«Внутрішньополітичні дискусії під час війни розривають країну»: інтерв’ю із секретарем Київради Володимиром Бондаренком

Володимир Бондаренко. Фото: Борис Копусенко
Володимир Бондаренко. Фото: Борис Копусенко

У період, коли Україна протистоїть повномасштабній агресії росії, питання проведення виборів набуває особливої гостроти.

За останні кілька місяців все частіше в публічному просторі почали лунати дискусії щодо можливості проведення у 2025 році виборів.

Водночас експерти наголошують, без припинення вогню та гарантій безпеки для громадян, реалізація виборчого процесу залишається під великим питанням.

Щобільше, заступник міського голови — секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко в інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» зазначив, що у час, коли країна потребує єдності політичні ігри є дуже небезпечними, адже спроби розпочати внутрішні політичні баталії можуть призвести до ослаблення національної стійкості та зіграти на руку зовнішньому ворогу.

НАМАГАННЯ «ПОГРАТИ В ПОЛІТИКУ» ПІД ЧАС ВІЙНИ — ОЗНАКА БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

— Давайте почнемо з політичних питань. Наприкінці 2024 року експерти почали активно обговорювати можливість проведення виборів у 2025 році. Що Ви про це думаєте?

Так, політичний дискурс навколо виборів справді активізувався, і ми це відчуваємо. Але наразі об’єктивних підстав для їх проведення я не бачу. Річ у тому, що вибори під час воєнного стану заборонені не Конституцією, а законом «Про правовий режим воєнного стану». Теоретично цю ситуацію можна вирішити — внести зміни до закону та до Виборчого кодексу. Але головне питання полягає в іншому: як це зробити без припинення вогню?

На сьогодні ми маємо два можливі сценарії. Перший: припинення вогню, вибори, а потім підписання якогось міжнародного документа. Другий: спершу підписання документа, а потім вибори. Це два абсолютно різні шляхи, і кожен з них визначатиме не лише час проведення виборів, а й формат та учасників виборчого процесу. Тому все буде залежати від розвитку подій на фронті та загальної ситуації в країні.

— То чому ж про це так активно говорять?

На жаль, дехто вирішує «пограти в політику». Робити це на третьому році повномасштабного вторгнення, коли і фізичний, і психічний стан людей залишає бажати кращого — вкрай безвідповідально. До того ж відбуваються постійні інформаційні атаки, і росія вдало використовує ІПСО саме з політичної тематики.

Це почалося ще з середини 2023 року, коли ніхто навіть не говорив про можливість виборів, але вже розпочався політичний дискурс. Росія цим користується. Є ризик, що весь політичний естеблішмент почне боротися між собою, а не із зовнішнім ворогом. Саме цього чекає наш ворог — як тільки ми почнемо внутрішню брудну боротьбу, ми програємо на всіх фронтах.

Сьогодні в нас немає проблем з легітимністю ні президента, ні парламенту, ні місцевих органів влади, термін повноважень яких завершується лише восени наступного року. Вся влада в Україні легітимна, що б нам не намагалися казати з кремля чи звідкись ще.

Вибори — це легітимна можливість змінити владу, яка завжди має бути в демократичному суспільстві. Але для їх проведення необхідне насамперед припинення вогню.

Без цього я не бачу можливості проведення виборів, зокрема і в Києві, адже в день голосування росія може знову влаштувати повітряний терор. Як ми можемо забезпечити голосування нашим містянам, які зараз на фронті або виїхали за межі країни не з власного бажання? Як дати можливість кандидуватися і вести агітацію людям, які захищають країну? Їм що, дадуть відпустку? Не дадуть. А що робити з тими, хто виїхав з країни і хоче кандидуватися? На всі ці питання поки немає відповідей.

ЗАРАЗ НЕ ЧАС ГОВОРИТИ ПРО РЕЙТИНГИ ЧИ ПОЛІТИЧНІ ВПОДОБАННЯ

— Але ж незадоволення суспільства діями влади все більше зростає…

Останні опитування показують, що українці справді бачать проблему з професійністю влади. На початку повномасштабного вторгнення країна об’єдналася — і політики, і суспільство працювали як єдиний організм заради спільної мети.

