевірку реаліями. Тому вирішили працювати з каркасом з металу. Він небагато важить, але міцніший, витримує вітрові навантаження й погану погоду.

— Де виготовляють частини ваших макетів?

— Виробництва деталей знаходяться в різних містах. А наш дизайнер працює на заході України. Від його напрацювань і стартує вся подальша робота, адже він створює 3D модель по моєму замовленню. Ще один конструктор займається металевим каркасом, в іншому місці зшивається чохол, друкується принт. А тут, на околицях Києва ми їх складаємо. У нас є кістяк команди (понад 10 осіб), плюс за потреби ми розміщуємо замовлення на підприємствах швейного профілю.

Макети робимо з тканини типу «Оксфорд», на якій друкуємо необхідні зображення, й навіть «подряпини на металі» та «польову грязюку». Робимо різні типи камуфляжу.

Щодо нашої команди, то в ній є учасники, з якими очно я ще жодного разу не зустрічався. Але команда працює «як швейцарський годинник». Поки що всі разом ми не збиралися.

— Скільки часу треба для виготовлення одного макета?

— Ми використовуємо придуманий ще видатним підприємцем Генрі Фордом конвеєрний спосіб виробництва і це дозволяє значно пришвидшити процес. В результаті виготовляємо від 20 до 30 макетів на місяць.

— Яка інженерна хитрість допомагає так швидко зібрати макет гігантської «Стріли»?

— Ми прийшли до того, що макет має бути розкладним, не мати гвинтів з гайками. Тому всі деталі, які потрібно з’єднати одну з одною промарковані єдиним кольором — білий до білого, жовтий до жовтого, щоб воїни не читали оті інструкції зі збирання. З’єднання відбувається завдяки пружинним механізмам, встановленим по краях деталей. А ще він легкий, аби його переносили 2 -3 особи.

Ми думали й надувні макети робити, але вони не підходять — вони шумні й важкі. Ми ж орієнтовані на роботу в польових умовах. А насправді макети можна робити з будь-яких матеріалів — з дерева, пластика, металу, пінопласту.

— Чи багато макетів виробляють в Україні для військових і чи важко було без досвіду організувати свою ветеранську справу?

— В Україні є певна кількість приватних компаній, що виготовляють макети. А наш ветеранський бізнес називається ФОП «Phoenix Pilot group». Бізнес-досвіду я не мав і робити перші кроки в організації виробництва було складно. Але чітко розумів свою мету, і ми з колективом її досягли набуваючи досвід з кожним кроком.

— У вас є мрія, зробити щось особливо складне?

— Так. Але це складний макет, дорожчий за ЗРК разів у п’ять, хоча, на мою думку, дуже необхідний. Поки ми не можемо вийти на його виробництво й говорити що це я не буду.

А от якщо буде запит, то робитимемо й «Himars». Їх макети також виробляють в Україні. Проте, на мою думку, такий макет не може стояти на одному місці довго, бо буде розпізнаний ворогом. Справжні «Himars» постійно рухаються, адже за ними полюють рої дронів ворога, — резюмує Олег Костюков.

Читайте також: «Ветеранський бізнес у Києві: вчать захищати будинок та виготовляють шоколад».

Катерина НОВОСВІТНЯ, фото Олексія САМСОНОВА «Вечірній Київ»