З фронту на сцену за один день: інтерв’ю з актором та воїном ЗСУ Костянтином Костишиним

Актор Костянтин Костишин служить у 154 окремій механізованій бригаді ОМБР ЗСУ. Фото з особистого архіву актора
Актор Костянтин Костишин служить у 154 окремій механізованій бригаді ОМБР ЗСУ. Фото з особистого архіву актора

Нещодавно відомий актор взяв одноденну відпустку, щоб повернутися на сцену та зіграти у виставі разом з дружиною. На його думку, це стало прекрасною можливістю, щоб на декілька годин повернутися до професії та відчути себе потрібним.

Український актор та військовослужбовець Костянтин Костишин під час одноденної відпустки зіграв у виставі разом із дружиною та розповів про свою службу і переоцінку життя.

Костянтина глядачі добре знають за фільмами та серіалами «Повернення Мухтара», «Дев’ять життів Нестора Махна», «Швидка допомога», а театральні поціновувачі пам’ятають його за численними роботами у виставах.

З осені 2023 року він служить у Збройних Силах України. Попри військову службу, артист не покидає творчість. Раз на рік йому вдається взяти відпустку зі служби та вийти на сцену в одній з головних ролей антрепризи «Граємо в дурня» від творців Першого Театру Антрепризи та Комедії. Саме так розпочався для воїна 2025 рік. Проте повітряна тривога під час вистави змусила перервати її на пів години.

«Вечірній Київ» зазирнув за лаштунки театрального дійства, щоб поспілкуватися з Костянтином Костишиним та дізнатися більше про нього.

Костянтин Костишин з 2023 році служить в ЗСУ. Фото: Київський академічний театр драми і комедії

— Костянтине, сьогодні показ вистави переривався через повітряну тривогу. Розкажіть, що відчувають актори в подібних ситуаціях. Як перемкнутися з такого небажаного та незапланованого антракту на продовження спектаклю?

— Усе нормально. Не можу сказати, що для мене вимушена пауза якось відрізняється від звичайного антракту. Просто приймаю реальні умови, які склалися. Звичайно можу про себе вилаятися про тих клятих москалів…Тож не можу сказати, що це якось позначається на виступі. Коли небезпека минає, то знову збираєшся, налаштовуєшся і працює далі.

— Сьогодні ви захищаєте Україну у складі ЗСУ 154 окремої механізованої бригади ОМБР. Під час військової служби змінилося Ваше ставлення до роботи над виставами?

— Я мрію повернутися до роботи, і це станеться в будь-якому разі. Я цього хочу, я цього бажаю. Мені цього не вистачає, і дякувати моїм командирам, мене зараз теж відпустили на один день

. Буквально вчора ввечері приїхав пізно, і сьогодні зранку була репетиція, зараз вистава, а завтра о 6 ранку знову виїжджаю на службу. Робота на сцені — для мене це ковток свіжого повітря, зараз аж ком в горлі стоїть.

Мені це дуже приємно і мені цього не вистачає. Для будь-якого військового відпустка — це надихає, це необхідно. Дякувати моїм командирам, вони дають мені можливість відіграти виставу, не втратити професію і відчувати себе потрібним.

До повномасшабної війни Костянтин грав на сцені київських театрів. Фото з особистого архіву актора

-Що сьогодні Вас підтримує морально?

— Важко відповісти. Ймовірно, надія! Вона є, але періодично змінюється залежно від ситуації та подій навколо. Але в будь-якому разі я стовідсотково вірю, що це закінчиться. Ніщо не може тривати вічно! Я впевнений, що з часом, якщо не зараз, то пізніше, ми повернемо свої кордони по стану 1991 року. Буде боротьба, буде партизанщина, і це повернеться. Це дає надію на те, що я повернуся додому до сім’ї.

— Як Вам вдається на службі працювати над роллю? Згадуєте тексти під час дороги?

— Так. У мене є електронна книжка, і там всі необхідні матеріали. У дорозі все це переглядаю і згадую. Ми давно не грали «Граємо в дурня», майже рік.

Навіть на службі, коли був час, після відбою лягав і переглядав, згадував і сам з собою грав за всіх. Думаю, якби хлопці побачили, як я починаю кривлятися і переживати емоції свої та партнерів, вони б посміялися.

У нас взагалі після відбою єдиний відпочинок, бо роботи на службі дуже багато. Не завжди вдається нормально поговорити з сім’єю. Звичайно, роблю щоденні дзвінки рідним, сестрі, мамі, але не завжди є час на довгі розмови.

На думку актора, антреприза дає моживість працювати з акторами з різних театрів. Фото з особистого архіву актора

— Роль акторства у Вашому житті наразі змінилась?

— Ні, ті цінності, які були так вони залишилися, деякі принципи закріпилися. Адже були різні ситуації й змінилось відношення до людей деяких.

— Чи не важко перемикатися після військової служби на роботу в театрі?

— Зовсім ні. Ба більше — у мене таке враження, що коли потрапляю на вокзал у Києві, то наче і нікуди не виїжджав. Оскільки все вже таке знайоме, все рідне і близьке. Все рухається, все живе, все крутиться і це дуже приємно.

— Які ваші ролі є улюбленими або ж які вистави згадуєте під час служби у війську?

— Зараз нечасто, оскільки тепер маю не так і багато ролей, бо пішов з Київського академічного театру драми і комедії, де пропрацював 33 роки, втративши весь свій репертуар. У 2023 році я став актором Молодого театру, але так склалися обставини, щоб за два тижні я вже ніч службу у війську.

Тому там не встиг долучитися до репертуарного процесу, хоча там вже були призначення на роль. Зараз граю тільки в антрепризі «Граємо в дурня». На сьогодні це поки що єдина роль і вона улюблена. Це дуже класна вистава, але якось так виходить, що ми граємо її не дуже часто — приблизно раз на рік. Далі є перспективи, будемо працювати. Плани є, бажання є. А думка матеріальна, тож це має статися.

Косянтин Костишинна Михайлівській площі у Києві. Фото з особистого архіву актора

— Які, на Вашу думку, перспективи в антрепризних вистав в Україні?

— Це можливість попрацювати з різними колегами та не бути замкнутим лише у своєму театрі. Є багато акторів, з якими хотілося б працювати. В «Граємо в дурня» я маю нагоду працювати разом з Сергієм Калантаєм, Олександром Ігнатушею, Валерієм Астаховим, Христиною Синельник та моєю дружиною Анею Тамбовою. Всі ми з різних театрів, ніхто з нас не працює в одному колективі. Мені дуже подобається зустрічатися з різними колегами та працювати на одному майданчику.

До теми: Між фронтом і сценою: історія актора Олександра Печериці, що повернувся до театру після війни.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»