Коли ми повертаємося до внутрішньополітичних дискусій під час війни — це починає розривати країну. Зараз не час говорити про рейтинги чи політичні вподобання. У Київраді замість партійних прапорців зараз майорять прапори України — і це правильно.

Влада має діяти одночасно на зовнішньому та внутрішньому фронтах. Якби ми мали Уряд національної єдності, широку коаліцію в парламенті та на місцях — це вирішило б багато питань. Наші міжнародні партнери теж дивляться, чи здатна Україна далі боротися об’єднаною, чи починаються внутрішні розбіжності, які потім буде важко подолати. Сподіваюся, що це розуміють ті, хто приймає рішення про вибори.

У ПЕРШІ ДНІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ КИЇВРАДА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА ЄДНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНУ РОБОТУ

— Якщо говорити про єдність, то варто згадати березень 2022 року, коли депутати Київради теж демонстрували абсолютну згуртованість. Але сьогодні робота міської ради виглядає інакше…

Пам’ятаю ті дні дуже добре. Перше засідання Київради в умовах війни відбулося онлайн ще 25 лютого 2022 року. На ньому ми затвердили спеціальну процедуру для ухвалення рішень, пов’язаних із воєнним станом, та скоригували бюджет. Пізніше, 13 березня, ми вперше зібралися офлайн. А між цими датами відбулося ще два онлайн-засідання.

Усі рішення тоді ухвалювалися швидко, без довгих обговорень. Важко сказати, що це було легко: тоді поруч із Києвом уже йшли активні бойові дії, ворог був у зоні досяжності систем залпового вогню. Страх, звісно, був присутній — це природно. Але 68 депутатів, які зібралися на засідання 13 березня, показали, що готові працювати заради міста.

Ті часи змусили нас швидко адаптуватися. Наприклад, ще 22–23 лютого ми без жодних протоколів пакували документи та вивозили їх з адміністративної будівлі. Усі регламенти й протоколи з’явилися значно пізніше, а тоді ми діяли інтуїтивно, керуючись потребами часу.

— З якими почуттями Ви зараз згадуєте той час?

Точно не сумую за тим часом і не хотів би пережити це знову. Але варто говорити про це з гордістю, адже деякі місцеві ради в Україні не змогли зібратися від початку повномасштабного вторгнення, що призвело до їх розпуску. Натомість Київ, Чернігів, Полтава та інші міста можуть пишатися тим, що їхні місцеві ради працювали з перших днів війни.

РОБОТА КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВІДПОВІДАЄ ЗАПИТАМ КИЯН

— А роботу Київської міської ради у 2024 році Ви теж із гордістю згадуєте?

Однозначно так. Місцева рада в умовах повномасштабного вторгнення не лише ухвалювала важливі рішення, але й разом із міською адміністрацією та виконавчим органом змогла суттєво збільшити бюджет. Причому ці збільшення були пропорційними до нових викликів і потреб міста.

Наприклад, ми не могли уявити ще 31 грудня 2021 року, що кількість внутрішньо переміщених осіб у Києві буде настільки великою, що це дорівнюватиме населенню цілого адміністративного району. Або що з’явиться така кількість комбатантів та членів сімей загиблих, і це вимагатиме швидкої реакції та допомоги.

Програма «Захисник Києва», яку ми ухвалили ще на початку 2022 року, не одразу передбачала підтримку військових підрозділів. Але вже тоді ми розуміли, що необхідно буде допомагати хоча б тим військовим структурам, які розташовані в Києві, зокрема, до речі, ТЦК (територіальним центрам комплектування). Я особисто до початку повномасштабного вторгнення ходив до свого Шевченківського ТЦК і бачив у яких умовах люди там працювали. Приміщення були в жахливому стані, з дірками в підлозі, але навіть у таких умовах люди працювали цілодобово з першого дня повномасштабного вторгнення.

З огляду на все це, я можу з упевненістю сказати, що рада працювала дієво та результативно. Ми вчасно реагували на всі виклики, і це викликає гордість.

— А на Вашу думку, робота Київради відповідає запитам киян?

Я тут згадаю щорічне муніципальне опитування, яке проводить агенція «Рейтинг» на замовлення Ірландського республіканського інституту. Воно охоплює всі обласні центри України і Київ.

Так от, за цими даними сьогодні немає критичного рівня недовіри ні до Київської міської ради, ні до мера Києва. Ці результати свідчать, що ми працюємо ефективно і відповідаємо запитам містян. Звісно, є над чим працювати, але загалом я вважаю, що робота ради відповідає потребам киян.

МАЙЖЕ 5 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ НАДІЙШЛИ ДО БЮДЖЕТУ- 2024 ВІД ОРЕНДИ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

— Давайте про конкретні рішення поговоримо. Почнемо з тих, за які Київраду критикували. І, звісно, перше з них — земельні питання.

Часто Київраду критикують за те, що ми відводимо землю під забудову, мовляв, це неправильно. Та насправді це питання глибше. Бюджет міста Києва, як і будь-якого іншого міста, формується, зокрема, завдяки земельному податку та орендній платі за землю. Це кошти спеціального фонду, який ми використовуємо на будівництво доріг, облаштування парків, закупівлю карет швидкої допомоги, і так далі.

Прямий продаж землі зараз не є ефективним рішенням через складну ситуацію на ринку, але оренда землі та податки з неї — це стабільне джерело доходів для міста. У 2024 році ці надходження принесли Києву майже 5 мільярдів гривень. Це вважайте, половина суми, яку місто виділило на допомогу ЗСУ. Я наголошую на цій цифрі, щоб показати, наскільки важливими є такі рішення для функціонування міста і його бюджету.

— Питань до виділення землі в оренду немає, є питання до того — як і кому. У цьому контексті з’явився навіть новий термін — «туалетна схема». Що це означає?

Будь-яка земельна ділянка в Києві має бути оформлена, а її користувач зобов’язаний за неї платити.

Ось приклад: є автостоянка під відкритим небом на 250 машиномісць. Там стоїть будка охоронця площею 10 квадратних метрів. Як вирішити питання землекористування? Якщо оформлювати ділянку лише під будкою, то власник платитиме символічну суму, наприклад 3 гривні, а зароблятиме десятки тисяч гривень на стоянці. Логічніше оформити всю площу парковки, щоб сплачували за використання всієї землі.

Ця проблема йде ще з радянських часів, коли існувало поняття «цілісний майновий комплекс». Наприклад, якщо підприємство мало кілька ангарів і обнесену парканом територію, воно оформлювалося як один комплекс, включно з усією землею. Нині виникає питання: як відводити землю — лише під будівлями чи всю ділянку? Якщо обрізати ділянку лише під спорудами, що робити з рештою землі?

Верховний Суд визначив, що якщо площа землі перевищує площу споруд більш ніж у 10 разів, це підстава для реалізації землі через конкурс. Тому жодної проблеми у вирішенні цього питання немає, якщо керуватися законодавством і здоровим глуздом.

НА СЬОГОДНІ В КИЄВІ ОФОРМЛЕНО МЕНШЕ 25% ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

— Які рішення потрібні або, можливо, вже існують і їх просто треба виконувати, щоб процес землевідведення став максимально прозорим і зрозумілим?

Є два рішення, які, впевнений, Київрада ухвалить уже цього року. По-перше, буде запроваджена адміністративна процедура для землевідведення. Закон «Про адміністративну процедуру» вже набрав чинності, і ми повинні дотримуватися його норм. Це означає, що комісія розглядатиме проєкти рішень у порядку їх надходження. Наприклад, якщо є невирішені питання, які «застрягли» ще з 2015 року, їх розглядатимуть першими і передаватимуть у зал.

По-друге, планується автоматичне повернення проєктів рішень із виявленими невідповідностями, зокрема, якщо площа землі значно перевищує площу об’єктів на ній без належних пояснень чи винятків. Але основна позиція міської ради залишається незмінною: кожен, хто користується землею, має її оформити і платити за це.

На жаль, сьогодні в Києві офіційно оформлено менше ніж 25% земельних ділянок. Це величезна проблема, адже місто втрачає значні кошти через недоотримані податки та орендну плату. Вирішення цього питання допоможе не лише покращити фінансовий стан міста, а й зробить процедуру землевідведення прозорішою і справедливішою.

— А кому належать понад 75% київської землі?

Більшість цієї землі знаходиться у користуванні, але за неї фактично не платять. Це стосується переважно великих підприємств, які раніше були у державній власності. Вони користуються величезними площами, але не переоформлюють ділянки і не сплачують податки. Є також проблеми з товариствами, які придбали майно, сплачують за нього, але не поспішають оформлювати землю, на якій це майно розташоване.

Ця ситуація створює проблеми для міста. Наприклад, коли ми коригуємо Генеральний план, траєкторія Подільсько-Воскресенського мосту мала б проходити через авторинок і виходити на Воскресенський проспект (раніше бульвар Перова — ред.), але зараз це неможливо через забудовані земельні ділянки. І це не поодинокий випадок, подібна ситуація спостерігається і на Рибальському острові.

Департамент земельних ресурсів завершує титанічну роботу з інвентаризації земельних ділянок. Як тільки ці матеріали будуть затверджені, всі, хто користується землею, повинні будуть сплачувати податок. Ми також активно стимулюємо підприємців оформлювати землю, проводимо зустрічі в районах, просвітницькі кампанії.

Крім того, з кінця цього року ми розпочали претензійну роботу зі стягнення безпідставно збережених коштів — це суми, які компанії зберігали, не оформлюючи землю після набуття майна. Наприклад, лише за останній квартал ми через суди отримали близько 30 млн грн. Наступного року очікуємо додатково близько 300 млн грн від таких надходжень. Це суттєві кошти, які допоможуть бюджету, особливо враховуючи, що значна частина надходжень зараз забирається державою.

— Що Ви маєте на увазі?

Я розумію, що в умовах війни та складної економічної ситуації передумов для покращення наступного року немає. Але — у нас забрали військовий ПДФО. Ми також не отримали низку субвенцій з державного бюджету, які були передбачені для міста. Наприклад, обіцяна транспортна субвенція так і не була включена в державний бюджет.

Цей перелік можна продовжувати. Але якщо ми хочемо, щоб Київ не лише підтримувався в тому стані, в якому він є, а й розвивався, ми мусимо шукати додаткові джерела надходжень. У будь-якій країні світу ти не можеш користуватися власністю, не оформивши її належним чином. Це стосується і земельної ділянки, на якій знаходиться твоє майно. У деяких країнах така ситуація навіть вважається злочином, за який можна отримати реальне покарання.

НАЙГОЛОВНІШЕ БАЖАННЯ КОЖНОГО — ПЕРЕМОГА

— Яким був для Вас 2024 рік?

Дуже важким. Це третій рік повномасштабної війни, і, мабуть, він став часом найбільших емоційних гойдалок для всіх нас. Причини можуть бути як об’єктивні, так і суб’єктивні, але психологічний і фізичний стан у багатьох погіршився.

Цей рік виявився особливо складним через те, що ворог активізувався ще більше. Ми бачимо більші втрати серед наших людей і ще більші втрати територій. Позитиву в такій ситуації справді дуже мало.

Утім, маємо триматися, і робити все, що можемо аби в втілити в життя спільне для кожного з нас бажання — щоб війна нарешті закінчилася, ми перемогли, і щоб ті, хто зараз на фронті, повернулися живими і неушкодженими.

Ірина ГЛАВАЦЬКА для «Вечірній Київ»